Тенденції розвитку вищої юридичної освіти та основа юридичної професії в сучасній Росії.
Сфера вищої юридичної освіти - це особлива частина вищої освіти Росії, яка має свої специфічні риси розвитку та форми прояву загальних закономірностей.
Під вищою класичною юридичною освітою розуміється юридична освіта, здобута за державним освітнім стандартом вищої професійної освіти в класичних університетах на юридичних факультетах, в юридичних академіях та інститутах широкого профілю, що не зводить підготовку юристів для роботи в вузькопрофесійній сфері органів внутрішніх справ, державної безпеки та ін.
Вища освіта Росії, з точки зору змісту і структури, - це цілісна система, що складається з необхідних елементів, пов'язаних закономірними ієрархічними (владними) і горизонтальними (функціональними) зв'язками.
Вже довгий час вища юридична освіта є однією з найбільш затребуваних і популярних серед абітурієнтів. Загальноросійський класифікатор спеціальностей за освітою налічує понад 600 найменувань, однак за результатами проведеного у 2006 р. опитування серед вступників, юридичні спеціальності увійшли до п'ятірки найпопулярніших, поступившись місцем економіки, менеджменту і іноземним мовам. До 2009 р. цей показник дещо знизився, і юридична освіта займала 7-е місце в рейтингу найпопулярніших спеціальностей з результатом 5,9%. В цілому ж по Росії за станом на 2005 р. за фахом «юриспруденція» підготовка здійснювалася в 515 державних вузах та їх філіях та 650 недержавних вузах та їх філіях, тобто всього підготовку юристів вело 1165 ВНЗ.8
За приблизними підрахунками (офіційні дані цього плану знайти практично неможливо) за останні роки не більше одного з десяти юристів з вищою професійною освітою випускається за рахунок державного бюджету та за очною формою навчання. При цьому всі випускники мають однаковий диплом і однакові можливості на зайняття посад, що вимагає ринок праці.9
Значущим для розуміння сучасних тенденцій розвитку в країні вищої професійної освіти є зміна його внутрішньої структури, істотне розширення і зміна спектру освітніх програм, що реалізовуються сучасним вищим навчальним закладом. Потрібно відзначити тут одну важливу особливість, пов'язану з розмаїттям змісту освітніх програм і форм їх реалізації, в тому числі по юридичних спеціальностях. На перший погляд, здається, що такого розмаїття бути не повинно, оскільки з змістовної сторони процес навчання визначається досить жорстким державним стандартом, де прописані по блокам переліки предметів, годинник, що відводяться на їхнє навчання, перелік і тривалість практик, види державної підсумкової атестації та інші необхідні параметри. Разом з тим, державний стандарт в певній своїй частині досить гнучкий і містить можливість для самостійного визначення регіонального та вузівського компоненту зі значною кількістю годин, можливості у відомих межах корекції годин, що відводяться на вивчення блоків дисциплін та окремих предметів федерального компонента. В результаті освітні програми, що освоюються по одній і тій же спеціальності (напряму підготовки) в різних вузах, можуть значно відрізнятися один від одного. На практиці так і відбувається. Наприклад, в Інституті Управління, Бізнесу і Права за юридичною спеціальністю студенти освоюють такі дисципліни права, більшість з яких не викладається в інших вузах. Це такі предмети як «право і релігія», «системний підхід в юриспруденції» і т.д.
Росія приєдналася до Болонського процесу у вересні 2003 р. на Берлінській зустрічі міністрів освіти європейських країн. Федеральним законом від 1 грудня 2007 р. № 309-ФЗ «Про внесення змін в окремі законодавчі акти Російської Федерації» було введено поняття «федерального державного освітнього стандарту» як сукупності нормативних правових приписів, що встановлюють від імені Російської Федерації систему правил і вимог, обов'язкових для виконання в будь-якій освітній установі (організації), що має державну акредитацію та реализуючі основні освітні програми, по яких встановлені федеральні державні освітні стандарти.
З 01 вересня 2011 р. в Росії вводяться федеральні державні освітні стандарти нового покоління. Їх особливостями є:
- Спільність фундаментальної частини освітніх програм бакалавра, спеціаліста та магістра;
- Відсутність компонентної структури (федерального, національно-регіонального, вузівського) з одночасним значним розширенням академічних свобод вищих навчальних закладів в частині розробки основних освітніх програм;
З 2011 р. навчання, зокрема, з юридичних спеціальностей здійснюється в наступні етапи:
- Бакалаврат (4 роки);
- Магістратура (2 роки). 10
Ставлення до подібної ініціативи законодавців в системі вищої професійної освіти варіюється від «плюса» до «мінуса». Серед позитивних моментів такого переходу виділяють те, що відтепер російський диплом про вищу освіту буде визнаватись за кордоном, а також те, що така система дає студенту право вибору - продовжити навчання в магістратурі або ж присвятити себе роботі. Ще одним аргументом «за» називають і те, що тепер у випадку, якщо студент у процесі навчання зрозуміє, що це не та спеціальність, яку йому хотілося б отримати - він з легкістю може змінити вектор свого навчання.
Проте на противагу апологетам нової системи є і більш негативні відгуки. Так, досі не вирішено питання з порядком відстрочки від армії для бакалаврів і магістрів. Крім цього доценти і професори задаються питанням: «кого ми випустимо під виглядом бакалавра», «якими компетенціями буде володіти цей« фахівець »і т.д. Крім того існує фінансова сторона проблеми, так як кількість бюджетних місць в магістратурі навряд чи буде відповідати попиту.