Міністерство науки ,освіти, молоді та спорту

Запоріжська Державна Інженерна Академія

Кафедра облік та аудит

Модуль №1

Тема 1. Організація економічного аналізу на підприємстві

Виконали:

Кочетова М.В.,Голобородько Є.А.

Перевірила:Гамова О.В.

Запоріжжя

2012р.

Тема 1.

ОРГАНІЗАЦІЯ ЕКОНОМІЧНОГО АНАЛІЗУ НА ПІДПРИЄМСТВІ

ЗМІСТ

• Поняття економічного аналізу: предмет, об’єкт, функ­ції, роль та задачі.

• Види і принципи економічного аналізу.

• Метод, методика, способи і прийоми економічного аналізу.

• Організація аналітичної роботи на підприємстві.

• Етапи проведення економічного аналізу на підприємстві.

1.1. Поняття економічного аналізу: предмет, об’єкт, функції, роль та задачі

Дослідження будь-яких процесів і явищ повинно починати­ся з вивчення джерел їх появи. Знання історичних аспектів роз­витку дає можливість проникнути в суть понять, що вивчаються, визначити передумови їх появи і розвитку, обґрунтувати прави­льність трактувань.

Засновником економічного аналізу по праву вважається Аристотель, який, крім безпосереднього розвитку економічної думки, намагався проникнути в сутність економічних явищ, вив­чити закономірності їх розвитку. Подальший і більш інтенсивнии розвиток економічний аналіз одержав завдяки англійським і французьким вченим ХVІІ-ХУІІІ ст. — класикам політекономії, які вперше застосували абстрактний метод дослідження. Розроб­ка У. Петті трудової теорії вартості поклала початок досліджен­ню внутрішніх залежностей процесу виробництва. Продовжен­ням розвитку економічного аналізу стала школа фізіократів, які перенесли дослідження про походження додаткового продукту у сферу виробництва і тим самим заклали основу для аналізу як самого капіталістичного виробництва, так і капіталу.

Особливе значення в історії економічного аналізу мають роботи А. Сміта і Д. Рікардо. Аналізуючи капітал, А. Сміт пер­шим підрозділив його на основний і оборотний. Д. Рікардо оха­рактеризував капітал як головний фактор розвитку продуктив­них сил у суспільстві. Також об’єктом його розгляду був фонд виробництва, запас засобів виробництва. Він першим висунув питання про відносну і реальну вартість товару.

Деякі вчені обґрунтовано пов’язують більш суттєвий та по­слідовний розвиток аналізу зі становленням бухгалтерського об­ліку та з появою такої науки, як балансознавство. Підвищена увага до аналізу звітності підприємств у Росії приділялася в пе­ріод НЕПу. Поява великої кількості робіт, пов’язаних із аналізом інформації, відображеної в звітності, призвела до стрімкого роз­витку не тільки теоретичних знань, але й практичної спрямова­ності аналізу, оскільки:

• баланс уявляв основну форму фінансової звітності і був основним інформаційним забезпеченням проведення «господарського аналізу»;

• залишалися дискусійними питання оцінки статей балансу;

• актуальним було питання про реальність інформації, на­даної в балансі та інших формах звітності;

• простежувалася пряма залежність між управлінням підп­риємством і аналізом звітності, хоча говорити про систе­мний підхід як до процесів управління, так і аналізу було ще передчасно;

• - був відсутній чіткий функціональний поділ процесу управління: ототожнення функцій контролю й аналізу.

• Командно-адміністративна система управління, яка існувала тривалий час, звела всі найширші можливості економічного аналізу до єдиного розрахунку: оцінки ступеня виконання планового зав­дання. Така обмеженість аналізу призвела до його деградації і, як наслідок, до широкомасштабних порушень усього процесу управ­ління економікою. У ринковій економіці значення аналізу докорін­но змінюється відповідно до змін, які відбуваються у характері та цілях основної діяльності підприємств з різними формами влас­ності та організаційно-правовими формами функціонування.

• Особливості досліджень економічного аналізу обумовлю­ються: виділенням в економічному просторі самостійних гос­подарюючих суб’єктів та розширенням їх складу, необхідністю поглиблення внутрішнього та зовнішнього аналізу, високою ди­намічністю ринкового середовища, наявністю комерційного ризи­ку та його оцінкою, вибором ділового партнера, наявністю великої кількості конкурентів тощо. Окрім цього в сучасних умовах знач­но має зрости оперативність економічного аналізу та розширитись обсяг додаткової інформації, залученої до його проведення.

• Нині поряд із розширенням сфери діяльності економічного аналізу удосконалюються його методи. На сучасному етапі значного поширення набула неокласична школа, яка на перший план висуває питання об’єктивності результатів аналізу в умовах інфляційних процесів; підвищення ефективності виробництва і конкурентоспро­можності продукції шляхом використання результатів аналітичної роботи в процесі управління суб’єктами господарювання.

• Основою будь-якого наукового знання виступає діалектич­на теорія пізнання, що передбачає вивчення динаміки, внутріш­ніх протиріч, взаємозв’язку і взаємозумовленості окремих явищ, визначення рушійних сил і об’єктивних законів розвитку. Саме діалектичний процес диференціації й інтеграції сприяв у свій час виділенню спеціальних економічних наук, у тому числі й еконо­мічного аналізу.

Некоректним є ототожнення діалектичної теорії пізнання і системного підходу до проведення досліджень. Перша являє собою одну з основних форм філософської методології, що не виступає і не може виступати у роли конкретної наукової методології. За- гальнонаукове знання діалектики конкретизується в системному підході до процесу дослідження, і, насамперед, у принципі взає­мозв’язку явищ і елементів.

Системний підхід — один зі спеціальних способів наукового дослідження, за яким досліджуваний об’єкт розчленовують на елементи, що їх розглядають в єдності, тобто як систему. Сукуп­ність елементів є субстратом системи, системоутворювальні від­ношення між елементами становлять структуру системи.

Системний підхід є найбільше перспективним та науково обґрунтованим напрямком удосконалення аналізу. Це пов’язано з цілою низкою факторів серед яких найбільш актуальні наступні:

• розгляд аналізу у взаємозв’язку з системою управління підприємством виступає конкретизованим принципом загальнонаукової діалектичної теорії пізнання;

• використання системного підходу до вивчення економіч­ного аналізу, який сьогодні отримав нові практичні мож­ливості, пов’язані в розширенням інформаційних техно­логій, сприяє його більш глибокому розумінню та посиленню його впливу як безпосередньо на процес управління, так і на результати діяльності підприємств.

Однак, незважаючи на суттєві переваги, яке дає викорис­тання системного підходу до вивчення складних, динамічних об’єктів, він не завжди використовується повною мірою.

Економічний аналіз є самостійною галуззю наукових знань, що має свій зміст. Економічний аналіз як наука — це система спеціальних знань, що пов’язані:

а) з дослідженням економічних процесів у їх взаємозв’язку, що складаються під впливом об’єктивних економічних законів;

б) з науковими обґрунтуваннями бізнес-планів, з об’єктив­ною оцінкою їх виконання;

в) виявленням позитивних та негативних факторів і кількіс­ним вимірюванням їх дії;

г) з розкриттям тенденцій та пропорцій господарського роз­витку, з визначенням невикористаних внутрішньогосподарських резервів;

д) з узагальненням передового досвіду, з прийняттям уп­равлінських рішень.

У ході економічного аналізу всі явища вивчаються у взає­мозв’язку та взаємообумовленості. Причинний або факторний аналіз виходить з того, що кожна причина, кожний фактор отри­мує відповідну оцінку.

Фактор (лат. factor — продукуючий) у процесі аналізу гос­подарської діяльності визначається як рушійна сила, причина будь-якого процесу, явища, істотні обставини у їх визначенні. З погляду побудови технології аналітичного процесу важливим є розмежування сукупності факторів за такими ознаками: кількіс­ними й якісними; істотними і неістотними (другорядними); пос­тійними і випадковими; інтенсивними і екстенсивними. У процесі аналізу не тільки відкриваються та аналізуються основні фактори, що впливають на господарську діяльність, а й вимірюється сила їх впливу.

Отже, змістом економічного аналізу є комплексне дослід­ження процесів основної діяльності підприємств та їх структур­них підрозділів, визначення причинно-наслідкових зв’язків і тен­денцій розвитку з метою обґрунтування управлінських рішень та оцінки їх ефективності.

Вивчення явищ природи і громадського життя неможливе без аналізу. Термін «аналіз» походить від грецького слова «analisys», що в перекладі означає «розділяю», «розчленовую». Таким чином, аналіз у вузькому розумінні є розчленовуванням явища або предмета на складові частини (елементи) для їхнього вивчення. Наприклад, щоб зрозуміти сутність собівартості про­дукції, необхідно знати не тільки те, з яких елементів вона скла­дається, а й від чого залежить її розмір за кожною статтею витрат. Чим детальніше буде диференційований приріст собівартості за елементами і чинниками, тим глибше ми будемо знати еконо­мічне явище і більш ефективно управляти процесом формування собівартості продукції.

Сучасна діалектика виходить із єдності аналізу і синтезу як наукових методів пізнання дійсності. Лише ця єдність забезпечує наукове дослідження явищ у всебічному діалектичному зв’язку.

Економічний аналіз — самостійна галузь наукових знань, що має свій предмет і об’єкти дослідження.

Сукупним об’єктом аналізу є основна (звичайна) діяльність підприємства та її економічні результати. Основна діяльність — операції, пов’язані з виробництвом або реалізацією продукції (то­варів, робіт, послуг), що є головною метою створення підприєм­ства і забезпечують основну частку його доходу.

Предметом економічного аналізу є причинно-наслідкові зв’язки економічних процесів діяльності підприємств. Тільки роз­кривши причинно-наслідкові зв’язки різних сторін діяльності, можна визначити, як зміняться фінансові результати основної ді­яльності за рахунок того чи іншого фактора, провести обґрунту­вання будь-якого управлінського рішення.

Предмет економічного аналізу розкривається через його об’єкти: обсяг виробництва і продажу, забезпеченість трудовими, матеріальними та фінансовими ресурсами, фінансовий стан підп­риємства тощо.

Завдання економічного аналізу визначаються його змістом та предметом. Основними з них є:

• вивчення характеру дії економічних законів, установлення закономірностей і тенденцій економічних явищ і процесів у конкретних умовах підприємства;

• наукове обґрунтування поточних і перспективних планів;

• моніторинг виконання планів і управлінських рішень;

• визначення економічної ефективності використання тру­дових, матеріальних і фінансових ресурсів;

• оцінка фінансових результатів діяльності підприємства;

• виявлення та вимірювання внутрішніх резервів;

• розробка заходів по використанню виявлених резервів.

Діяльність підприємства відзначається своєю багатогранніс­тю та наявністю великої кількості господарських ситуацій, що, в свою чергу, викликає необхідність проведення їх аналізу. Еконо­мічний аналіз є функцією управління, яка забезпечує науковість прийняття рішень.

Система управління підприємством є сукупністю трьох під­систем: власне системи управління, системи, що управляється, та інформаційної системи.

Інформаційна система управління включає всі види обліку, що створюють масив управлінської інформації, який характери­зує стан системи, що управляється, та виконання управлінських рішень. Уся управлінська інформація аналізується, і відповідно до результатів аналізу готуються проекти управлінських рішень, які передаються в систему управління.

У системі, що управляє, проекти управлінських рішень разом з іншою інформацією використовуються відповідно до загальних функцій управління для формулювання управлінських рішень, які передаються на об’єкт управління (систему, що управляється). В об’єкті управління управлінські рішення передаються у відповідні підрозділи та забезпечується контроль за їх виконанням. Щодо всіх операцій, які здійснюються в підрозділах, формується відпо­відна первинна інформація, яка в порядку зворотного зв’язку на­правляється в інформаційну систему управління. Економічний аналіз займає важливе місце в інформаційній підсистемі управлін­ня, дозволяє економічно обґрунтувати управлінські рішення і здійснювати їх моніторинг.