6.3. Управління необоротними активами підприємства.

 

Сформовані на первісному етапі діяльності підприємства необоротні активи вимагають постійного управління ними. Це управління здійснюється в різних формах і різних функціональних підрозділах підприємства. Частина функцій цього управління покладається на фінансовий менеджмент.

Різноманітність видів і елементів необоротних активів підприємства визначає необхідність їх попередньої класифікації з метою забезпечення цілеспрямованого управління ними. З позицій фінансового менеджменту ця класифікація будується за такими основними ознаками:

За функціональними видами необоротні активи в сучасній практиці фінансового обліку й управління підрозділяються на:

а) Основні засоби

В Україні основні засоби підприємства враховуються в Положенні (стандарті) бухгалтерського обліку 7 «Основні засоби», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 27.04.2000 № 92. У міжнародній практиці порядок оцінки основних засобів визначається МСБУ 16 «Основні засоби», що був виданий у 1982 р. і двічі після цього переглядався в 1993 і 1998 р.

Згідно з цими стандартами, основні засоби - це матеріальні активи, що підприємство утримує з метою використання їх у процесі виробництва або постачання товарів, надання послуг, здачі в оренду іншим особам для здійснення адміністративних і соціально-культурних функцій, очікуваний термін корисного використання (експлуатації) яких більш одного року (або операційного циклу, якщо він довше року).

Основні засоби визнаються активами і відображаються в балансі підприємства, якщо відповідають загальним критеріям визнання активів, а саме:

- існує імовірність того, що підприємство одержить у майбутньому економічні вигоди, зв'язані з використанням даного активу;

- його оцінка може бути вірогідно визначена.

Одиницею обліку основних засобів є об'єкт основних засобів.

Придбані (створені) основні засоби зараховуються на баланс підприємства по первісній вартості. Первісна вартість основних засобів включає покупну ціну (у тому числі ввізне мито та безповоротні податки) і витрати, безпосередньо зв'язані з приведенням даного об'єкта в робочий стан (стан, що дозволяє використовувати його по прямому призначенню).

б) Нематеріальні активи

Нематеріальні активи підприємства враховуються в Українському законодавстві в П(с)БО8 «Нематеріальні активи», затвердженому наказом Міністерства фінансів України від 18.10.1999 р. №242. Відповідно до цього положення нематеріальними активами вважаються активи підприємства, що не мають матеріальної форми, можуть бути ідентифіковані (відокремлені від підприємства) і утримуються підприємством з метою використання в продовж періоду більш одного року (або одного операційного циклу) для виробництва, торгівлі, в адміністративних цілях чи надання в оренду іншим особам.

Згідно МСБО 38 нематеріальним активом є немонетарний актив, що:

- не має фізичної субстанції;

- може бути ідентифікований;

- утримується підприємством для виробництва або постачання товарів (послуг), для передачі в оренду іншим особам для адміністративних цілей.

Нематеріальні активи, відображені і не відображені в бухгалтерському обліку підприємства, оцінюються експертом пооб’єктно з застосуванням витратного підходу та підходу, що базується на капіталізації доходів.

Основними видами вартості нематеріальних активів, що визначаються експертом, є вартість відтворення за винятком зносу і справедлива (ринкова) вартість. Знос нематеріального активу розраховується виходячи з фактичного терміну його корисного використання.

Вартість нематеріальних активів, взятих на облік під час оренди, чи наявність у складі майна орендаря довгострокових фінансових інвестицій, що враховуються по методу участі в капіталі інших підприємств (частки майна орендаря в майні інших господарчих товариств) і отриманих орендарем шляхом внесення нематеріальних активів, є підставою для ухвалення рішення про проведення додаткової експертизи щодо вартості і права власності орендаря на зазначене майно. Експертизу проводить експерт по оцінці необоротних активів. Експерт має право для обґрунтування своїх висновків залучати інших кваліфікованих і уповноважених осіб.

в) Незавершені капітальні вкладення. Вони характеризують обсяг фактично зроблених витрат на будівництво і монтаж окремих об'єктів основних засобів з початку цього будівництва до його завершення. Експертна оцінка об'єктів незавершеного будівництва (включаючи устаткування для монтажу) проводиться з застосуванням витратного підходу шляхом визначення вартості відтворення за винятком фізичного зносу.

г) Устаткування, призначене до монтажу. Воно характеризує ті види устаткування, придбаного підприємством, що призначені до установки в будинках і спорудженнях шляхом їх монтажу (зборки, прикріплення до фундаментів чи опор і т.д.), а також контрольно-вимірювальну апаратуру й інші прилади, монтовані в складі устаткування.

д) Довгострокові фінансові вкладення

Довгострокові фінансові інвестиції відносяться до необоротних активів підприємства. Принципи оцінки довгострокових фінансових інвестицій підприємства в Україні визначаються П(С)БО 12 «Фінансові інвестиції», затвердженим Міністерством фінансів України від 26 квітня 2000 р. № 91. У міжнародній практиці порядок оцінки довгострокових фінансових інвестицій визначається МСБО 25 «Облік інвестицій».

Довгострокові фінансові інвестиції спочатку оцінюються і відбиваються в бухгалтерському обліку по собівартості. Собівартість фінансових інвестицій складається з ціни їх придбання, комісійних винагород, мита, податків, зборів, обов'язкових платежів і інших витрат, безпосередньо зв'язаних із придбанням фінансових інвестицій.

Фінансові інвестиції на дату балансу (крім інвестицій, які враховуються по методу участі в капіталі) відображаються по справедливій вартості.

Під справедливою вартістю варто розуміти суму, по якій може бути здійснений обмін активу або зроблена оплата зобов'язання в результаті операції між обізнаними, зацікавленими і незалежними сторонами.

Фінансові інвестиції, справедливу вартість яких вірогідно визначити неможливо, відбиваються на дату балансу по їх собівартості з урахуванням зменшення корисності інвестицій.

Довгострокові фінансові інвестиції оцінюються експертом за такими характеристиками:

а) довгострокові фінансові інвестиції, зв'язані з участю підприємства в майні (статутному капіталі) господарчих товариств, при ухваленні рішення про їх включення в статутний фонд, оцінюються по справедливій (ринковій) вартості з використанням методичних підходів;

б) інші довгострокові фінансові інвестиції при ухваленні рішення про їх включення в статутний фонд оцінюються виходячи з їх економічної суті по справедливій (ринковій) вартості такими способами:

• шляхом індексації їх номінальної вартості. Індекс розраховується на підставі встановлених Національним банком дисконтних ставок, починаючи з дати придбання (утворення) зазначеного активу на дату оцінки;

• шляхом застосування порівняльного (аналогів продажу) підходу для проведення експертної оцінки з метою обліку ринкової ситуації, що складається на дату оцінки;

• іншими обґрунтованими в звіті експерта способами.

Експертна оцінка необоротних активів здійснюється за такими моментами.

В основі проведення експертної оцінки необоротних активів лежить їх класифікація за такими ознаками:

• функціональне призначення у відповідності зі структурою необоротних активів, визначеної бухгалтерським обліком;

• дата введення в експлуатацію (придбання за справедливою ринковою вартістю або за балансовою вартістю);

• фізичні і технічні характеристики (площа, будівельний обсяг, потужність, пробіг і т.п.);

• термін корисного використання;

• спеціалізація (спеціалізовані і неспеціалізовані);

• фізична можливість і економічна доцільність використання необоротних активів у процесі звичайної діяльності підприємства;

• можливість продажу необоротних активів як окремого об'єкта без заподіяння шкоди технологічному процесу (основної діяльності підприємства);

• інші ознаки, що додатково улаштовуються в звіті про експертну оцінку.

Експертна оцінка необоротних активів підприємства проводиться з обліком таких методичних принципів:

а) будинки і спорудження переоцінюються пооб’єктно цілком:

• віднесені до спеціалізованого оцінюються по залишковій вартості заміщення;

• віднесені до неспеціалізованого оцінюються по справедливій (ринковій) вартості;

• термін корисного використання яких вичерпаний, оцінюються по вартості ліквідації;

• термін корисного використання яких не вичерпаний, але вони по визначених причинах не можуть бути використані в процесі звичайної діяльності підприємства, оцінюються переважно по справедливій (ринковій) вартості;

б) машини, устаткування, транспортні засоби, інструменти, прилади, інвентар і інші необоротні активи поділяються в залежності від дати придбання (введення в експлуатацію).

в) земельні ділянки і капітальні витрати на поліпшення земель, що входять до складу цілісного майнового комплексу, оцінюються за даними бухгалтерського обліку.

Особливості управління необоротними активами значною мірою визначаються специфікою циклу їх вартісного кругообігу.

Необоротні активи в процесі повного циклу вартісного кругообігу проходять три основні стадії.

1. Сформовані підприємством необоротні активи (основні засоби і нематеріальні активи) у процесі свого використання і зносу переносять частину своєї вартості на готову продукцію; цей процес здійснюється протягом багатьох операційних циклів і продовжується до повного зносу окремих видів необоротних активів.

2. В процесі реалізації продукції знос необоротних активів накопичується на підприємстві у формі амортизаційного фонду.

3. Кошти амортизаційного фонду як частина власних фінансових ресурсів підприємства направляються на відновлення діючих (поточний і капітальний ремонт) чи придбання аналогічних нових видів (інвестицій) необоротних активів.

Період часу, протягом якого відбувається повний цикл кругообігу вартості конкретних видів необоротних активів, характеризує термін їх служби. Він розраховується по формулі:

ПОва=100/На

(6.7)

де — період часу повного обороту (термін служби) конкретних видів необоротних активів, років;

— річна норма амортизації відповідного виду активів, %.

Політика управління необоротними активами являє собою частину загальної фінансової стратегії підприємства, що полягає у фінансовому забезпеченні своєчасного їх відновлення і високої ефективності використання.

Політику управління необоротними активами підприємства доцільно формувати за такими основними етапами:

1. Аналіз необоротних активів в майбутньому періоді;

2. Оптимізація загального обсягу та складу необоротних активів підприємства;

3. Забезпечення своєчасного оновлення необоротних активів підприємства;

4. Забезпечення ефективного використання необоротних активів підприємства;

5. Формування принципів та оптимізація структури джерел фінансування необоротних активів підприємства.

Для наочного представлення процедур основних етапів аналізу необоротних активів побудуємо структурно-логічну схему (рис. 6.1):

 

   

 

 Рис. 6.1. Структурно-логічна схема етапів аналізу необоротних активів.

 

 Де:

- коефіцієнт участі необоротних активів;

- середня вартість необоротних активів;

– середня вартість активів;

- коефіцієнт зносу основних засобів;

- сума зносу основних засобів;

- первісна вартість основних засобів;

- коефіцієнт придатності основних засобів;

- залишкова вартість основних засобів;

- період обороту необоротних активів;

- середньорічна сума використаних необоротних активів по первісній вартості;

- середньорічна сума зносу необоротних активів;

- коефіцієнт відновлення необоротних активів;

- збільшення за звітний період первісної вартості основних засобів;

- рентабельність необоротних активів;

- сума чистого прибутку від операційної діяльності;

- коефіцієнт виробничої віддачі необоротних активів;

ОР – обсяг реалізації підприємства;

- коефіцієнт виробничої ємності необоротних активів.

 

Показники оцінки необоротних активів ВАТ „Фірма „Меблі” представлені у табл. 6.2.

Таблиця 6.2

Показники оцінки необоротних активів ВАТ „Фірма „Меблі”.

Етап	Показник	Джерела інформації		2003	2004
1	2	3		4	5
1	Аналіз динаміки загального обсягу необоротних активів підприємства
	Коефіцієнт участі необоротних активів у загальній сумі активів			—	0,58
2	Оцінка стану використаних підприємством необоротних активів по ступені їх зношеності
	Коефіцієнт зносу основних засобів		0,66			0,64
	Коефіцієнт придатності основних засобів		0,34			0,36
3	Визначення періоду обороту використаних підприємством необоротних активів
	Період обороту необоротних активів		—			1,52

Продовження таблиці 6.2

4	Аналіз інтенсивності відновлення необоротних активів
	Коефіцієнт відновлення необоротних активів		0,07			0,06
5	Оцінка рівня ефективності використання необоротних активів
	Коефіцієнт рентабельності необоротних активів		0,01		0,03
	Коефіцієнт виробничої віддачі необоротних активів		1,12		0,46
	Коефіцієнт виробничої ємності необоротних активів		0,89		2,16

 

За результатами розрахунків можна зробити висновки про те, що необоротні активи переважають в загальній сумі активів підприємства. Зменшення рівня зносу даної групи активів свідчить про наявність процесу їх оновлення. Значення коефіцієнту рентабельності необоротних активів показує, що в 2004р. 0,03 прибутку від операційної діяльності відповідало одиниці необоротних активів; коефіцієнт виробничої віддачі – в 2003 р. 1,12 грн. реалізованої продукції приходиться на одиницю використаних необоротних активів.