- •1. Основні теоретичні відомості. Постановка задачі
- •2.Визначення максимального значення головного напруження та відповідного вектору напрямних косинусів за методом вичерпування
- •3. За методом вичерпування визначення мінімального головного
- •4. Визначення максимального та мінімального значень головних напружень та відповідних векторів напрямних косинусів за методом ітерацій
- •5. Побудова графіка визначника тензору напружень у діапазоні
- •6. Побудова інтерполянти 4-го степеня для опису залежності визначника тензору напружень від напружень у околі
- •7. За методом Ньютона розв’язування нелінійного рівняння для визначення другого у спектрі головного напруження
- •8. Розв’язування слар для визначення елементів власного вектору відповідних другому головному напруженню
- •9.Визначення напрямних косинусів орієнтації головних площинок
- •10. Графічне представлення результатів – орієнтація головних площинок у просторі напружень точки деформівного пружного тіла
8. Розв’язування слар для визначення елементів власного вектору відповідних другому головному напруженню
Характеристичне рівняння матриці напружень в узагальненій формі запишеться як:
.
Ця система рівнянь є однорідною відносно елементів власного вектору . Систему цих однорідних рівнянь перетворюємо у систему неоднорідних шляхом підстановки замість одиничного значення ( ), тоді система буде неоднорідною системою 2-го порядку відносно невідомих елементів вектора ( та ):
маємо .
Розв’язуємо СЛАР 2-го прядку методом на основі оберненої матриці у MSExcel (МОБР()+МУМНОЖ()) при 382.9918:
Ці значення є значенннями власного вектора відповідного до другого головного напруження .
9.Визначення напрямних косинусів орієнтації головних площинок
Кожному головному напруженню відповідають три компоненти власного вектора, причому кожен з них є напрямним косинусом між нормаллю до площинки, на якій діє головне напруження і відповідною віссю координат. Таким чином, для визначення орієнтації трьої головних площинок потрібно знайти девять компонентів власних векторів. Зобразимо їх у вигляді матриці 3-го порядку:
.
Верхній індекс означає нормаль до площинки, на якій діє головне напруження (номер головного напруження), а нижній – номер компонента власного вектора, який відповідає цьому головному напруженню.
За значеннями цих компонентів визначимо напрямні косинуси між нормалями до головних площинок і відповідними осями системи координат. Для цього пронормуємо компоненти власних векторів, поділивши значення кожного власного вектора на довжину (модуль) цього вектора.
Довжини векторів визначимо через їхні координати у прямоугольній системі координат за формулами (для кожного і-го):
,
де i – номер вектора, відповідного головному напруженню у просторі.
– елементи власного вектора, відповідного i-му головному напруженню.
Напрямні косинуси знайдемо із залежностей:
; ; .
Випишемо значення власних векторів, отриманих у п.2 (перший вектор), п.8 (другий вектор), п.3 (третій вектор):
; ;
Обчислимо довжини векторів:
а) відповідного першому напруженню
,
б) відповідного другому напруженню
,
в) відповідного третьому напруженню
.
На основі цих довжин обчислюємо напрямні косинуси для опису координат положення головних площинок:
а) головна площинка до нормалі якої діє перше головне напруження :
b) головна площинка до нормалі якої діє друге головне напруження :
Наведемо фрагмент обчислення довжини та напрямних косинусів для першого вектора у MSExcel:
Наведемо фрагмент обчислення довжини та напрямних косинусів для другого вектора у MSExcel:
Наведемо фрагмент обчислення довжини та напрямних косинусів для третього вектора у MSExcel:
Перевірка правильності визначення елементів напрямних косинусів за співвідношеннями аналітичної геометрії:
,
,
– перевірка для всіх площинок виконується.
10. Графічне представлення результатів – орієнтація головних площинок у просторі напружень точки деформівного пружного тіла
Зведемо значення елементів визначених власних векторів, відповідних до ( ), взятих за результатами п.9: