3 Форми держави

Кожна держава має певну організацію, певний устрій. Побудова і функціонування держави можливе на підставі конкретних її форм. Форма держави – це її устрій, який характеризується трьома взаємозалежними елементами:

- способом організації органів вищої державної влади;

- територіальною організацією держави;

- способом здійснення державної влади.

Зазначені елементи складають форму держави у широкому її розумінні.

Кожен тип держави має свої відповідні форми із притаманними їй особливостями. Разом з тим форма всіх існуючих держав має загальні ознаки. В залежності від цього розглянемо елементи форми держави.

Форма правління - спосіб утворення та організації органів вищої державної влади

Форма державного устрою -

спосіб поділу території держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами

Форма державно-правово-го (політичного) режиму - спосіб здійснення держав-ної влади певними методами і прийомами

Монархія

Республіка

Проста

(унітарна)

Складна

Форма державного правління являє собою структуру вищих органів державної влади, порядок їх утворення та розподілу компетенцій між ними. Вона визначає:

- порядок створення вищих органів державної влади, їх побудову;

- принципи взаємовідносин між вищими та іншими державними органами;

- обсяг забезпечення органами вищої державної влади прав і свобод громадянина та ін.

У світовій практиці форми державного правління поділяють на дві основні групи: монархії і республіки.

Республіка – форма правління, при якій вища державна влада здійснюється виборним колегіальним органом, що обирається населенням країни на певний строк

Монархія – форма правління, при якій вища державна влада здійснюється одноособово монархом і передається йому, як правило, за спадкоємністю (цар, шах, король, імператор)

Монархія характеризується такими властивостями і юридичними ознаками:

- влада цілком або частково належить одній особі – монарху;

- як правило, перебування відповідного монарха при владі є безстроковим, тобто закінчується з настанням його смерті або при відмові;

- влада монарха передається, як правило, у спадок;

- монарх здійснює свою владу не за дорученням держави, а за власним правом;

- монарх як глава держави не несе відповідальності за свої вчинки.

У

Необмежені

Обмежені

сі монархії поділяються на необмежені й обмежені.

Види монархій

Необмежена монархія – держава, де влада монарха фактично і юридично не обмежується ніякими органами, законами. Його воля є незмінною. Існують такі її різновиди:

- деспотична - влада монарха обожнюється, а він офіційно визнається наступником Бога на землі (божеством). Такі монархії існували у рабовласницьких державах Давнього Сходу.

- абсолютна - характеризується тим, що хоча монарх уже і не обожнювався, але його влада визнавалася необмеженою. У такій державі немає законодавчого органу (парламенту), що обирається населенням, а також конституційних актів, що обмежують владу монарха. Існувала у Російській Імперії, в даний час - в Саудівській Аравії;

- теократична – це така форма правління, коли релігійна влада зливається з державною владою, релігійний лідер є одночасно і главою держави ( Ватикан).

Обмежена монархія (конституційна) – держава, де влада монарха обмежена конституцією й поділена із владою інших суб'єктів, що мають певні повноваження. Існують такі її різновиди:

- парламентська монархія - влада монарха суттєво обмежується в усіх видах державної влади. Монарх не може прямо впливати на склад і політику уряду, що формується парламентом, і уряд підзвітний останньому. За ним зберігається лише формальний статус глави держави й виключно представницькі повноваження. Існують у сучасній Англії, Іспанії, Норвегії, Швеції, Японії;

- дуалістична монархія – монарх позбавлений законодавчої влади, яка переходить до парламенту. Разом з тим монарх зберігає за собою виконавчу владу. Він особисто формує склад уряду, яким керує сам або через призначеного ним прем'єр-міністра. Уряд підзвітний не парламенту, а йому. Така монархія зараз існує в країнах Близького Сходу (Бахрейн, Йорданія , Кувейт). Крім зазначених видів монархій, існує виборна монархія, при якій поєднуються елементи монархії та республіки. Прикладом такої держави є Малайзія, де главою уряду є виборний верховний правитель (монарх), який обирається із правителів монархічних штатів, що входять до склад федерації.

Республіка (лат. res public – суспільна спрaва) характеризується такими властивостями і юридичними ознаками:

- наявністю вищих виборчих органів влади;

- вищі державні органи обираються населенням або формуються представницьким органом на певний термін;

- наявністю глави держави, що обирається на певний термін;

- відповідальністю глави держави у випадках, що визначені законом;

- похідністю державної влади від суверенітету народу;

- відповідальністю посадових осіб, що реалізується через відставку та відклик;

- взаємною відповідальністю особи і держави;

- обов’язковістю захисту прав і свобод людини.

У теорії права розглядають аристократичні та демократичні республіки. В аристократичній республіці формальне право обирати і бути обраним належить лише вищим верствам населення

(Стародавній Рим). У демократичних республіках формальне право брати участь у виборах органів влади належить всьому населенню країни, тобто всім її громадянам, які досягли певного віку, не визнані судом недієздатними або якщо їх право не обмежене на підставах, передбачених законом (антична - Афіни, феодальна – Венеція, Новгород, в Україні – козацька республіка, буржуазна – Італія, СШ, Франція, постбуржуазна - Білорусь, Грузія, Україна).

Серед демократичних республік розрізняють три основні види форми правління: парламентська, президентська, змішана (президентсько-парламентська чи парламентсько - президентська). Парламентська республіка - це держава, де здійснюється верховенство парламенту, що обирається населенням країни. Їй притаманні такі риси:

- президент обирається парламентом;

- глава держави (президент) не має відношення до формування уряду і не може впливати на його політику;

- президент формально наділений повноваженнями виконавчої влади, насправді вся виконавча влада належить урядові;

- нормативні акти президента затверджуються парламентом;

- уряд формується парламентом з представників партій, що мають в ньому більшість;

- уряд підзвітний тільки парламенту;

- парламент може висловити уряду недовіру, що тягне за собою його відставку.

Мають місце в ФРН, Італії, Індії, Греції, Чехії.

Президентська республіка характеризується наявністю глави держави – президента, який може поєднувати повноваження глави держави і уряду. Президент обирається непарламентським шляхом (прямими або непрямими виборами населення). Президент одноособово або з подальшим схваленням верховної палати парламенту формує склад уряду, яким керує сам. Уряд несе відповідальність тільки перед президентом, а не перед парламентом. Президент за певних обставин може розпустити парламент. В свою чергу парламент може ініціювати процес проти президента (імпічмент) для відсторонення його від влади у разі порушення ним конституції чи скоєння злочину. Прикладами президентських республік є США, Аргентина, Мексика, Бразилія, Іран, Швейцарія.

Змішана (напівпрезидентська) республіка - це така республіка, яка поєднує риси парламентської і президентської республіки де:

- президент – глава держави, обирається народом так, як і парламент;

- глава держави (президент) особисто пропонує склад уряду, який затверджується парламентом;

- президент підписує та обнародує закони, що приймаються парламентом (Україна, Франція);

- уряд підзвітний як президенту, так і парламенту (подвійна відповідальність);

- парламент може виразити недовіру уряду, фактично позбавити його повноважень;

- за певних умов парламент набуває право усунути президента з поста;

- за президентом визнається право ( у визначених конституцією випадках) дострокового розпуску парламенту та призначення нових виборів його складу.

Такі республіки існують в Україні, Болгарії, Португалії, Франції, Фінляндії.

Форма державного устрою характеризує засоби національно – державного й адміністративно – територіального розподілу держави та засоби взаємозв’язку її територіальних утворень.

Форма державного устрою відповідає на запитання, який територіальний устрій має певна держава. На відміну від форми правління організація держави розглядається з погляду розподілу державної влади і державного суверенітету в центрі і на місцях, їх поділу між складовими частинами держави.

Державний устрій може бути простим (унітарним) і складним (федеративним).

Унітарна – держава, окремі складові якої не мають свого суве-ренітету, всіх ознак державності (Украї-на, Польща, Іспанія, Португалія, Франція)

Федерація – союз-на держава, до якої входять утворення, що мають юридич-ну і відповідну по-літичну самостій-ність (США, Кана-да, Рос.Федерація)

Конфедерація- об’єднання суве-ренних держав, яке створюється для виконання певних завдань (початко-вий етап створення США, ОАР)

Імперія – складна, примусово утворена держава, яка склада-ється з метрополії та її колоній і утримується за допомогою держав-ного примусу з боку метрополії

(Римська імперія)

Види державного устрою

Унітарна (від лат. unitas – єдність) держава – це проста, єдина, централізована держава, територія якої поділена на адміністративно - територіальні одиниці, які не мають ознак суверенітету і державності. Унітарна держава характеризується такими ознаками:

- її частини не мають своїх вищих органів, законодавчої, виконавчої, судової влади і контрольно-наглядових органів. Існує єдина, загальна для всієї країни система вищих і центральних органів державної влади (один парламент, один глава держави, один уряд), юрисдикція яких розповсюджується на територію всієї країни;

- в державі діє єдиний основний закон (конституція) , єдина система законодавства, єдина судова система;

-існує єдине громадянство, єдина грошова система, єдина система податків;

- суб'єкти держави (адміністративно-територіальні одиниці) не мають державного суверенітету, не мають ніяких атрибутів державності. Вони не можуть самостійно, від свого імені вступати у міжнародні відносини.

До таких держав відносяться Україна, що поділена на області, Польща - на воєводства, Англія - на графства, Італія - на провінції. Хоча до складу України входить Автономна Республіка Крим, в Іспанії, Італії, Португалії, Грузії, Фінляндії також є автономії, але всі вони залишаються унітарними. Подібні держави називаються децентралізованими унітарними державами або унітарними державами з елементами федералізму.

Автономії є винятками, а основний принцип поділу держав - адміністративно-територіальний.

Простих держав у світі більшість.

Складна (союзна) держава характеризується наявністю у її складі інших державних утворень. Вона має місце, коли її частини володіють основними ознаками суверенітету і державності. До складних форм державного устрою відносяться федерації, конфедерації, союзи держав, які створюються для виконання певних завдань оборони, економічних реформ , а також унії, імперії та ін. Найбільш поширеною формою складного державного устрою є федерації, для яких характерні риси:

- наявність дворівневої системи органів державної влади (вищих органів влади федерації і кожного суб'єкта);

- існування конституції і системи законодавства кожного суб'єкта і федерації в цілому;

- юридичне розмежування компетенції федеративних органів влади і кожного суб'єкта;

- існування громадянства федерації і її суб'єктів (подвійне громадянство);

- наявність єдиної системи податків;

- у міжнародних відносинах виступає федерація і може самостійно виступати кожен суб'єкт.

Приклади федерацій: США – 50 штатів; ФРН – 16 земель; Швейцарія – 12 кантонів; Російська Федерація – 21 республіка, 6 країв, 49 областей, 2 міста федерального значення (Москва і Санкт - Петербург), 1 автономна область, 10 автономних округів.

Федерації можуть бути двох видів. Перший вид має місце, коли за її суб'єктами зберігається право самовизначення аж до виходу зі складу федерації (СРСР). Другий вид - коли суб'єкти не мають права повного самовизначення і виходу з її складу (США, Росія, Індія, Канада).

Якщо федерація – це союзна держава, то конфедерація – це союз держав.

До ознак конфедерації відносять:

- створення її для досягнення визначених цілей (економічних, політичних, військових);

- збереження свого суверенітету кожним суб’єктом конфедерації.

- відсутність спільних для її суб’єктів органів влади і системи законодавства, конституції;

- право суб'єктів конфедерації на односторонній вихід з її складу;

- рішення конфедеративних органів не є обов'язковими для виконання кожним її суб'єктом;

- створення конфедерації, як правило, закріплюється договором.

Конфедерація - це досить нестійка і рідка форма державного устрою і здебільшого є перехідною від співіснування незалежних держав до унітарної або федеративної держави.

Конфедерації в наш час у чистому вигляді не збереглися. Існує повна назва Швейцарії як Швейцарська Конфедерація. Але це лише традиційна назва, залишена із попередніх часів, коли в 1815р. її німецько -, франко -, італо-мовні частини об'єдналися для спільного ведення банківської справи, оборони і проведення політики дотримання нейтралітету і миротворчих функцій. Поступово такий союз трансформувався у федерацію. Нідерланди, США у минулому існували також як конфедерації. В 1787р. штати Північної Америки після 11 років конфедеративного устрою об’єдналися у федерацію. Об’єднана Арабська Республіка проіснувала близько трьох років і в 1961р. розділилася на Сирію та Єгипет, які її раніше створили.

Крім конфедерацій, існує особлива форма об’єднання держав - співдружності. Це організаційно оформлені об’єднання утворені з суверенних держав, які співпрацюють на ґрунті спільних інтересів, що склалися раніше. Наприклад, СНД, Співдружність націй. Такі об'єднання створюються на основі міжнародно – правових договорів і служать для координації спільних дій у відповідній сфері діяльності (економіці, військовій сфері). У них не існує наддержавних органів влади.

Імперія (лат. imperium – влада, держава) є досить поширеною в минулому складною формою державного устрою. Більш за все імперії створювалися шляхом насильницького приєднання раніше незалежних держав або частин інших держав до великої багатонаціональної держави. Імперіями були Римська держава, Візантія, Франкська держава, Царська Росія з часу Петра І до повалення монархії, Франція, Австрія та ін. До імперій належали і великі держави, які мали великі колонії. Наприклад, Британська імперія включала поряд з Великобританією всі її численні домініони та колонії. В сучасному світі імперії подібного роду не існують. Вони практично припинили своє існування в результаті визвольної боротьби пригноблених народів. Імперіями також називають монархічні держави, главою яких є імператор.

Державний (політичний) режим обумовлює ступінь політичної свободи, методи, якими здійснюється влада в державі, способи і засоби, що до цього використовують.

Існують два основних види державного режиму: демократичний і антидемократичний .

Демократичний - такий режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням і реальним забезпеченням рівності людей, їх основних прав і свобод. Сьогодні переважна більшість держав світу має демократичний режим. Основними його ознаками є:

- гарантованість реального забезпечення прав і свобод людей у всіх сферах життя суспільства, виконання їх обов’язків;

- правовий характер діяльності державних органів і органів місцевого самоврядування; - рівність усіх громадян перед законом;

- визнання єдиним джерелом державної влади волі народу;

- наявність інститутів безпосередньої та представницької демократії;

- здійснення державної влади за принципом розподілу влад;

- плюралізм у політичній, економічній, ідеологічній та духовній сферах життєдіяльності людини;

- багатопартійність і наявність офіційної опозиції державній владі;

- демократизм правосуддя, пріоритет методів переконання перед методами примусу.

Демократичні державно – політичні режими склалися в більшості країн Європи і Північної Америки.

Д емократичний режим має такі різновиди, як демократично-ліберальний (Франція, Італія) - заснований на ідеологічній , демократично-консервативний (США), національно-демократичний (Японія, Південна Корея).

Що стосується України, то вона йде шляхом соціально-демократичної орієнтації і будує всі необхідні демократичні інститути.

Антидемократичний - це сукупність таких засобів і методів реалізації державної влади, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина, не допускається волевиявлення населення через демократичні інститути. Державна влада, як правило, є неконтрольованою населенням і зосереджена в однієї особи або у певного органу. Такі режими поділяються на тоталітарні, авторитарні та расистські.

Тоталітарний (від лат. totalis – весь, повний, всеохоплюючий ) – режим, за якого усі сфери життєдіяльності суспільства й кожного громадянина (особи) абсолютно регламентовані, повністю контролюються державою, фактично ліквідовані конституційні права і свободи. Тоталітарні держави характерні для країн, в яких панують однопартійна система, одна ідеологія, відсутня можливість для волевиявлення усіх груп населення, мають місце репресії відносно до опозиції та інакомислення. (фашистська Італія, нацистська Німеччина, франкізм в Іспанії).

Авторитарний (від. лат. auctoritas - влада) – режим, за якого всі найважливіші рішення державного життя відходять від однієї особи, яка має реальну владу (сталінський режим); військово-диктаторський, коли влада знаходиться у військових, що приходять до її захоплення насильницьким неконституційним шляхом (Чилі в минулому).

Авторитарний режим має такі різновиди: деспотія (від гр. despoteia – необмежена влада) – форма самодержавної необмеженої влади; тиранія (від гр.tyrannos – одноособовий правитель) – жорстоке правління, яке встановлюється або утримується шляхом насильства; теократія (від гр. theos - бог + kratos - влада) – влада належить духовенству чи главі церкви; аристократія – влада належить представникам родової знаті .

Расистський (апартеїд) - режим, за якого визнаються права лише певної раси і повністю ігноруються права іншої (в минулому - ПАР).

Висновки з теми

Держава як соціальне явище виникає на певному етапі суспільного розвитку. Передумовами цього стали три великі суспільні розподіли праці, поява надлишкового продукту, патріархальної сім’ї, приватної власності, утворення класів як великих груп людей з протилежними інтересами та ін. фактори. У теорії держави і права існують різноманітні теорії походження держави. Однак єдиної думки про причини, час та обставини її творення серед правознавців немає і дотепер. Держава виникає тільки у соціально - неоднорідному суспільстві. Її суттєвими ознаками є суверенітет, територіальне розселення населення, наявність апарату управління і примусу, власних норм права, здатність стягувати податки тощо. Держава виконує функції – основні напрямки діяльності, в яких відображаються її сутність і цілі. Для здійснення своїх завдань і функцій кожна держава створює систему державних організацій – механізм держави. Серед таких організацій є державні організації, наділені державно - владними повноваженнями – апарат держави. Держава тісно пов’язана з владою. Державна влада – це здатність держави за допомогою державного апарату підкорювати поведінку людей та їх об’єднань своїй волі. Організація державної влади в значній мірі залежить від форми держави. Розрізняють такі її форми: форми правління, форми державного устрою, форми державно-правового режиму.

Список літератури та нормативних актів для самостійної роботи

1.Конституція України. Відомості Верховної ради України. -1996р.- №30.

2.Загальна теорія держави і права: Навчальний посібник. За редакцією В.В. Копейчикова. - К., 2001.

3.Основи правознавства. Навчальний посібник / За редакцією С.В. Ківалова і М.П. Орзіх.- К., 2001.

4.Правознавство. Навчальний посібник / За редакцією В.В. Копейчикова.- К., 2002.

5.Скакун О.Ф. Теория государства и права. Учебник.- Х. 2000.

6.Теорія держави і права в схемах і таблицях. Навчальний посібник. - СумДУ, 2001.

Суспільство – форма життєдіяльності людей, що склалась історично і відокремилась від навколишнього середовища.

Звичаї - правила поведінки людей, що склалися історично, в результаті їх багаторазового повторення.

історичний тип держави – сукупність найбільш істотних ознак, що притаманні державам, які існували на певних етапах історії людства.

Расистський (апартеїд) - режим, за якого визнаються права лише певної раси і повністю ігноруються права іншої .

Антидемократичний режим - це сукупність таких засобів і методів реалізації державної влади, за яких державна влада здійснюється шляхом обмеження чи порушення основних прав та свобод людини і громадянина, не допускається волевиявлення населення через демократичні інститути.

Тоталітарний режим (від лат. totalis – весь, повний, всеохоплюючий ) – режим, за якого усі сфери життєдіяльності суспільства й кожного громадянина (особи) абсолютно регламентовані, повністю контролюються державою, фактично ліквідовані конституційні права і свободи. Тоталітарні держави характерні для країн, в яких панують однопартійна система, одна ідеологія, відсутня можливість для волевиявлення усіх груп населення, мають місце репресії відносно до опозиції та інакомислення. (фашистська Італія, нацистська Німеччина, франкізм в Іспанії).

Авторитарний (від. лат. auctoritas - влада) – режим, за якого всі найважливіші рішення державного життя відходять від однієї особи, яка має реальну владу (сталінський режим); військово-диктаторський, коли влада знаходиться у військових, що приходять до її захоплення насильницьким неконституційним шляхом (Чилі в минулому).

Авторитарний режим має такі різновиди: деспотія (від гр. despoteia – необмежена влада) – форма самодержавної необмеженої влади; тиранія (від гр.tyrannos – одноособовий правитель) – жорстоке правління, яке встановлюється або утримується шляхом насильства; теократія (від гр. theos - бог + kratos - влада) – влада належить духовенству чи главі церкви; аристократія – влада належить представникам родової знаті .

Расистський (апартеїд) - режим, за якого визнаються права лише певної раси і повністю ігноруються права іншої (в минулому - ПАР).

Демократичний - такий режим, при якому державна влада здійснюється з дотриманням і реальним забезпеченням рівності людей, їх основних прав і свобод. Сьогодні переважна більшість держав світу має демократичний режим. Унітарна держава – держава, окремі складові якої не мають свого суверенітету всіх ознак державності Федерація – союзна держава, до якої входять утворення, що мають юридичну і відповідну політичну самостійність Держава – це єдина політична організація суспільства, яка поширює свою владу на всю територію країни, її населення, видає юридично обов’язкові веління, має спеціальний апарат управління, і примусу, володіє суверенітетом

Функції держави (функція від лат. functio - виконання, здійснення)- основні напрямки діяльності держави щодо реалізації завдань, які стоять перед нею

Суверенітет (від фр.souverainete – верховенство, найвища влада) – органічна властивість влади самостійно і незалежно від будь-якого впливу здійснювати свої функції як в середині країни, так і за її межами

Правова держава – форма здійснення народовладдя, політична організація громадян, що функціонує на основі права; це інструмент захисту забезпечення прав, свобод і обов’язків кожної особистості

Форма держави – певний спосіб організації та здійснення державної влади

Форма правління - спосіб утворення та організації органів вищої державної влади

Форма державного устрою -

спосіб поділу території держави на певні складові частини і розподілу влади між нею та цими частинами

Форма державно-правового (політичного) режиму - спосіб здійснення державної влади певними методами і прийомами