Тема 1.6 План рахунків бухгалтерського обліку План

1. Система рахунків бухгалтерського обліку

2. Характеристика плану рахунків бухгалтерського обліку

 

 

1. Система рахунків бухгалтерського обліку

       Групування рахунків за однорідними економічними ознаками для облікового відображення господарської діяль­ності називаєтьсясистемою рахунків бухгалтерського обліку, яка є складовою частиною двоїстості методичних прийомів.

       Рахунки бухгалтерського обліку при групуванні класифікують за призначенням, структурою та економічним змістом.

       За призначенням і структурою рахунки одного економічного класу поділяються на основні, операційні, регулюючі і додаткові. Окрему групу утворюють забалансові рахунки.

       До основних відносять рахунки обліку господарських коштів та джерел їх утворення; до операційних - рахунки обліку господарських процесів і фінансово-результатні; до регулюючих - рахунки, що регулюють показники основних рахунків.

       У групі рахунків господарських коштів і джерел їх ут­ворення об'єднано інвентарні, грошові, розрахункові, капіталу, тобто рахунки класів необоротні активи, запаси, кошти, розрахунки та інші активи. Рахунки, на яких обліковують предмети і знаряддя праці (основні засоби, матеріали, інвентар та ін.), називають інвентарними, а рахунки, на яких обліковують грошові кошти підприємства у касі, на розрахунковому рахунку у банку та ін., - грошовими. Рахунки, на яких обліковують розрахунки з різними контрагентами і фізичними особами, є роз­рахунковими, а рахунки, на яких обліковують капітал інвестиційний і статутний та спеціальні кошти - власногокапіталу та забезпечення зобов'язань.

       До рахунків обліку господарських операцій відносять збирально-розподільчі, калькулювання та операційно-результатні.

Збирально-розподільчими називають такі рахунки, на яких за певний період відображають економічно однорідні ви­трати (на заробітну плату, обслуговування виробництва) для розподілу їх між об'єктами калькулювання собівартості про­дукції (робіт, послуг). Сюди також відносяться рахунки «Вит­рати майбутніх періодів» і «Резерв сумнівних боргів» та ін.

Калькуляційними називають рахунки, на яких обчис­люють собівартість продукції (робіт, послуг), а операційно-результатними -рахунки, на яких обліковують процес реалізації продукції (робіт, послуг) і виявляють результати від реалізації (собівартість реалізації).

До операційно-результатних відносять рахунки, на яких обліковують фінансові результати господарської діяль­ності підприємства (фінансові результати, нерозподілені прибутки).

       Рахунки, призначені для коригування показників ос­новних рахунків і окремих статей балансу, називають регу­люючими (контрарні і додаткові). Основні рахунки кори­гують відніманням підсумку контрарного рахунку від під­сумку основного рахунку.

Контрарні рахунки застосовують для регулювання підсумків активних і пасивних основних рахунків, тому нази­вають їх відповідноконтрактивними і контрпасивними. Ре­гулюючі рахунки при складанні балансу приводять у рядках після основного рахунку і до валюти балансу не включають.

       Наприклад, рахунок «Знос необоротних активів» є пасивний, але він приводиться довідково у активі балансу на рядку відразу після рядка «Основні засоби», оскільки він його регулює. Контрактивний рахунок «Знос необоротних активів» збільшується щомісяця на величину нарахованої амортизації за встановленими нормами внаслідок того, що об'єкти основних засобів у міру участі у виробничому процесі зношуються і постійно втрачають свою первісну вартість. Для визначення залишкової вартості основних за­собів необхідно з підсумку основного рахунку «Основні засоби» відняти суму, що відображена на контрактивному рахунку «Знос необоротних активів» (субрахунок «Знос основних засобів»).

       Результати господарської діяльності відображають у обліку на основному пасивному рахунку «Фінансові ре­зультати». Контрпасивним рахунком до нього є «Нероз­поділені прибутки (непокриті збитки)», де відображають кош­ти, сплачені з прибутку власникам (нарахування дивідендів) виплати по облігаціях, відрахування в резервний капітал, використання прибутку на іншу мету. Показники основного пасивного рахунку коригують так, як і показники основного активного рахунку, але у зворотній послідовності.

       До регулюючих рахунків включають також додаткові рахунки, які коригують сальдо основних рахунків. Додаткові рахунки бувають активні і пасивні.

Активні додаткові регулюючі рахунки коригують сальдо тих основних рахунків, у додаток до яких вони ведуться. Дебетове сальдо додаткових активних рахунків показує збільшення суми відповідного основного активного рахунку, а кредитове сальдо - їх зменшення.

Прикладом активного додаткового регулюючого рахунку є аналітичний рахунок «Відхилення від облікових цін на матеріали», який ведеться у складі синтетичного рахунку «Виробничі запаси» до субрахунків «Сировина і матеріали», «Паливо», «Запасні частини» та ін. При цьому фактичну собівартість матеріалів визначають алгебраїчним підсумо­вуванням вартості матеріалів за обліковими цінами і сальдо додаткового регулюючого рахунку.

Пасивні додаткові регулюючі рахунки коригують сальдо тих основних пасивних рахунків, у доповнення до яких вони ведуться. Коригування сальдо основного пасив­ного рахунку за допомогою додаткових регулюючих рахунків здійснюється аналогічно коригуванню основних активних рахунків.

       За своєю структурою рахунки бухгалтерського обліку поділяються на активні, пасивні та активно-пасивні.

Активно-пасивні рахунки застосовуються переважно для обліку розрахункових операцій підприємства. Сальдо на цих рахунках може бути дебетовим і кредитовим. До активно-пасивних рахунків відносять такі рахунки: «Роз­рахунки з різними дебіторами», «Розрахунки з постачаль­никами і підрядчиками», «Розрахунки з покупцями і замов­никами», «Розрахунки по податках і платежах», «Страхові резерви» та ін.

       Розглянуті рахунки відображають у бухгалтерському балансі, тому їх називають балансовими. Проте, крім них, існують рахунки, які не відображають у бухгалтерському балансі. Оскільки сальдо цих рахунків показують після підсумку балансу, їх називаютьзабалансовими. На забалансових рахунках відображають цінності, які тимчасово перебувають у користуванні або на зберіганні у підприєм­ства, але йому не належать.

До забалансових рахунків відносять «Орендовані не­оборотні активи», «Активи на відповідальному зберіганні», «Контрактні зобов'язання», «Бланки суворого обліку» та ін.

       За структурою забалансові рахунки істотно від­різняються від балансових. Сальдо на забалансових рахун­ках може бути або тільки дебетове, або тільки кредитове. Дебетове сальдо на забалансових рахунках утворюється при обліку матеріальних цінностей, обладнання та інших об'єктів, що не належать підприємству. Збільшення коштів на цих рахунках записують на дебеті, а зменшення - на кредиті.

       Згідно з класифікацією рахунків бухгалтерського обліку за економічним змістом їх поділяють на активні і пасивні. Наактивних рахунках обліковують господарські кошти, їх розміщення та цільове використання, а на пасив­них - джерела утворення господарських коштів (капіталу) та їх цільове призначення.    

       До групи активних рахунків включають рахунки господарських коштів, господарських процесів, а до групи пасивних - джерела власних і залучених коштів (капіталу), прибутків, збитків.

       Рахунки бухгалтерського обліку однієї економічної групи можуть мати різне призначення і структуру. Так, до класу рахунків, призначених для обліку собівартості основ­ного і допоміжного виробництв, включаються витрати адміністративні, на збут, фінансовівитрати, надзвичайні витрати, де обліковують окремі витрати для розподілення їх у наступні звітні періоди та ін.

В основу класифікації рахунків бухгалтерського об­ліку покладено не лише їх призначення і структуру, а й однорідність економічного змісту господарських операцій, які обліковують Розглянуті рахунки різні за структурою і призначенням, проте всі вони мають однаковий еконо­мічний зміст - облік витрат на виробництво продукції (робіт, послуг) - і входять до одного економічного класу.

       Отже, економічна класифікація рахунків бухгал­терського обліку передбачає групування господар­ських коштів і процесів виробництва, а також джерел утворення цих коштів та їх цільового призначення за тим економічним значенням, яке вони виконують у фінансово-господарській діяльності підприємства.