Питання для самоконтролю

1. Розкрийте економічний зміст та народногосподарське значення прибутку підприємства.

2. Назвіть ознаки, за якими класифікують прибуток.

3. Охарактеризуйте:

а) прибуток від звичайної діяльності;

б) фінансові результаті від інвестиційної діяльності;

в) результати від фінансової діяльності;

г) чистий прибуток.

4. Визначте основні завдання аналізу прибутку.

5. Яким методом проводиться аналіз чистого прибутку підприємства?

6. Які чинники впливають на відхилення валового прибутку від реалізації продукції (робіт, послуг).

7. Розкрийте поняття «ефекту виробничого важеля».

8. Розкрийте економічну сутність показника рентабельності.

9. Чому показник рентабельності повніше, аніж прибуток, характеризує кінцевий результат роботи підприємства.

10. Визначте основні завдання аналізу рентабельності.

11. Яким методом проводиться аналіз показників рентабельності?

12. Які чинники впливають на відхилення рентабельності?

Бібліографічний список до теми [1, 2, 3, 4, 5, 6, 7, 9, 10, 13, 14]

3.Методичні рекомендації до практичних занять

Формування знань з теорії економічного аналізу та оволодіння теоретико-методологічними основами здійснення економічного аналізу неможливо без опанування практичними навичками в розв’язанні конкретних завдань. З цією метою програма дисципліни передбачає, поруч з викладанням лекцій, проведення практичних занять, обсяг яких складає майже 50% кількості годин аудиторних занять.

Практична підготовка студентів з дисципліни «Економічний аналіз» спрямована на придбання навичок роботи з інформаційною базою, проведення економічного аналізу та складання висновків за результатами аналізу для прийняття обґрунтованих управлінських рішень.

Модуль 1. Аналіз фінансового – виробничого стану підприємства

Змістовий модуль 1 Теоретичні основи економічного аналізу

Практичне завдання № 1,2

Тема 2. Метод і методичні прийоми економічного аналізу

Мета заняття: закріплення теоретичних знань щодо методики використання методу і методичних прийомів економічного аналізу.

План заняття

1. Методика використання прийомів та методів економічного аналізу:

• традиційні методи економічного аналізу;

• класичні методи факторного аналізу.

Обладнання:

• методичні рекомендації до виконання практичних завдань;

• завдання до практичного заняття;

• тестові завдання.

Методичні рекомендації до практичного заняття

Для опрацювання інформації, що відображає зміни показників, які досліджуються, у практиці економічного аналізу використовуються різноманітні методи та прийоми.

Якісну оцінку предметів і явищ можна дати за допомогою порівняння.

Порівняння – це метод, який дозволяє предмет, що вивчається, характеризувати через співвідношення, вимірювання, зіставлення з іншими одноякісними предметами (явищами). Порівняння проводять з відомими предметами, які виконують роль еталонів певних властивостей. Такими еталонами (базисними характеристиками) можуть бути норми, нормативи, планові показники, фактичні показники за минулий період, показники споріднених підприємств та середні показники в галузі, показники підприємств інших країн. Результати порівняння виражаються у абсолютних та відносних величинах (коефіцієнтах, частка одиниці, відсотках).

Відносну величину отримують діленням однієї абсолютної величини на іншу. Величина, з якою порівнюють, є базисною величиною, а друга – порівнюваної (звітної) або відхиленням порівнюваної величини від базисної.

При використанні методу порівняння виконуються такі дії

а) при відображені результату в абсолютних величинах

(3.1)

б) при відображені росту показника в відносних величинах

у одиницях

(3.2)

у відсотках

(3.3)

в) при відображені приросту показника в відносних величинах у частках одиниці

(3.4)

у відсотках

(3.5)

де – порівнювана величина показника,

– базисна величина показника,

– відхилення порівнюваної величини показника від базисної,

– коефіцієнт росту порівнюваної величини показника щодо базисної,

– рівень приросту порівнюваної величини показника щодо базисної.

Більшість показників, що характеризують роботу підприємств, - підсумкові. Перехід від загальних показників до деталізованих дає змогу побачити суттєві відмінності та різноманітність первісних показників. Такий прийом називають деталізацією.

Розчленування складних явищ на складові здійснюється за такими основним напрямами: утворювальними факторами, якісними ознаками, підрозділами, часом. З метою зменшення трудомісткості аналітичного дослідження із всієї сукупності інформації слід виділяти найбільш важливу, яка і піддається глибокій деталізації. Це принцип головної ланки.

Деталізація, як правило, виступає як дія, що передує використанню інших методів і прийомів опрацювання інформації і забезпечує обґрунтованість їх результатів. Наприклад, порівнювати можна тільки якісно однорідні величини.

Досягнення порівнянності показників можливе за умов:

• нейтралізації впливу кількісних відмінностей;

• нейтралізації впливу цінового фактора;

• урахування відмінностей в структурі виробленої і реалізованої продукції;

• забезпечення однакової тривалості періодів, що порівнюються;

• розрахунку порівнюваних показників за єдиною методикою;

• виключення інших відмінностей в умовах роботи досліджуваних об’єктів.

Виконання перелічених вимог робить неминуче необхідним перехід від використання підсумкових показників до використання більш деталізованих характеристик.

Функціональний взаємозв’язок результату і факторів часто знаходить вираження в мультиплікативній моделі

(3.6)

або кратній

(3.7)

Залежність результативного показника від факторних може відображатися також змішаними моделями, які цілком або частково поєднують риси адитивної, мультиплікативної і кратної, наприклад

. (3.8)

Для оцінки рівня впливу змін фактору на величину результату у випадку, коли їхній взаємозв’язок відображається мультиплікативною моделлю в економічному аналізі використовується метод елімінування. А оскільки результативний показник є взаємозв’язане вираження факторних показників, уявляється безперечним, що метод елімінування тісно пов’язаний із прийомом деталізації. Відбір факторів виступає як найважливіша складова аналітичного дослідження.

Елімінування – це усунення, виключення впливу всіх факторів, крім одного, на величину результативного показника. Метод елімінування виходить з умовного визнання того, що всі фактори змінюються незалежно один від другого: спочатку змінюється один, всі інші залишаються без зміни, потім змінюються два, потім три і т.д. за незмінних інших.

В аналізі застосовуються такі прийоми елімінування:

• ланцюгових підстановок,

• абсолютних різниць,

• відносних різниць,

• індексний.

Прийом ланцюгових підстановок полягає у визначенні впливу окремих факторів на зміну величини результату з допомогою поступової зміни базисної величини кожного факторного показника на його порівнювану величину. Визначається низка умовних величин результативного показника, які враховують зміну одного, потім двох, трьох і т.д. факторів, припускаючи, що інші фактори є незмінними. Порівняння величини результату після та до заміни рівня чергового факторного показника нейтралізує (елімінує) вплив усіх інших факторів, крім досліджуваного, та уможливлює визначення його впливу на приріст результативного показника. Передовсім підлягають заміні кількісні показники, потім якісні. Якщо модель результативного показника містить багато кількісних або якісних факторних показників, послідовність їх заміні залежить від ступеня наближення показника, який вивчається, до протилежної групи.

Важливим моментом визначення впливу фактору на результат є проведення формальної перевірки достовірності отриманих оцінок. Їхня сума повинна абсолютно відповідати розміру зміни результату.

Прийом абсолютних різниць є спрощеним варіантом прийому ланцюгових підставок. Цей прийом ефективно використовується у тому разі, коли вихідні дані вже містять абсолютні відхилення за факторними показниками.

Щоб розрахувати вплив першого фактора (кількісного) на результативний показник необхідно абсолютний приріст цього фактора помножити на базисний рівень другого фактора (і всіх інших, що їх включає модель).

Вплив другого фактора на результативний показник розраховується множенням порівнюваного значення 1-го фактора на абсолютний приріст другого фактора, а якщо в моделі є інші фактори, то на базисне значення тих факторів, вплив яких ще не вивчався.

Вплив третього фактора (і всіх наступних) визначається як добуток порівнюваного значення першого та другого факторів (також інших попередніх) на абсолютний приріст досліджуваного фактора та на базисне значення всіх подальших.

Прийом відносних різниць. При його застосуванні розрахунки впливу факторів на досліджуваний показник проводяться виходячи з відносних характеристик їх зміни, що виражені частках одиниці (або відсотках).

Для визначення впливу першого кількісного фактора на результативний показник необхідно базисне значення результативного показника помножити на відносне відхилення першого фактора, яке виражене у частках одиниці (або у відсотках, але тоді ще й поділити на 100). Після цього базисна величина результативного показника коригується з урахуванням впливу змін першого фактора. Отримане значення (проміжний умовний рівень результату) умножається на відносне відхилення другого фактору. Добуток характеризує вплив змін другого фактора.

Якщо результативний показник є добутком трьох (і більше) факторів, то на наступному кроку знову виконується коригування базисного значення результату, але тепер крім впливу змін першого фактора враховується вплив відхилення і другого (звичайно, позитивний вплив добавляється, негативний – відраховується). Скоригована зазначеним способом величина результату умножається на відносне відхилення третього фактора. У викладеному порядку (із коригуванням результативного показника на вплив факторів, які вже здобули оцінку) розрахунок продовжується до формування характеристик впливу усіх факторів, що об’єднуються досліджуваною моделлю.

При застосуванні індексного прийому елімінування вплив першого фактора визначається як добуток базового значення результативного показника та індексу (коефіцієнту росту) фактора, що розглядається, зменшеного на одиницю; вплив другого фактора дорівнює добутку базового значення результативного показника, індексу першого фактора та індексу фактора, що розглядається, зменшеного на одиницю; вплив третього фактора (та всіх наступних) визначається як добуток базового значення результативного показника, індексів першого і другого факторів (також інших попередніх) та індексу досліджуваного фактора, зменшеного на одиницю.

У випадку якщо залежність результативного показника від факторних виражається кратної моделлю, при оцінці впливу змін факторних показників на результат також можна скористатися методом елімінування. Проте в цих обставинах припустимо застосування у повному обсязі лише прийому ланцюгових підстановок. Причому розрахункові дії повинні виконуватися завжди в строго обов’язковому порядку: спочатку досліджується вплив змін фактора, що займає місце в чисельнику, і тільки після урахування ролі відхилень цього фактора, аналітик переходить до визначення впливу фактора, що знаходиться в знаменнику.

При аналізі функціональних залежностей, що описуються змішаними моделями, використовується прийом ланцюгових підстановок. У випадку, коли змішана модель має поряд з іншими риси адитивної, зазначений прийом доповнюється прийомом пропорційного ділення (розподіл відхилення результату, яке є наслідком дії факторів, що підсумовуються, виконується пропорційно відхиленню цих факторів).