Тема 1.1 Бухгалтерський облік, його сутність і основи організації

План

     1. Бухгалтерський облік, його мета, завдання і функції у суспільстві

1. 2.     Бухгалтерський облік у системі економічних наук

2. 3.     Основні принципи бухгалтерського обліку

3. 4.     Міжнародні і національні стандарти бухгалтерського обліку

4. 5.     Бухгалтерські інформаційні системи та їх класифікація 

1. Бухгалтерський облік, його мета, завдання і функції у суспільстві

Облік виник і розвивався разом із господарською діяльністю людини. Спочатку люди лічили продукти харчу­вання, знаряддя праці й оборони та інші речі, а пізніше почали вести їх облік - робити спеціальні позначки на стінах печер, стовбурах дерев, скелях тощо. З виникненням писем­ності облік вели на заготовлених шматках кори, дощечках, папірусі, а пізніше - на папері. Археологічні знахідки свідчать про існування обліку за кілька століть до нашої ери у фінікіян, стародавніх євреїв, персів та інших народів. У стародавньому Єгипті облік вели спеціальні привілейовані чиновники -писарі. Про значний розвиток обліку у римській державі свідчать облікові записи, що збереглися до наших часів. У XIV-XV ст. в італійських торговельних центрах - містах Генуї, Венеції, Флоренції - облікові записи робили у спеціальних книгах. Із прийняттям християнства у Київській Русі, починаючи з XI ст., при будівництві соборів вели облікові книги, куди записували дані про надходження матеріалів із кожного селянського двору, відпрацьовані коне-людино-дні. У церквах, монастирях велися записи у церковних книгах, запозичених разом із релігією з Візантії, де відображалися надходження коштів на утримання культових споруд, дані про належне їм майно, витрачання коштів тощо.

Систему записів у книгах обліку коштів, майна пізніше почали називати бухгалтерією (від нім. Buch - книга і haften - тримати). У XV ст. з'явилися перші друковані праці з правил ведення обліку. Автором однієї з перших праць з бухгалтерського обліку був італійський чернець, сучасник

Леонардо да Вінчі, Лука Пачолі (1445-1515), відомий як родоначальник бухгалтерії. Його книга «Трактат про рахунки і записи» є першою працею з бухгалтерського обліку. Водночас треба визнати, що попередником Луки Пачолі був Бенедетто Катрулі, який у 1458 році написав книгу «Про торгівлю досконалому купцеві», видану в 1573 році. Послідовниками його стали Г. Граматеус, Д. Манчіні, В. Швайкер, В. Менгра та ін. Вивчення друкованих праць цих авторів показує, як розвивалася облікова думка протягом Xvi-XVII ст., як формувалася двоїста бухгалтерія -найбільше досягнення економічної науки.

Із розвитком продуктивних сил і виробничих відносин у різних соціально-економічних формаціях бухгалтерський облік адаптувався до вимог суспільства і в результаті сфор­мувався як прикладна економічна наука, до якої ввійшли аналіз і контроль фінансово-господарської діяльності.

Змістом бухгалтерського обліку - як прикладної частини економічної науки - у суспільстві з багатоукладною економікою є виробничі відносини і продуктивні сили у сфері мікроекономіки, господарської діяльності.

Слід зауважити, що відповідно до міжнародних стан­дартів у мікроекономіці суб'єктами господарської діяльності є комерційні організації, до складу яких включають усі госпо­дарські утворення (підприємства, компанії, об'єднання, това­риства й ін.), крім банківських та інших кредитних установ. В Україні поки що до суб'єктів господарської діяльності застосовується назва - підприємство.

Метою бухгалтерського обліку у суспільстві з ринковою економікою є сприяння раціональному викорис­танню засобів і предметів праці та самої праці у підприєм­ницькій діяльності для одержання найбільшого прибутку, спрямованого на задоволення соціальних потреб працівників підприємства.

Завдання бухгалтерського обліку поділяють на окремі і загальні. Розв'язання окремих завдань передбачає облік окремих процесів господарської діяльності (викори­стання сировини у виробництві, праці, енергетичних ресурсів, випуск продукції та її собівартості), а загальних - всієї госпо­дарської діяльності підприємства, з визначенням рентабель­ності, конкурентоспроможності продукції, прибутковості суб'єктів господарювання, тобто інформаційне задоволення потреб управлінських функцій.

Законодавством України про оподаткування прибутків, доходів та сплату інших платежів передбачено ведення податкового обліку. Його призначення - за даними бухгал­терського обліку групувати потрібну інформацію у податкових деклараціях із податку на додану вартість (ПДВ) і податку на прибуток підприємства, складати розрахунки з акцизного збору та інших платежів до державного і місцевого бюджетів. Таким чином, податковий облік не- існує автономно як окремий вид обліку, а є складовою частиною інтегрованої системи господарського обліку.

Виконання управлінських функцій бухгалтерським обліком зумовило виникнення у його системі внутрішньо­господарського (управлінського) і статистичного обліку, які взаємно узгоджені між собою у розв'язанні поставлених завдань і утворюють єдину систему господарського обліку підприємства.

Управління діяльністю підприємств складається з таких етапів:

• розробка доцільних дій, впроваджених у відповідних програмах;

• контроль за виконанням цих програм за допомогою інформаційного забезпечення, сформованого у системі гос­подарського обліку;

• розробка системи подальших дій, спрямованих на ліквідацію негативних відхилень від запланованих господар­ських процесів.

Усі ці елементи управління господарською діяльністю підприємства пов'язані з оптимізацією рішень, які ухвалюють на основі системного перетворення облікової інформації.

Управління виробництвом взаємопов'язане з первин­ною інформацією, що групується і перетворюється в системі господарського обліку в інформаційні сукупності, які характе­ризують стан об'єктів обліку. Внаслідок такого перетворення інформація набуває нової якості, відмінної від початкової. Так, первинна інформація про витрачання на виробництво продукції сировини, матеріалів, про затрати праці у системі господарського обліку набуває нової якості, що характеризує

величину уречевлених затрат у знову створеному продукті. У такий спосіб створюється система обпіково-економічної інформації, що є сукупністю компонентів, які включають робо­чі процеси перетворення первинної інформації на ЕОМ, ме­тодологію, організацію, програми роботи ЕОМ і устаткування, необхідні для введення і виведення з неї певних даних згідно вимог управління господарською діяльністю.

Отже, особливістю системи господарського об­ліку є те, що її структурні компоненти (бухгалтерсь­кий, внутрішньогосподарський та статистичний об­лік) органічно поєднані між собою, тобто інтегровані.

Внутрішньогосподарський облік у зарубіжній практиці називається управлінським. У вітчизняній практиці внутріш­ньогосподарський облік має функції надання інформації для оперативного (внутрішнього) управління діяльністю підпри­ємства. Вводиться він адміністрацією в тих випадках, коли необхідно встановити контроль за такими показниками, які не знаходять відображення у бухгалтерському або статистич­ному обліку. Сюди, наприклад, відносять облік і контроль виконання змінних завдань випуску продукції у встановленій номенклатурі, виконання договорів поставки продукції, а також облік явки на роботу робітників і службовців тощо.

Показники внутрішньогосподарського обліку можуть бути використані не тільки для керівництва і контролю за гос­подарськими процесами на окремих ділянках, а й як підстава для розрахунків і записів у бухгалтерському обліку. Так, показ­ники внутрішньогосподарського обліку явок на роботу робітників і службовців є підставою для нарахування бухгалтерією заробітної плати, а також застосовуються у статистиці для обліку використання трудових ресурсів на підприємстві та ін.

Внутрішньогосподарський облік не має централізова­ного державного регулювання з питань методології, його організації та принципів ведення, а застосовується адмі­ністрацією підприємства залежно від потреб управління. Цей вид обліку пройшов відповідний процес трансформації, що стосується переважно його адаптації до міжнародної прак­тики. У вітчизняній практиці внутрішньогосподарський облік застосовується в управлінні господарською діяльністю як оперативний та оперативно-технічний облік. У зарубіжній практиці для оперативного керування господарською діяль­ністю він сформувався як управлінський облік, а бухгалтер­ський облік називається фінансовим обліком. Бухгалтерський облік за допомогою власних методич­них прийомів і процедур групує, аналізує і контролює мате­ріальні, грошові і трудові ресурси в узагальнюючому грошо­вому вимірнику. Однією з важливих особливостей бухгалтер­ського обліку е контроль за процесом виробництва і розпо­ділу суспільне необхідного продукту з метою активного впли­ву на ці процеси.

Бухгалтерський облік так, як статистичний і внутріш­ньогосподарський має служити інтересам задоволення соціальних потреб працівників підприємства, зростанню обсягів випуску конкурентоспроможної продукції на внутріш­ньому і зарубіжному ринках, ефективному господарюванню із застосуванням нових прогресивних технологій, впровад­женню «ноу-хау» тощо.

Завдяки тому, що бухгалтерський облік ведеться на основі суцільної первинної документації всіх господарських операцій і визначає результати діяльності підприємства в єдиних грошових показниках, він узагальнює і уточнює дані інших видів обліку. Таким чином, усі показники господар­ського обліку взаємопов'язані і тотожні.

Завданням бухгалтерського обліку є інформаційне забезпечення управління підприємством, контроль за збере­женням власності та виконанням загальнодержавних зав­дань (своєчасність, повнота і стабільність сплати податків), які є його основними функціями.Дані бухгалтерського обліку використовуються для складання бізнес-плану підприємства, роботи маркетингових підрозділів, стимулювання працівників, вибору ринку та ін.

Бухгалтерський облік здійснюється безпосередньо на підставі документального оформлення всіх господарських процесів. Він сприяє здійсненню контролю за раціональним використанням грошових і матеріальних ресурсів, не припус­каючи непродуктивних витрат, запобігає виникненню штраф­них санкцій за порушення договірної дисципліни тощо.

Отже, бухгалтерський облік передбачає безпе­рервне документально обґрунтоване відображення ви­користання капіталу підприємства і процесів госпо­дарської діяльності на основі натуральних, трудових і грошових вимірників із метою контролю та актив­ного впливу на них через систему управління

Завдяки цьому бухгалтерський облік є надійною і достовірною інформаційною базою для управління господар­ською діяльністю, оцінки її результатів та їх розподілом між суб'єктами господарювання та державою у формі податків. На відміну від внутрішньогосподарського обліку, який ве­деться за методикою, встановленою адміністрацією під­приємства для поточного управління, бухгалтерський облік, його організація і методологія регламентуються державою.

Міністерство фінансів України як державний орган управління централізовано розробляє єдину методологію ведення бухгалтерського обліку і фінансової звітності для всіх суб'єктів господарювання незалежно від форм власності і способів господарської діяльності, затверджує в установ­леному порядку нормативні акти з бухгалтерського обліку і фінансової звітності, в разі потреби погоджує їх із Державним комітетом статистики України, Міністерством економіки України та іншими органами державного управління. Засто­сування їх у практиці бухгалтерського обліку підприємств є обов'язковим. За достовірність бухгалтерського обліку, до­держання його методології відповідальність покладена на керівника підприємства. Йому надано право найму головного бухгалтера, який має достатні професійні знання і досвід роботи за фахом для ведення бухгалтерського обліку і складання фінансової звітності про діяльність підприємства на основі нормативних актів, затверджених державними органами управління. В разі навмисного порушення цих нормативних актів головний бухгалтер несе відповідальність в установленому законом порядку.

Статистичний облік на основі властивих йому методичних прийомів реєструє, групує і узагальнює масові суспільні явища за якісно однорідними ознаками, вивчає і аналізує кількісні та якісні їх зміни, а також виявляє зако­номірності і темпи суспільного розвитку.

За допомогою статистичної звітності здійснюється спостереження за випуском продукції в установленій номенк­латурі, а також за основними виробничими та економічними показниками діяльності підприємства.

Одночасно за даними статистичного обліку виявляють внутрішні резерви підприємства щодо підвищення продуктивності роботи устаткування, встановлюють співвідношення між темпами зростання продуктивності праці робітників і заробітної плати. Ці дані використовуються адміністрацією для поліп­шення діяльності підприємства, збільшення валових доходів і прибутку, підвищення конкурентоспроможності продукції на внутрішньому і зарубіжному ринках.

Об'єктами статистичного обліку, який здійснюється на підприємстві і є складовою господарського обліку, є чисельність працівників за категоріями та фахом, кадровий потенціал, використання робочої сили, втрати робочого часу. Особлива увага приділяється обліку непрацездатності пра­цівників із метою використання інформації для вжиття необхідних профілактичних заходів. Крім того, за допомогою статистичного обліку вивчають соціальний стан працівників підприємства - розмір заробітної плати, надання щорічних відпусток, вплив інформаційних процесів на добробут населення тощо.

Дані статистичного обліку разом з даними бухгалтерсь­кого і внутрішньогосподарського обліку використовуються для складання статистичної звітності, яка подається регіональним державним статистичним органам для узагальнення, групу­вання і використання державною статистикою для інфор­маційного забезпечення управління економікою на макрорівні.

Методологію ведення статистичного обліку і складання статистичної звітності централізовано розробляє і затверджує Державний комітет статистики України. Ця нормативна доку­ментація є обов'язковою для застосування підприємствами, незалежно від підпорядкування, форм власності та господа­рювання. Відповідальність за достовірність статистичного обліку і статистичної звітності несе керівник підприємства.

Отже, мета і завдання бухгалтерського обліку та інших видів обліку господарської діяльності у сфері мікроекономіки підпорядковані виконанню покладених на них функцій у суспільстві з соціальне орієнтованою економікою.