- •1.2. Особливості сільського господарства
- •1.3. Причини аграрної кризи в 90-х роках хх сторіччя та форми її прояву
- •1.4. Стан розвитку сільського господарства в кінці хх і на початку ххі століття
- •Обсяг виробництва основних видів продукції в україні, млн т
- •2.2. Цінова еластичність попиту на сільськогосподарську продукцію
- •2.3. Сільськогосподарська проблема довгострокового періоду
- •3.3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
- •3.2. Цінова конкуренція і цінова конкурентоспроможність
- •3.3. Ціноутворення і ціни на сучасному етапі розвитку ринкової економіки
- •Рівень середньореалізаційних цін на основні види сільськогосподарської продукції, реалізованої аграрними підприємствами
- •4.2. Складові ланки підприємств та їх взаємодія
- •4.3. Види підприємств та їх об’єднань
- •4.4. Етапи аграрної реформи і створення аграрних підприємств ринкового типу
- •4.5. Кінцева та чиста продукція агропромислових підприємств та об’єднань
- •5.4. Особливості банкрутства аграрних підприємств
- •5.5. Методичні підходи до оцінки і прогнозу передбанкрутного стану підприємств
- •5.2. Макросередовище функціонуванняаграрних підприємств
- •5.3. Банкрутство підприємств та їх санація
- •5.4. Особливості банкрутства аграрних підприємств
- •5.5. Методичні підходи до оцінки і прогнозу передбанкрутного стану підприємств
- •6.2. Склад витрат за всіма видами діяльності підприємств
- •6.3. Групування операційних витрат за економічними елементами та статтями. Поняття валових витрат
- •6.4. Класифікація витрат
- •6.5. Постійні і змінні витрати
- •6.6. Співвідношення «фактор-продукт» та його аналіз
- •6.7. Визначення максимального прибутку. Неявні витрати
- •6.8. Послідовність і методи визначення собівартості сільськогосподарської продукції
- •6.9. Методика визначення собівартості сільськогосподарської продукції
1.4. Стан розвитку сільського господарства в кінці хх і на початку ххі століття
Для оцінки сучасного стану розвитку сільського господарства важливо детально проаналізувати кожну з форм прояву аграрної кризи, простежити тенденції зміни параметрів обсягу та структури сільськогосподарського виробництва, а також рівня його ефективності.
Насамперед слід зазначити, що на початку 2000 р. аграрні підприємства мали вкрай несприятливу структуру активів (авансованого капіталу). В їх загальній вартості понад 84 % становили необоротні активи, в тому числі 75 процентних пунктів припадало на будівлі і споруди, які переважно пустують і мають незадовільний фізичний стан. Через постійне вимивання оборотного капіталу його частка становила 16 %, з них на грошові кошти, розрахунки та інші оборотні активи припадало лише 3,4 процентних пункта (для порівняння зазначимо, що у 1990 р. частка грошових коштів дорівнювала 21 %). За такої структури активів ліквідна частка майна аграрних підприємств стала надто низькою, що вкрай ускладнило розв’язання проблеми кредитозабезпеченості. Постійно зростала заборгованість підприємств, і в 1999 р. вона становила 15,4 млрд грн, перевищуючи їх дебіторську заборгованість у 7 разів. Через важкий фінансовий стан підприємства істотно знизили заробітну плату працівників і нерідко її не виплачували роками. Відсутність грошових коштів зумовила перехід від грошової оплати переважно до натуральної.
Однією з основних форм прояву аграрної кризи, як уже зазначалося, є істотне зниження обсягу виробництва валової продукції сільського господарства.
У 2000 р. валова продукція зменшилася порівняно з 1990 р. у 1,9 раза (25,9 млрд грн проти 48,6 млрд грн). Особливо швидкими темпами зменшувався обсяг виробництва продукції тваринництва. За вказаний проміжок часу це зменшення становило 2,4 раза, що негативно відбилося на структурі споживчого кошика.
Про темпи зниження врожайності культур, продуктивності тварин та посівної площі і поголів’я худоби можна судити з графіків 1.2, 1.3, 1.4 і 1.5.
За останнє десятиліття склалася чітка тенденція до зниження врожайності всіх основних сільськогосподарських культур. Найвищими темпами відбулося падіння урожайності зернових і цукрових буряків. Водночас з цим негативним процесом зменшувалася вся посівна площа, в тому числі і посівна площа таких важливих культур, як зернові і цукрові буряки. Але при цьому спостерігається зростання посівної площі соняшника — однієї з найбільш ліквідних культур.
Нерідко висловлюється думка, що в Україні необхідно скорочувати площу ріллі, тому факт зменшення посівної площі можна розглядати як позитивний. Немає сумніву, що в нашій державі надто багато розорано ерозійно небезпечних земель, тому дійсно є нагальна необхідність у виведенні їх із сільськогосподарського обороту. Проте скорочення посівних площ відбулося переважно за рахунок не ерозійно небезпечних площ ріллі, а цілком придатних для обробітку.
Негативним явищем є і розширення посівних площ під соняшником. Ця культура дуже виснажує ґрунт, а тому в десятипільній сівозміні вона не повинна займати більше одного поля. Проте в багатьох випадках орендарі на орендованих землях вирощують лише зернові і соняшник і цим самим руйнують родючий шар ґрунту, відновити який дуже важко. Тому вкрай важливо терміново прийняти закон про охорону земель, який поклав би край їх варварському використанню — посів лише високоінтенсивних технічних культур, недотримання сівозмін, порушення системи обробітку ґрунту, відмова від поповнення поживних елементів через внесення органічних та мінеральних добрив.
Дані рис. 1.4 і 1.5 переконують, що стан справ у тваринництві був критичним. Відбулося обвальне скорочення продуктивності тварин та їх поголів’я. Особливу тривогу викликає те, що темпи зменшення поголів’я зростають і у 2000 р. проти 1999 р. вони були удвічі вищими по поголів’ю великої рогатої худоби і в 5 разів більшими по свинях. Вкрай негативним є зниження маточного та відтворювального поголів’я, чим підривається основа зростання виробництва в найближчій перспективі.
Про динаміку поголів’я худоби та її продуктивність можна судити з даних рис 1.4 і 1.5.
Скорочення обсягу виробництва продукції тваринництва перетворилося в макроекономічний чинник, оскільки призвело до зростання дефіциту продуктів харчування тваринницького походження, а відтак, до підвищення цін на них. Це посилило інфляційні процеси, болюче вдарило, насамперед, по найбідніших верствах населення, яким такі продукти стали просто недоступними за ціною.
Про масштаби зменшення обсягу виробництва сільськогосподарської продукції можна судити з даних табл. 1.1.
Таблиця 1.1