Тема 1.7 Форми бухгалтерського обліку План

1. 1.     Облікові регістри, їх класифікація і призначення

2. Кореспонденція рахунків бухгалтерського обліку і регістрів при відображенні господарських операцій

3. 3.     Виникнення форм бухгалтерського обліку та їх розвиток

4. 4.     Зміст і призначення форм бухгалтерського обліку

5. 5.     Меморіально-ордерна форма бухгалтерського обліку

6. 6.     Журнально-ордерна форма бухгалтерського обліку

7. Форма бухгалтерського обліку Журнал-Головна

8.  Машиноорієнтована форма бухгалтерського обліку

 

 

1. Облікові регістри, їх класифікація і призначення

       Господарські операції, оформлені первинними доку­ментами або носіями, що їх замінюють, відображають у бух­галтерському обліку способом систематизації і накопичення у відповідних регістрах аналітичного і синтетичного обліку. При застосуванні обчислювальної техніки облікові регістри складають у вигляді машинограм на основі машинних носіїв інформації.

       Облікові регістри - це зведені відомості (маши­нограми), складені за економічними ознаками господар­ських операцій у хронологічній послідовності їх виконання згідно первинних документів або інших носіїв інформації, які їх замінюють.

       Класифікують облікові регістри за такими ознаками: призначенням, змістом, структурою.

       За призначенням облікові регістри поділяють на хронологічні, систематичні, комбіновані.

Хронологічні - відображають господарські операції у хронологічній послідовності виконання їх (відомість над­ходження грошей у касу, відомість видачі грошей із каси, відомість надходження матеріалів на склад та ін.).

Систематичні - відображають господарські опе­рації, систематизовані за економічною однорідністю та при­значенням (касові, банківські операції, матеріальні цінності, розрахунки та ін.).

Комбіновані - поєднання показників хронологічних і систематичних регістрів в одному обліковому регістрі (відо­мість обліку витрат на виробництво продукції).

       За змістом облікові регістри поділяють на аналі­тичні і синтетичні залежно від змісту господарських опе­рацій, які в них відображають.

       За структурою облікові регістри поділяють на книги, окремі листи (відомості), картки.

Книги - використовують здебільшого при ручному способі ведення обліку, коли для обліку окремих господарських операцій запроваджуються книги (касова книга). Є також книги для обліку у несистемному порядку (наприклад, надходження цегли на будівельний майданчик за зміну). Кожний спосіб ведення обліку застосовується для технологічних журналів виробничого характеру (книга обліку плавлення чавуну, книга розкроювання тканин та ін.).

Окремі листи - це бланки, виготовлені друкарським способом, які містять певні облікові реквізити залежно від призначення їх у обліково-аналітичному процесі. До них на­лежать: картки, відомості регістрів обліку, багатоколонкові розкреслені листи для використання у бухгалтерській практиці.

Картки - це окремі листи, як правило, із цупкого па­перу, що містять реквізити, які характеризують об'єкти об­ліку (будинки, споруди, матеріали, сировина та ін.), і виго­товлені друкарським способом. Картки зручні у користуванні при веденні обліку на складах готової продукції, матеріалів, запасних частин, при прийнятті та відпуску цінностей на виробництво, в експлуатацію тощо. В сучасних умовах комп'ютеризації, коли створюються АРМ на складах, цехах, певну частину робіт облікового характеру виконують ПЕОМ, але повністю відмовитися від використовування карток поки що недоцільно. Картки мають такі реквізити: найменування об'єкта обліку; його кодове позначення; номер картки; позначення одиниці; ціна (вартість) за одиницю; зміст операції, що відображається в картці; сума операції та кількісний вимірник; код рахунку бухгалтерського обліку (синтетичного й аналітичного) та ін. Названі реквізити роз­міщують у базах даних ПЕОМ, при веденні обліку в системі мережі АРМ у підрозділах складів, цехів. Запроваджуються картки для ведення синтетичного обліку цінностей. Най­більш поширені картки трьох видів - контокорентні, мате­ріальні і багатоколонкові.

Контокорентні картки (від італ. conto corrente -точний рахунок) - призначені для аналітичного обліку роз­рахункових операцій між контрагентами, працівниками під­приємства, дебіторами, кредиторами, постачальниками, по­купцями та ін. Структура картки складається із колонок, де зазначають: дату і номер первинного документа, за яким відображають операцію; зміст операції; суму по дебету і кредиту; сальдо після запису контрольної операції.

Матеріальні картки застосовуються для ведення аналітичного обліку матеріалів, сировини, товарів, інстру­ментів, запасних частин, малоцінних і швидкозношуваних предметів та інших матеріальних об'єктів. На відміну від контокорентних карток у матеріальних картках обороти цін­ностей із надходжень і видатків відображають у кількісних і вартісних показниках (наприклад, на склад швейної фаб­рики надійшла тканина костюмна 100 м за ціною 10 грн. за метр, вартість її 1000 грн.) і відповідно сальдо (залишок) матеріальних цінностей у картках показується у кількісних і вартісних показниках. У кожній картці зазначається товаро­знавча характеристика об'єкта обліку (найменування, колір, розмір, зріст), позначення одиниці, ціна за одиницю, код об'єкта обліку та ін.

       Окремим видом є матеріальні картки обліку об'єктів основних засобів - будинків, споруд, устаткування, машин, автомобілів та ін. У цих картках зазначають, крім руху об'єк­та обліку, також його техніко-експлуатаційну характеристику - завод-виготовлювач, рік випуску, потужність, гарантійний строк, комплектність тощо.

       Багатоколонкові картки передбачені для ведення обліку витрат за їх видами. При цьому суму витрат зазна­чають окремо у кожній колонці по кожному виробу (на­приклад, стіл конторський - сировина і матеріали, заробітна плата, паливо і енергія та ін.). Картки цього виду викорис­товують у бухгалтерському обліку для деталізації об'єктів обліку, нагромадження кількісних і вартісних показників тощо.

       У сучасних умовах комп'ютеризації і впровадження прогресивних носіїв інформації значного поширення набули електромагнітні картки з штриховими кодами, показники яких зчитуються технічними пристроями і використовуються у електронній пошті, базах даних ПЕОМ для подальшого застосування у бухгалтерському обліку.

       У бухгалтерському обліку, крім книг і карток, засто­совують виготовлені друкарським способом на окремих ар­кушах паперу відомості, облікові регістри, реєстри при здаванні первинних документів до бухгалтерії та ін.

       За способом графлення облікових регістрів розріз­няють паралельне, послідовне і мішане графлення.

       При паралельному графленні записи до дебету і кредиту розташовують на одному паралельному рівні, але у трьох варіантах: односторонній, двосторонній, багато-колонковий (багатографний).

Односторонній регістр займає повністю одну сторону аркуша паперу, яка у практиці бухгалтерського об­ліку може бутинерозподіленою (колонки для дебету і кре­диту розміщують поряд, праворуч, після тексту) і розпо­діленою (колонки дебету розташовують ліворуч від тексто­вої частини, кредиту - праворуч). Текст для дебету і кре­диту в односторонньому графленні загальний.

Двосторонній регістр розміщений на двох сторінках аркуша паперу розгорнуто: одна - для дебетових, друга -для кредитових записів. Обидва записи мають ідентичний текст.

Багатоколонковий (багатографний) регістр займає одну сторінку, але у графі «текст» відведено кілька колонок для різних ознак.

       При послідовному графленні у бухгалтерських регістрах спочатку розташовують усі дебетові записи, підсумок дебетових оборотів, а потім - кредитові записи і підсумок оборотів по них. Цей вид регістрів незручний при ручному веденні обліку, оскільки попередньо невідомо, скільки рядків потрібно для дебетових записів. Зручніше ці регістри застосовувати при використанні ПЕОМ, де записи зафіксовані в запам'ятовуючих пристроях комп'ютерної мережі. У деяких країнах, наприклад США, послідовне графлення використовується для складання балансу (після активу розміщують пасив). Є регістри, графлення яких поділяє сторінку аркуша паперу горизонтальною лінією на дві частини: дебет і кредит. Вони також є регістрами послідовного графлення.

       При мішаному графленні у колонках розташовують формули бухгалтерських проводок із кодовою назвою рахунків. При аналітичній деталізації цих записів зазна­чають кореспондуючі рахунки по дебету і кредиту.

       Графлення бухгалтерських регістрів, як правило, залежить від можливостей застосування на підприємстві обчислювальної техніки, її видів і класів. Водночас форма графлення не впливає на зміст облікової' інформації, яка використовується на підприємстві.

       Отже, зміст і структура облікових регістрів підпорядковані формі бухгалтерського обліку та спо­собам обробки обліково-економічної інформації.