Особливості правового статусу окремих видів підприємств.
Ст. 73 ГК передбачає існування державного унітарного підприємства.
Державне унітарне підприємство – це підприємство яке утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності і входить до сфери його управління.
Майно державного унітарного підприємства не перебуває у державній власності і закріплюється за такими підприємствами на праві господарського відання чи праві оперативного управління.
Право господарського відання - це речове право суб’єкта підприємництва, який володіє користується і розпоряджається майном. закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна.
Право оперативного управління – це речове право суб’єкта господарювання, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником для здійснення некомерційної господарської діяльності .
Державне унітарне підприємство поділяється на комерційні та каземні.
Державне комерційне підприємство – це підприємство яке діє на основі статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майну.
Каземні підприємства створюється за рішенням Кабінету Міністрів України у галузях народного господарства в яких:
законом дозволено здійснення господарської діяльності лише державне підприємство.
основним споживачем продукції виступає держава.
за умовами господарювання не можлива вільна конкуренція товаровиробників чи споживачів.
переважаючим є виробництво суспільно необхідної продукції.
приватизацію майнових комплексів державних підприємств заборонено законом.
Майно каземного підприємства закріпленого за ним на праві оперативного управління.
Комунальні унітарні підприємства – це підприємства, які утворюються компетентним органом місцевого самоврядування в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини, комунальної власності і відходить до сфери його управління.
Майно перебуває у комунальній власності і закріплюється за ними на праві господарського відання або оперативного управління.
Мінімальний розмір статутного фонду встановлюється відповідною місцевою радою.
Найменування такого підприємства повинно містити слова комунальне підприємство.
Підприємства колективної власності:
виробничі кооперативи
підприємства споживчої кооперації
підприємства громадських та релігійних організацій.
Виробничий кооператив – це добровільне об’єднання громадян на засадах членства з метою спільної виробничої або іншої господарської діяльності , що базується на їх особистій трудовій участі та об’єднанні майнових пайових внесків, участі в управлінні підприємством та розподілу доходів.
Засновниками (членами) кооперативу можуть бути громадяни, що досягли 16 річного віку. Чисельність членів виробничого кооперативу не може бути меншою ніж три особи.Вступ до виробничого кооперативу здійснюється на підставі письмової заяви.Майно виробничого кооперативу становить колективну власність кооперативу.
У разі якщо кількість членів виробничого кооперативу становить більш як 50 осіб, у кооперативі може утворюватися спостережна рада для контролю за діяльністю виконавчого директора кооперативного підприємства.
Виробничий кооператив є юридичною особою і діє на основі статуту.
Сільськогосподарський виробничий кооператив - це юридична особа утворена шляхом об’єднання фізичних осіб які є сільськогосподарськими товаровиробниками для спільного виробництва продукції сільського, рибного і лісового господарства на засадах обов’язкової трудової участі в процесі виробництва.
Виробничі кооперативи можуть здійснювати виробничу переробну, заготівельно – збутову, постачальницьку, сервісну і будь – яку іншу підприємницьку діяльність, не заборонену законом.
Підприємства споживчої кооперації - це унітарні та корпоративні підприємства, утворені споживчим товариством або спілкою споживчих товариств з метою здійснення статутних цілей.
Споживче товариство – це самостійна демократична організація громадян, яка на основі добровільності членства і взаємодопомоги за місцем проживання або роботи об’єднуються для спільного господарства з метою поліпшення свого економічного і соціального стану.
Приватні підприємства визначаються підприємство, що діє на основі приватної власності одного або кількох громадян, іноземців, осіб без громадянства, та його (їх) праці з використанням найманої праці.
Приватними є також підприємства, що діє на основі приватної власності суб’єкта господарювання юридична особа визначальною особливістю такого підприємства є форма власності на якій воно діє.
Залежно від способу утворення приватні підприємства можуть бути двох видів: унітарні, корпоративні.
Фермерське господарство – це форма підприємництва громадян з метою виробництва, переробки реалізації товарної сільськогосподарської продукції.
Фермерське господарство - це юридична особа, яка має своє майно, рахунки, найменування: діє на основі статуту.
В фермерському господарстві засновниками і членами можуть бути лише фізичні особи, які є родичами або членами сім’ї.
Членами фермерського господарства можуть бути подружжя, їх батьки, діти, які досягли 14 – річного віку, інші члени сім’ї, родичі, які об’єдналися для спільного ведення фермерського господарства.