1.3.Періоди і завдання розвитку гнучкості

В процесі системно побудованого багаторічного фізичного виховання можна виділити три періоди розвитку гнучкості: «період суглобної гімнастики»; період спеціалізованого розвитку рухомості в суглобах; період дотримання рухомості в суглобах на досягнутому рівні.

Період «суглобної гімнастики» охоплює дитячий, підлітковий і завершується в основному в юнацькому віці. Головні завдання «суглобної гімнастики» – підвищення загального рівня розвитку активної і пасивної рухомості в суглобах, зміцнення суглобів; тренування м’язово-зв’язувального апарату з метою покращення еластичних властивостей і забезпечення міцності зв’язок і м’язів.

Реалізація цих завдань, особливо в дитячому віці, не повинна призводити до надмірного розвитку гнучкості, внаслідок чого можуть виникати пере розтягування м’язових волокон і зв'язок, а іноді і без зворотні деформації суглобних структур.

Період спеціалізованого розвитку рухомості в суглобах ставить своїм завданням розвиток максимальної амплітуди в тих рухах, які сприяють швидкому оволодінню спортивною технікою і на цій основі – покращення результатів (наприклад, бар’єрний біг вимагає граничної рухомості в кульшових суглобах; з вису на кільцях – викрут силою вимагає великої рухомості в плечових суглобах та ін.).

Період підтримання рухомості в суглобах на досягнутому рівні охоплює все наступне життя людини. Головне завдання – запобігти, наскільки це можливо, втраті досягнутого оптимального стану гнучкості, звести до мінімуму її віковий регрес.

Особливо значні зворотні зміни гнучкості наступають у літньому і старшому віці (у зв’язку з інволюційними процесами). Але, незважаючи на це, можна протидіяти цим регресивним тенденціям шляхом виконання спеціальних вправ, що дозволяють на тривалий час зберегти гнучкість на досягнутому раніше рівні [19].

1.4. Вікова динаміка природного розвитку гнучкості

Раціональне планування роботи, що спрямоване на розвиток гнучкості, вимагає врахування вікових змін формування рухливості у суглобах. В цілому гнучкість природно зростає до 14-15 років. Але у різних суглобах вона має різну динаміку розвитку. Так рухливість у дрібних суглобах розвивається скоріше ніж у масивних.

Амплітуда рухів у кульшових суглобах гетерохронно зростає до 13-річного віку. Найбільш високі темпи її приросту спостерігаються з 7 до 8 та з 11 до 13років.У подальшому вона стабілізується, а в 16-17-річному віці починає погіршуватись. Рухливість суглобів хребта має дещо іншу динаміку. У дівчат вона зростає до 14, у хлопців до 15 років. Високі темпи її природного приросту у дівчат спостерігаються з 7 до 8, з 10 до 11 та з 12 до 14 років, у хлопців з 7 до 11 та з 14 до 15 років. Коли не застосовувати вправи з розвитку гнучкості, то уже в юнацькому віці амплітуда рухів практично у всіх суглобах починає поступово зменшуватись [10].

У дітей шкільного віку значно змінюється еластичність м’язів, суглобів та зв'язок . Після 14 років рухомість в суглобах різко погіршується, що призводить до зменшення різниці між активною і пасивною гнучкістю. В 9 – 13 років рухомість в суглобах розвивається майже в два рази ефективніше чим в старшому шкільному віці [11].

Максимальних показників в виконанні рухів з великою амплітудою дівчата з середнім рівнем фізичного розвитку досягають у 9 років. Потім цей рівень поступово знижується . В період з 13 до 14 років спостерігається достовірність показників розвитку, з 14 до 15 – зниження, а з 15 до 17 років ця фізична якість стабілізується. Порівняння темпів розвитку по віковим особливостям дозволить відмітити нерівномірність в формуванні, хвилеподібний характер розвитку, який спостерігається у школярів з середнім рівнем фізичного розвитку.

У дівчат – акселератів значно раніше чим у осіб з рівнем нижче середнього та середнім спостерігається зниження в показниках гнучкості. Це період з 9 до 11 років, після чого до 12 років гнучкість значно збільшується, потім знижується (вік з 13 до 14 років ) і відносно стабілізується (з 14 до 17 років).

У дівчат – ретардантів у 8- річному віці спостерігаються найвищі показники. До 13 років відбувається поступове зниження розвитку цієї фізичної якості, з 13до 14 років – підвищення. Після цього гнучкість у дівчат з даним фізичним розвитком погіршується (з 15 до 16 років), з 16 до 17 років значно підвищується.

До 17 років у всіх дівчат спостерігається відносна стабілізація в можливостях виконувати рухи з великою амплітудою [4].