Міждержавний рівень.

Сучасні тенденції розвитку світового господарства зумовлюють дедалі більше перенесення регулятивних та управлінських функцій саме на ці органи.

В Законі Укр. “Про ЗЕД” відображені основні принципи здійснення ЗЕД в Україні, а саме:

Принцип суверенітету: Виключне право народу України на здійснення своєї ЗЕД; Обов’язковість виконання суб’єктами ЗЕД усіх договорів та угод.

Принцип свободи: Добровільність участі в ЗЕД Свобода у виборі форм здійснення ЗЕД Підпорядкування законам України Гарантування права власності на результати ЗЕД.

Принцип рівності: Рівність всіх суб’єктів перед законом, що її регламентує Заборона дискримінації суб’єктів ЗЕД з боку держави та з боку інших суб’єктів господарювання

Принцип верховенства закону: Регулювання ЗЕД тільки законами України Заборона підзаконних актів

Принцип захисту інтересів: Захист інтересів суб’єктів ЗЕД на території Укр. та за її межами Захист інтересів держави у ЗЕД на території Укр. та за її межами

Принцип еквівалентності обміну: Незастосування демпінгу при здійсненні ЗЕД.

Тема 2. Форми та види зед. Зовнішньоторговельні операції (зто).

2.1. Методичні поради до вивчення теми

Зовнішньоекономічна діяльність кожної країни опосередковується певними формами цієї діяльності, які відповідають характеру спеціалізації країни, рівневі її економічного розвитку, розміщенню факторів виробництва, наявності природних багатств та ін.

Основні форми ЗЕД:

1. Зовнішня торгівля.

Це найстаріша форма міжнародного співробітництва за допомогою якої здійснюється купівля-продаж товарів, продукції інтелектуальної власності (ліцензій, “ноу-хау”, інжинірингу); товарообмінні операції; аукціони; ярмарки; торги.

2.Надання послуг.

Великий розвиток у міжнародному бізнесі отримало посередництво, перевезення вантажів (транспортні послуги), банківські, біржові послуги, страхування, лізинг. Швидко розвиваються інформаційно-комп’ютерні послуги через Internet.

3.Спільне підприємництво.

Ця форма ЗЕД реалізується у формі інвестиційних проектів всіх галузей економіки, включаючи освіту, науку, культуру.

4. Співпраця ( в галузі науки, культури, охорони здоров’я).

Сьогодні в світовому господарстві все більшого поширення набуває науково-технічна, економічна, інформаційна та ін. види співпраці.

5. Функціонування на території країни вільних економічних зон.

Таких територій налічується в світі більше 3 тис. В Україні – 11. Це функціонування певної території країни з особливо сприятливим режимом для діяльності іноземного капіталу.

Тобто, в таких регіонах: - відсутнє мито на ввіз (вивіз) устаткування, матеріалів, готової продукції; - існує пільговий режим оподаткування і вільний обіг конвертованої валюти; - держава надає загальні гарантії від конфіскації іноземної власності і надає зареєстрованим у ВЕЗ широке коло пільг та привілеїв.

Створюються з метою: - стимулювання економічного розвитку певної території чи галузі; - підготовки кваліфікованих робітників, підвищення зайнятості; - більш глибокого включення країни до процесу МПП; - насичення внутрішнього ринку зацікавленої країни високоякісною продукцією; - прискореного впровадження у виробництво результатів НТП.

За функціональною орієнтацією можуть бути: - екпортно-промислові; - зовнішньоторговельні; - науково-технічні; - туристично-рекреаційні; - банківсько-страхові.

6. Участь країни в діяльності міжнародних об’єднань та організацій.

Ця форма ЗЕД відіграє значну роль в організації співробітництва між країнами, регулюванні ЗЕД та міжнародної економічної співпраці. До найбільш впливових відносяться: ООН з її багаточисельними комісіями та інститутами, СОТ, Світовий банк, МВФ, Міжнародна асоціація розвитку (МАР), Міжнародна фінансова корпорація (МФК), Міжнародне агенство з гарантування інвестицій (БАГІ), ЄЕС, “Паризький клуб”, “Група 5”, “Група G7”(+ Італія та Канада) + Росія; «Група G8» + Росія ( Австралія, ЄС (один член), Канада, США, Іспанія, Швеція, Швейцарія, Японія) та багато ін.

Різноманітність форм міжнародних відносин обумовлена великою кількістю видів ЗЕД. Згідно законодавства України дозволяється здійснювати більше 100 їх видів, а саме:

• Експорт та імпорт товарів, капіталів, робочої сили.

• Надання іноземним суб’єктам різного роду послуг

• Наукова, науково-техн., виробнича та ін. кооперація з іноземними суб’єктами

• Міжнародні фінансові операції та операції з цінними паперами

• Кредитні та розрахункові операції

• Спільна підприємницька діяльність з іноземними суб’єктами

• Підприємницька діяльність, пов’язана з наданням ліцензій, патентів, ноу-хау.

• Орган-я діяльності в сфері проведення виставок, ярмарок, аукціонів, торгів, симпозиумів і т. д.

Інші види діяльності не заборонені законодавством.

Історично першою формою міжнародного співробітництва між країнами була міжнародна торгівля товарами та послугами, яка довго домінувала за обсягами і навіть сьогодні в деяких країнах це співвідношення не змінилося (в т. ч. в Україні). ЗТО займає 80% всіх операцій, які здійснюються на світовому ринку.

Вона включає ком­плекс експортних та імпортних операцій, які пов'язані з торгівлею товарами, послугами, продукцією інтелектуальної праці.

Зовнішня торгівля – це відносини між суб’єктами ЗЕД з приводу купівлі-продажу товарів, капіталів, роб. сили та послуг.

Суб’єктами ЗТ – є підприємства, організації, фірми, які отримали право виходу на зовнішній ринок, а також сама держава.

Об’єктами ЗТО виступають матеріальні процеси, що проявляють себе в процесі обміну товарами, послугами, результатами науково-технічного співробітництва.

Класифікація ЗТО:

За напрямками торговельних потоків: Експортні; Імпортні; Реекспортні; Реімпортні.

За специфікою взаємодії суб’єктів: Традиційна зовнішня торгівля; Торгівля кооперованою продукцією; Зустрічна торгівля (товарообмінні операції).

За специфікою регулювання ЗТ: Звичайна ЗТ ; Преференційна ЗТ ; Дискримінаційна ЗТ .

За методами здійснення: Пряма торгівля; Непряма торгівля

ЗТО здійснюються на основі 2-х принципів: