3.3.3. Географія галузі

Сировинна база кольорової металургії України подана запасами алюмінієвої сировини (бокситів, нефелінів, алунітів), значними ресурсами титану, цирконію, магнієвої сировини. Розвідано також родовища інших рідкісних кольорових металів. Виробничий комплекс галузі складається з гірничодобувних підприємств, збагачувальних фабрик, металургійних і металообробних заводів. Кольорова металургія - матеріале- та енергоємна галузь, тому її підприємства споруджуються в місцях видобутку сировини і виробництва електроенергії.

У період тимчасової окупації України німецько-фашистськими загарбниками під час Великої Вітчизняної війни 1941-45 рр. усі підприємства кольорової металургії були зруйновані. У повоєнний період ці підприємства, по суті, були побудовані наново. На базі нових розвіданих родовищ кольорових і рідкісних металів споруджені Іршинський гірничо-збагачувальний комбінат, Верхньодніпровський гірничо-металургійний комбінат, Побузький нікелевий завод. Також були побудовані Артемівський завод по обробці кольорових металів, Торезький завод наплавочних твердих сплавів та інші. Введено також потужності по виробництву кристалічного кремнію на Дніпровському алюмінієвому заводі, повторного алюмінію на Свердловському заводі алюмінієвих сплавів (Луганська область), повторного свинцю на заводі "Укрцинк", непереточуваних твердосплавних пластин на Дніпровському заводі твердих сплавів, напівпровідникових матеріалів, полікристалічного кремнію і багатьох інших видів продукції кольорової металургії. У Миколаєві успішно функціонує глиноземний завод.

За останні роки в деякій мірі підвищилися техніко-економічні показники галузі. Збільшено відсоток вилучення з руди ільменіту, рутилу, цирконію, ртуті, цинку, свинцю, титану, магнію та інших металів. На підприємствах кольорової металургії країни впроваджено нове устаткування та багато прогресивних технологічних процесів. Вперше у світовій практиці на Никитовському ртутному комбінаті був запроваджений випал ртутної руди в промислових печах "киплячого шару" з повною автоматизацією технологічного процесу, утилізацією тепла недогарків і використанням їх як щебеню для будівельних потреб.

На Запорізькому титано-магнієвому комбінаті застосовано рідкий відновлювач титану. Це дало змогу підвищити продуктивність апаратів і поліпшити якість металу. На Дніпровському алюмінієвому заводі вперше в Україні введено в експлуатацію стан по виробництву алюмінієвої катанки безпосередньо з рідкого металу, освоєно виробництво електротермічного силуміну з використанням нових видів сировини - каолінів і дистен-силіманіту.

На Іршинському гірничо-збагачувальному комбінаті був освоєний найбільш продуктивний дражний метод видобутку і збагачення гірської маси; впроваджені в промисловому масштабі гвинтові сепаратори.

3.3.4. Основні технологічні процеси

Всі використовувані при виробництві кольорових металів процеси поділяються на дві групи: пірометалургійні і гідрометалургійні.

Пірометалургійні процеси проводять при високих температурах частіше з повним і рідше з частковим розплавленням матеріалів, а гідрометалургійні процеси - у водних середовищах при температурах не вище 300°С. Виділені в окрему групу електрометалургійні процеси можуть бути як піро-, так і гідрометалургійними. Відмінною рисою цих процесів є використання електроенергії як рушійної енергетичної сили для їх перебігу.

Пірометалургійні процеси

Пірометалургійні процеси за характером протікаючих фізико-хімічних перетворень, поведінки компонентів, що беруть участь у процесі, і кінцевими результатами можна розді-лити на три групи: випал, плавка і дистиляція.

Випал - металургійний процес, проведений при високих температурах (500-1200°С) з метою зміни мінералогічного і хімічного складів перероблюваної сировини. Випалювальні процеси, за винятком випалу зі спіканням, є твердофазними.

У кольоровій металургії застосовують такі види випалювальних процесів:

1. Кальцинуючий випал (прожарювання) проводять з метою розкладання (дисоціації) нагріванням хитких хімічних сполук - гідроксидів, карбонатів та ін. У загальному вигляді цей вид випалу описується такими рівняннями:

2Ме(аН)з—^МсЛ+ЗНзО, 2Ме&+ ЗО,—^21*0+ 250₂_

2. Окисний випал застосовують для підготовчої обробки сульфідних руд і концентратів з метою повного або часткового переводу сульфідів в оксиди:

МеБ+ 20э—*->Мк£0₄_

До окисного процесу відноситься також випал, що агломерує (випал із спіканням). При цьому ставиться завдання одночасно з окислюванням сульфідів

ЗГе₂0,+СО—^-> 2РезР₄+со₂ _спекти матеріал. Спікання відбувається за рахунок утворення при нагріванні деякої кількості рідкої фази, що при затвердінні зв'язує тугоплавкі дрібні частки в грудковий пористий продукт -агломерат.

3. Відновний випал проводять для відновлення вищих оксидів деяких металів до нижчих.

4. Магнезит РЄ3О4 має високу магнітну сприйнятливість і може бути легко відокремлений

5. від іншої породи магнітною сепарацією.

5. Хлоруючий випал проводять з метою переводу оксидів або сульфідів у водорозчинні

6. або леткі хлориди.

Плавка - пірометалургійний процес, проведений при температурах.

Відновна плавка. її проводять з метою одержання металу за рахунок відновлення його

1. оксидних сполук вуглецевими відновниками і переводу порожньої породи в шлак

2. (сплав оксидів).

У кольоровій металургії методом відновної плавки одержують, наприклад, свинець і олово.

2. Плавка на иітейн. її застосовують з метою переведення вилученого металу внапівпродукт, названий штейном (сплав сульфідів). Другим продуктом плавки є шлак,що концентрує в собі оксидні компоненти.

руда або концентрат (8і0₂,СаО) + (О_і:Н₂) флюс повітря

Цей вид плавки можна проводити в нейтральній, відновній або окисній атмосфері. В останньому випадку плавку часто називають концентраційною, тому що плавка в окисних умовах дозволяє одержувати штейни з великим вмістом (концентрацією) вилученого металу.

Схема концентраційної (окисної) плавки мідної сировини на штейн така:

МеО -^ Ме~ - О..

або МеС1_: -»Ме²'+2СГ.

Ме^:+-2е->Ме. 0^2_-2е->0_:

або 2СІ²--2е->СІ_:.

Плавку на штейн у всіх її різновидах широко застосовують у металургії міді і нікелю. До окисних процесів переробки сульфідних розплавів відноситься також процес конвертування штейнів.

3. Електротермічна плавка (електроліз розплавлених солей). Плавку ведуть при впливі постійного струму на розплавлене середовище, що складається з оксидів або хлоридів.

При цьому на катоді виділяється метал у рідкому або твердому стані, а на аноді - газ (кисень або хлор).

2МеО* Ме5 -> ЗМе+50₂_

Електроліз розплавлених солей можна застосовувати для одержання практично будь-якого металу. Проте внаслідок відносної дорожнечі процес застосовують тільки тоді, коли інші, більш дешеві методи плавок виявляються непридатними. Електроліз розплавів застосовують при одержанні алюмінію, магнію і деяких інших легких і рідкісних металів.

4. Металотермічна плавка. її застосовують для одержання важковідновлюванихметалів, схильних при взаємодії з вуглецем утворювати карбіди (Ме_хС_у), що надають їм тендітності.В основі цієї плавки лежить принцип витиснення одного металу з його сполуки (оксиду, хлориду і т.п.) іншим, більш активним.Металотермічну плавку застосовують для одержання ряду легких і рідкісних металів.

5. Реакційна плавка. Грунтується на одержанні металу за реакцією взаємодії його оксиду і сульфіду.

Реакційною плавкою, зокрема, одержують металеві мідь і свинець.

Рафінувальні плавки проводять з метою очищення металів від домішок. В основі їх лежать розбіжності в деяких фізико-хімічних властивостях основного металу і його домішок. Існують такі різновиди рафінувальних плавок:

1. Окисне (вогневе) рафінування. Грунтується на підвищеній спорідненості домішки докисню в порівнянні з основним металом. Оксиди домішок, що утворюються приокислюванні розплаву, спливають на його поверхню й утворюють шлак. Прикладомтакого процесу служить вогневе рафінування чорнової міді.

2. Лікваційнерафінування. В основі цього процесу лежить утворення двох взаємнонерозчинних фаз і їхнє розшаровування (ліквація) за щільністю. Одна з фаз є металом,що рафінується, а друга повинна концентрувати в собі домішки. Утворення другої фазиє наслідком зменшення розчинності домішки в металі при зниженні температури.Залежно від щільності ця фаза буде спливати на поверхню або занурюватися на днорозплаву в рідкому чи твердому стані. Процес широко застосовують у металургіїсвинцю.

3. Сульфідуючерафінування застосовують для видалення домішок, що мають підвищенуспорідненість до сірки. При цьому також утворяться дві незмішувані фази, якірозділяються ліквацією. Цим методом видаляють, наприклад, мідь із свинцю.

4. Хлорне рафінування. Грунтується на розходженні спорідненості металу і домішки до хлору. Утворені хлориди можуть спливати на поверхню розплаву або звітрюватися.

5. Дистиляція - процес випаровування речовини при температурі дещо вище точки її кипіння, що дозволяє сублімацією розділити компоненти оброблюваного матеріалу в залежності від їхньої леткості. Дистиляційні процеси використовують як для переробки рудної сировини, так і для видалення легколетких домішок при рафінуванні або поділі металевих сплавів. Дистиляцію з метою рафінування називають ректифікацією. Дистиляційні процеси використовують у металургії цинку і при одержанні ряду легких і рідкісних металів.

Гідрометалургійні процеси

Гідрометалургійні процеси протікають при низьких температурах на межі поділу найчастіше твердої і рідкої фаз. Будь-який гідрометалургійний процес складається з трьох основних стадій: вилужування, очищення розчинів від домішок і осадження металу з розчину.

Вилужування - процес переводу вилучених металів у розчин (розчинення) при впливі розчинника на перероблюваний матеріал (руду, концентрат, напівпродукти металургійного виробництва і т.п.) часто при газовому реагенті - кисні, водні та інших.

Мс'50₄+Мс" Ме'+Ме" 80₄

У результаті вилужування одержують два продукти: розчин вилученого металу, звичайно забрудненого домішками, і нерозчинений залишок, що складається в основному з порожньої породи.

Як розчинники використовують воду, розчини кислот, лугів або солей. Розчинник повинен бути дешевим і мати селективну дію щодо компонентів оброблюваного матеріалу, по можливості регенеруватися в ході технологічного процесу. Очищення розчинів від домішок проводять із метою запобігання їх потрапляння у вилучений метал при наступному його осадженні.

Для очищення розчинів вилужування від домішок використовують методи хімічного осадження неорганічними або органічними реагентами, гідроліз, кристалізацію або цементацію. В основі останнього процесу лежить принцип витиснення з розчину одного металу іншим, більш електровід'ємним.

Прикладами цементаційного очищення можуть служити процеси виділення міді з сірчанокислих цинкових розчинів цинком або з нікелевого електроліту нікелем. Осадження металів з очищених розчинів від вилужування проводять електролізом водяних розчинів, цементацією або відновленням газоподібними відновлювачами під тиском.

У гідрометалургії кольорових металів, особливо при виробництві рідкісних і благородних металів, дедалі більшого поширення набувають сорбційні (іонообмінні) та екстракційні процеси. Застосування цих процесів спрямовано на вирішення таких задач:

1.переведення цінного металу з розчину після вилужування в інший розчин, більш зручний за сольовим складом для наступної переробки;

або 2Ка+А^2_=Х₂А+2а-,

2. концентрування металів із розведених розчинів і пульп;

3. селективний поділ металів і очищення розчинів від домішок;

4. вилужування, поєднане із сорбцією.

Іонообмінні процеси грунтуються на спроможності деяких твердих речовин (іонітів) при контакті з розчинами поглинати іони з розчину в обмін на іони того ж знака, що входять до складу іоніту. Як іоніти найчастіше використовують тверді синтетичні високомолекулярні речовини з високою обмінною ємністю (іонообмінною спроможністю), хімічною стійкістю і механічною міцністю.

За знаком заряду іонів, що обмінюються, розрізняють катіоніти й аніоніти. Існують також аморфні іоніти - амфоліти, здатні одночасно здійснювати як катіонний, так і аніонний обмін. У загальному вигляді дію іонообмінних смол можна виразити рівнянням.

Екстракцією (рідинною екстракцією) називається процес вилучення розчинених хімічних сполук металів з водяного розчину в рідку органічну фазу, що не змішується з водою. Наступною реекстракцією з органічної фази екстрагований метал вилучають у водяний розчин.

У якості екстрагентів використовують органічні кислоти і їх солі, солі амінів і амонієвих основ, спирти, ефіри, кетони.

Також слід зазначити, що, мабуть, у жодній іншій галузі немає такого достатку технологічних процесів і розмаїтості технологічних схем, як у кольоровій металургії. Характерним для цієї галузі є поєднання піро- і гідрометалургійних процесів. Ця тенденція постійно розширюється і вже зараз дозволяє більш успішно, ніж однією групою металургійних процесів, вирішувати задачі підвищення ступеня вилучення і якості цінних компонентів, комплексності використання перероблюваної сировини, створення маловідхідних і безвідхідних технологій, охорони навколишнього середовища.