2.2 Види дефектів при литті

Бракованим називають такий виливок, що має хоча б один неприпустимий по технічних умо­вах дефект. Дефекти можуть бути по невідповідності мікроструктури, хімічного складу, фізичних і механічних властивостей. Відповідно до ГОСТ 19200-73 прийнята класифікація дефектів виливків складається із чотирьох груп. Група І- невідповідність по геометрії (недолив, різностінність, пере­кіс). Група II - дефекти поверхні (пригар,

а) - невідповідність по геометрії; б) - дефекти поверхні; в) - нещільність в тілі виливка; г) - включення 1 - недолив; 2 - злам; 3 - перекіс; 4 - різностінність;

5 - пригар; 6 - наріст; 7 - ужимина; 8 - затока; 9 - усадочні раковини;

10 - утяжина; 11 - газові раковини; 12 - пористість; 13 - металеві включення; 14 - неметалічні включення; 15 - "королек"

Рисунок 4 – Схема основних видів ливарних дефектів

наріст, затока). Група III - несплошність в тілі виливка (усадочні раковини, газові раковини, пористість). Група IV - різні включення (неметалічні й мета­леві). Схеми основних видів ливарних дефектів показані на рисунку 4.

Причин виникнення браку дуже багато: некондиційні вихідні формувальні матеріали; погана якість шихти для плавки металу; невдала конструкція деталі (деталь не технологічна); невдала конструкція ливникової системи й погано продумана ливарна технологія; низька якість форм і стрижнів; слабкий технологічний контроль і ін.

2.3 Вибір розміщення відливка у формі

При визначенні положення форми при заливанні виходять із наступних міркувань. Поза зале­жністю від можливих ускладнень формування варто вибирати таке положення виливка, при якому можна здійснити його спрямоване затвердіння - за рахунок прибутків.

Виливки типу валів, барабанів, втулок і ним подібні треба розташовувати у формі й заливати вертикально для рівномірного заповнення форми сплавом, виділення газів, спливання неметаліч-них включень.

Найбільш відповідальні поверхні виливка, що піддаються механічній обробці, необхідно роз­міщати в нижній частині форми. Якщо це викличе труднощів при формуванні, то їх розташовують вертикально або похило.

Тонкі стінки виливка потрібно розміщати в нижній частині форми вертикально або похило. У верхній горизонтальній частині форми не слід розташовувати більші поверхні виливка, тому що це може привести до "обгару" верху форми й утворенню "ужимин". Масивні частини виливка (особ­ливо при литті зі сталі й сплавів кольорових металів) треба розташовувати в такому положенні, щоб воно було зручним для харчування їхніми прибутками.

Необхідно забезпечити найкоротший шлях проходження металу від ливникової системи до виливка. Виливок необхідно розташовувати так, щоб забезпечити спокійне заповнення форми, що ви­ключає руйнування струменем металу окремих ділянок форми й стрижнів. Для усунення утворен­ня газових раковин виливка при заливанні варто розташовувати так, щоб був забезпечений пере­важно верхній відвід газів зі стрижнів. Виливок у формі варто розташовувати по можливості так, щоб можна було об'єднати кілька стрижнів в один для двох і більше виливків. Також необхідно, щоб загальна висота форми була найменшої, а напівформи мали приблизно однакову висоту.