Юридична арґументація вважається важливою сферою застосування ідей, розвинених у царині теорії арґументації.

За рубежем протягом останніх тридцяти років був опублікований цілий ряд досліджень як теоретиками арґументації, так і теоретиками права, присвячених аналізу різних аспектів юридичної арґументації. Інтерес до юридичної арґументації почав зростати у 70–80-х рр. XX ст.

Перші з опублікованих досліджень були виконані в руслі логіки. Описуючи суперечку між формалістами і неформалістами з приводу ролі логіки в юридичній арґументації, Д. Хоровіц [25] доходить висновку: розбіжності між представниками цих двох таборів полягають у тому, що різні автори по-різному використовують ті самі базові терміни і теза, яку відстоюють неформалісти, ґрунтується величезною мірою на помилкових поглядах.

Д. Калиновський [28] у своїй роботі описує різні напрями, що існують у юридичній логіці, і пропонує свою теорію юридичної арґументації, що містить класифікацію типів міркування. У подальших оглядах автори приділяють увагу різним аспектам теорії арґументації і філософії мови.

Описуючи різні моделі арґументації, Д. Страк [59] відзначає, що жодна з моделей, включаючи емпірико-описові моделі (empirical description models) (Toulmin, топика (topics)), епістемологічні нормативно-оцінні моделі (normative evaluative models) (логіка, критичний раціоналізм (critical rationalism), герменевтика (hermeneutics)), соціальні теорії (марксизм, концепція Ю. Хабермаса, Ерлангенська програма (Erlangen Schule)), не містить прийнятного аналітичного апарату для оцінки раціональності юридичної арґументації. Він доходить висновку, що подібний апарат можуть запропонувати соціальна топіка (social topics) і риторика.

Р. Алексі [3] пропонує теорію юридичної арґументації, яка ґрунтується на ідеях аналітичної філософії моралі (analytic moral philosophy) таких авторів, як Стівенсон (Stevenson), Л. Віттгенштейн (Wittgenstein), Дж. Остін (Austin), Хейр (Hare), С. Тулмін (Toulmin) і Д. Е. Байер (Baier), на концепціях теорії істини як консенсусу Ю. Хабермаса (Habermas’ consensus theory of truth), теорії практичного міркування, розробленої представниками Ерлангенської програми (theory of practical deliberation), а також теорії арґументації X. Перельмана. Р. Рікі [50, 363–376] дає огляд різних праць, присвячених арґументації в практиці правозастосування (legal process), які включають дослідження в таких різних царинах, як риторичний аналіз, рішення судді, комунікативні функції юристів, а також телебачення і судові розгляди.

На думку Р. Рікі, перспективною цариною для подальших досліджень може стати арґументація в судових виступах в рамках справ, пов’язаних зі свободою самовираження.

Дослідження, що проводяться в царині юридичної арґументації в останні тридцять років, характеризуються багатою різноманітністю тем, підходів, ідей і принципів. Юридична арґументація досліджується в різних царинах її функціонування. Це і теорія права (юриспруденція), і законодавчий процес, і практика правозастосування, і процес ухвалення судового рішення (process of judicial decision-making).

У цих дослідженнях можна виділити декілька методологічних підходів. Учені, що працюють у рамках нормативного підходу, досліджують раціональні засоби, які використовує суддя для обґрунтування свого рішення, або розумні (reasonable) способи ведення юридичної дискусії. Учені, що віддають перевагу описовому підходу, концентрують свою увагу на прикладах з реального процесу арґументування, прагнучи визначити, чому ті або інші арґументативні стратегії ефективні або неефективні в процесі переконання конкретної аудиторії.

Існують також різні аспекти юридичної арґументації, які теж можуть бути об’єктом дослідження. Деякі автори приділяють увагу філософським і методологічним проблемам юридичного арґументативного дискурсу; інші створюють теоретичні моделі і намагаються виробити норми раціонального обґрунтування юридичних рішень; треті займаються описом юридичної практики; нарешті, четверті виробляють методи навчання практичних навичок проведення аналізу, оцінки юридичних текстів та їх написання (більш розгорнений і детальний опис різних теорій можна знайти в монографії «Основи юридичної арґументації» [14]).

Що ж до тем, які обговорюються в розгляданих теоріях, тут можна виділити декілька різних напрямів або компонентів загального проекту дослідження юридичної арґументації: філософський, теоретичний, аналітичний, емпіричний і практичний.

ПИТАННЯ 2

Чи потрібна суду ефективна комунікація?

Незалежна і ефективна судова влада – базовий елемент демократії. Сьогодні ця теза не викликає жодних сумнівів. З часів оформлення Шарлєм Монтескье ідеї розподілу влади на законодавчу, виконавчу і судову пройшло майже 300 років, а питання створення незалежного і

ефективного суду й досі в порядку денному.

Основна функція суду – здійснення правосуддя. Згідно з Європейською конвенцією з прав людини «кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом». Ця стаття

встановлює вимоги до судочинства, на яке має право кожна людина. Роль держави – забезпечити це право.

В Україні діє складна система органів, які забезпечують реалізацію принципу верховенства права та права громадян на справедливий суд: Верховна Рада приймає закони, на підставі яких суди вирішують справи, державний бюджет, в якому закріплюється обсяг коштів для

функціонування судів, Кабінет міністрів розпоряджається об’єктами державної власності, міністр юстиції бере участь у роботі Вищої кваліфікаційної комісії суддів, Парламент, Президент разом з органами суддівського самоврядування, кваліфікаційними комісіями

беруть участь у формуванні суддівського корпусу, Державна судова адміністрація організаційно забезпечує суди тощо.

Однак центральну, ключову роль у здійсненні правосуддя відіграє суд як установа і суддя, який вирішує ту чи іншу справу. Для реалізації свого права громадяни звертаються саме до них.

Простих громадян зазвичай не цікавить рівень матеріального забезпечення суду, кількість залів судових засідань, ефективність роботи виконавчої служби. Вони цілком обґрунтовано хочуть, щоб незалежний і безсторонній суд публічно протягом розумного строку справедливо

вирішив їх спір. І саме суд, а точніше його керівництво і часто конкретний суддя несуть юридичну і моральну відповідальність за дотримання перелічених вимог-стандартів, встановлених Європейською конвенцією.

Саме для забезпечення ефективного функціонування суду і необхідна стратегічна комунікація. Комунікація, яка допомагає вирішувати управлінські задачі суду і наближувати українське судочинство до європейських стандартів.