Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Початок Української революції.docx
Скачиваний:
3
Добавлен:
27.11.2019
Размер:
133.86 Кб
Скачать

Робота зі схемою

Завдання

1. Які українські політичні партії увійшли до складу Центральної Ради?

2. Поміркуйте, яким вони бачили майбутнє України.

У ч и т е л ь. Важливу роль у створенні, зміцненні та визначенні основних напрямів діяльності Центральної Ради відіграли три провідні українські партії: Українська партія соціалістів-революціонерів (М. Ковалевський, П. Христюк, М. Шаповал), Українська соціал-демократична робітнича партія (В.Винниченко, С. Петлюра, М. Порш) та Українська партія соціалістів-федералістів (Д. Дорошенко, С. Єфремов, А. Ніковський).

Головою Центральної Ради було обрано М. Грушевського, який 27 березня повернувся із заслання. Він одразу ж визначив чіткий політичний курс Центральної Ради.

Враховуючи міжнародну політичну ситуацію і дискусії в російському суспільстві, українські соціалісти вимушені використовувати термін «автономія» як «димову завісу» для побудови незалежної держави. Хоча в історичній науці є інша думка, що все ж таки діячі Центральної Ради на початку були автономістами і роль самостійників була їм нав’язана самим ходом революції.

Основу політичної платформи Центральної Ради становила вимога «широкої національно-територіальної автономії України в Російській федеративній республіці, на демократичних підвалинах, з міцним забезпеченням національних меншостей нашої землі».

Зростанню авторитету, популярності та впливовості Центральної Ради сприяло те, що вона обстоювала близькі та зрозумілі народу ідеї національно територіальної автономії та популярні ідеї соціалізму. Значну роль у цьому процесі відіграв демократичний та всеохопний принцип формування Центральної Ради, адже від самого початку свого існування вона булла уособленням трьох представництв: національного, соціально-класового та територіального.

Такі ідейні засади та організаційні основи значною мірою забезпечили їй широку народну підтримку.

Початок українізації армії

Процес формування української армії розпочався одночасно з початком Української революції.

Початок формування української армії

9 березня

1917 р.

Перші збори українських офіцерів і солдатів російської армії у Києві за ініціативою Миколи Міхновського. Прийнято

звернення до Тимчасового уряду з домаганнями

національно-територіальної автономії України і проголошення зборів Тимчасовою Українською Військовою Радою

16 березня

1917 р.

Нарада військових київського гарнізону. Створено першу військову організацію — Український військовий клуб імені гетьмана Павла Полуботка. Ухвалено:

• приступити до створення національної армії,

• розпочати формування українських добровільних полків і першому з них присвоїти назву — Перший Український козачий ім. гетьмана Б. Хмельницького полк.

Утворено Український військовий організаційний комітет, що мав безпосередньо займатись формуванням національних збройних сил

10 квітня

1917 р.

Віче українських солдатів-фронтовиків у Києві. Ухвалено

рішення вимагати від Тимчасового уряду створення української армії, виділення на фронті солдатів-українців в окремі військові частини, формування в тилу полків, для яких державною мовою була б українська

Квітень

1917 р.

Утворення Української Фронтової Ради для військ Західного фронту у Мінську на чолі з Симоном Петлюрою

Травень

1917 р.

Формування Українського козачого імені гетьмана

Б. Хмельницького полку, командиром якого призначено сотника Д. Путника-Гребенюка, згодом — підполковника Юрія Капкана

Травень

1917 р.

Перший Всеукраїнський військовий з’їзд. Утворено Український генеральний військовий комітет, який мав здійснювати керівництво усім українським військовим рухом

Весна

1917 р.

Утворення підрозділів Вільного козацтва

Водночас зі створенням українських військових організацій і формуванням добровільних полків тривала українізація тих фронтових частин російської армії, що складалася переважно з українців. До царської армії на початку Першої світової війни було мобілізовано близько 4 млн українців, які у міру поширення українського національного руху почали вимагати від російського командування виділення їх в окремі військові частини.

Після утворення ЦР боротьба за автономію України стає дедалі запеклішою. Ця мета прозвучала у рішеннях Всеукраїнського національного конгресу та Українського військового з’їзду.