1. Державна система оборони.

Прийняті Верховною радою України Декларація про державний суверенітет України, акт проголошення незалежності, підтверджений на Всеукраїнському референдумі 1 грудня 1991р. створили необхідні умови подальшого просування по шляхах побудови правової, демократичної і суверенної держави. Прийняті, та вступили в дію найважливіші закони і законодавчі акти України з питань військової сфери і державної безпеки.

Перш за все це Закон "Про Оборону України", який прийнято 6 грудня 1991року (зі змінами від 5 жовтня 2000 року): Цей закон встановлює основи організації оборони України та повноваження державних органів по її забезпеченню, а також обов'язки підприємств, установ, організацій, посадових осіб щодо зміцнення обороноздатності країни.

З метою подальшого розвитку нормативно-правової бази та впорядкування відносин у Воєнній організації держави розроблені та прийняті такі основні документи:

- Конституція України прийнята Верховною Радою 28 червня 1996 року, із змінами, внесеними від 25.04.2006 року;

- Закон України "Про Збройні Сили України" від 6 грудня 1991року, в редакції Закону від 5 жовтня 2000 року (зі змінами, внесеними від 19 червня 2003 року, від 3 червня 2004 року, від 13 січня 2005 року, від 3 листопада 2006 року);

• Закон України "Про військовий обов’язок і військову службу" від 25 березня 1992 року, в редакції Закону від 4 квітня 2006 року (зі змінами від 3 листопада 2006 року, від 11 травня 2007 року, від 28 грудня 2007 року, від 11 квітня 2008 року, від 22 травня 2008 року, від 3 червня 2008 року);

• Указ Президента України "Про Положення про проходження військової служби відповідними категоріями військовослужбовців", від 7 листопада 2001 року (із змінами, внесеними від 25 квітня 2002 року, від 17 травня 2002 року, від 15 жовтня 2003 року, від 29 жовтня 2003 року, від 5 січня 2004 року, від 28 січня 2004 року, від 29 березня 2004 року, від 13 грудня 2004 року, від 10 травня 2006 року, від 17 липня 2006 року, від 11 вересня 2006 року);

• Статути Збройних Сил України, затверджені Законом України від 24 березня 1999 року (із змінами та доповненнями, внесеними від 21 грудня 2000 року, від 13 вересня 2001 року, від 03 квітня 2003 року, від 15 травня 2003 року, від 03 лютого 2004 року, 26 червня 2006 року);

• Закон України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20 грудня 1991року (зі змінами, внесеними в 1993 – 2008 роках);

• Державна програма реформування та розвитку Збройних Сил України на період 2006 - 2011 років;

• Закон України "Про Раду національної безпеки і оборони" від 5 березня 1998 року;

• Закон України "Про основи національної безпеки України" від 19 червня 2003 року;

• Закон України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" від 22 жовтня 1993року;

- Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 9 квітня 1992року (зі змінами, внесеними в 1992 – 2009 роках);

• Закон України "Про альтернативну (невійськову) службу" від 14 грудня 1991 року, в редакції Закону від 12 лютого 1999 року (Із змінами від 06.04.2000 року, від 18.05.2004 року) Цей Закон визначає організаційно-правові засади альтернативної (невійськової) служби (далі - альтернативна служба), якою відповідно до Конституції України має бути замінене виконання військового обов'язку, якщо його виконання суперечить релігійним переконанням громадянина.

Ці нормативно-правові акти стали фундаментом військової реформи, визначили основні напрямки військового будівництва в Україні, завдання і структуру Збройних Сил та інших військових формувань.

У ст. 1 Закону України “Про оборону” визначено поняття оборони, а саме: «оборона України - система політичних, економічних, соціальних, воєнних, наукових, науково-технічних, інформаційних, правових, організаційних, інших заходів держави щодо підготовки до збройного захисту та її захист у разі агресії або збройного конфлікту».

Метою оборони України є створення всіх необхідних умов для запобігання військового нападу та збройного відбиття можливої агресії проти України у будь-який час і за будь-яких обставин. Це положення яскраво характеризує миролюбну зовнішню політику України. Наша країна прагне до мирного співіснування з усіма державами. Вона підтримує свою обороноздатність на рівні достатності для захисту від агресії.