2. Методики дослідження суб’єктивного відображення міжосо­бистісних взаємин.

Для розуміння міжособистісної поведінки індивіда недостатньо детально знати його зовнішню ситуацію і мотивацію. Особистість активна, і її відношення до дійсності вимагає осмислення, перетво­рення, виходу за межі заданого, постановки і розв’язання в тій чи іншій формі нових творчих задач (Кон І.С., 1982; Леонтьев О.М., 1975). Для більш глибокого розуміння і розв’язання прикладних за­дач (зокрема корекційних) дослідникові необхідно мати інформацію про суб’єктивне відображення індивідом міжособистісних взаємин, себе в них, про його експектації і психологічний зміст визначеного способу реагування суб’єкта. Методики дослідження суб’єктивного відображення міжособистісних взаємин виникли головним чином як відповідь на запит прикладних областей психології: індивідуальної і сімейної психологічних консультацій і психотерапії, у яких для досягнення практичних цілей необхідне пізнання суб’єктивного світу клієнта. Більшість цих методик проективні.

Міжособистісні взаємини можуть суб’єктивно відображатися як на вербальному рівні (що виражається в специфічному підборі слів, тверджень для характеристики партнера за взаєминами і в самих взаєминах) так і на невербальному рівні, що може виражатися, па - приклад, у колірних асоціаціях на партнера за взаєминами.

Методики, засновані на відображенні міжособистісних взаємин у вербальній поведінці, не слід плутати з описаним вище підкласом методик, заснованих на діагностиці індивідуальних властивостей або особистісних рис, що впливають на міжособистісні взаємини. У пер­шому випадку мова йде про конкретне ставлення суб’єкта до особи і до спілкування з нею, тобто ставлення, яке визначається деякою сукупністю причин: історією взаємин у цілому, ситуацією, потреба­ми суб’єкта, особистісними рисами тих, що спілкуються. В другому випадку мова йде про одну чи декілька детермінант цих взаємин.

До методик першого типу належить, наприклад, опитувальник за­доволеності шлюбом (Столін В.В., Романова Т.Л., Бутенко Г.П., 1984). У цьому опитувальнику вимірюється деяке загальне почуття задо­воленості - незадоволеності шлюбом взагалі, конкретним шлюбом з даним партнером, самим партнером. Методики другого типу вже згадувалися (СРІ, тест міжособистісних взаємин T.JIipi).

Методикою, заснованою на факті виразності міжособистісних взаємин на невербальному рівні суб’єктивного відображення, є ко­лірний тест взаємин (Еткінд А.М., 1980).

Узагальнюючи сказане, необхідно відзначити, що більшість ме­тодик суб’єктивного відображення міжособистісних взаємин відпо­відають інтересам практичного психолога, тому що дають всебічну і повну інформацію про людину. Для науково-дослідних цілей через велику «питому вагу» суб’єктивізму в інтерпретації даних вони за­стосовуються мало. Це ще раз ілюструє положення, що переваги методик в одній сфері реалізації перетворюються в істотний недо­лік в іншій.

Отже, розглянуті особливості діагностики міжособистісних взає­мин дають підстави для наступних висновків. Об’єктами дослідження при вивченні міжособистісних взаємин можуть бути: оцінка групо­вих соціально-психологічних процесів; спілкування (міжособистісне, сприймання, реформування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санк­цій); внутрішньоколективна поведінка окремих членів групи; оцінка динамічної структури колективу (групи); оцінка групових соціаль- но-психологічних утворень. При виборі відповідної методики дослі­дження психолог завжди повинен знати основу розробки тієї чи іншої методики і чітко усвідомлювати те, на механізмах якої пси­хологічної реальності побудована методика.

ВИСНОВКИ

Отже, розглянуті особливості діагностики міжособистісних взає¬мин дають підстави для наступних висновків. Об’єктами дослідження при вивченні міжособистісних взаємин можуть бути: оцінка групо¬вих соціально-психологічних процесів; спілкування (міжособистісне, сприймання, реформування, взаємодія, групоутворення, рольова диференціація, згуртованість, конфлікти, реалізація групових санк¬цій); внутрішньоколективна поведінка окремих членів групи; оцінка динамічної структури колективу (групи); оцінка групових соціаль- но-психологічних утворень. При виборі відповідної методики дослі¬дження психолог завжди повинен знати основу розробки тієї чи іншої методики і чітко усвідомлювати те, на механізмах якої пси¬хологічної реальності побудована методика.

Міжособистісні стосунки можна визначити як психологічний феномен, що неминуче виникає в процесі спілкування і стосується всіх сфер людського суспільства — політики, економіки, культури, побуту тощо.

Міжособистісні стосунки і життєдіяльність мають каузальний, тобто взаємозумовлений характер. Скажімо, дружні доброзичливі стосунки в шкільному класі допомагають ефективніше справлятися з завданнями навчально-виховного процесу, а це, своєю чергою, стимулює розвиток взаємин у бік ще більшої товариської згуртованості учнів.

Міжособистісні стосунки — це суб'єктивні зв'язки і ставлення, які існують між людьми в соціальних групах. Це певна система міжособистісних настанов, ціннісних орієнтацій, очікувань, які визначають зміст спільної життєдіяльності людей.

У вітчизняній та зарубіжній психології в міжособистісних стосунках прийнято вирізняти три основні компоненти регулювання поведінки людей: когнітивний, емоційний, інтеракційний.

У процесі людських взаємин важливе значення має сприйняття, оцінка і розуміння людьми одне одного. Виокремлюють такі типи сприйняття і розуміння людини людиною: аналітичний, емоційний, перцептивно-асоціативний, соціально-асоціативний.

Пояснити поведінку людини можна лише через глибокий аналіз загальної соціальної ситуації, в яку людина потрапляє з моменту народження. Ця ситуація - складне переплетіння суспільних відносин та міжособистісних стосунків, у які особистість входить з певним запасом природних, психічних та духовних сил і потенцій. Становлення, розвиток людини як особистості — це її включення в суспільне буття, яке починається з моменту, коли індивід виявляє себе у ставленні до інших людей. Розвиток тієї чи іншої форми міжособистісної взаємодії та спілкування веде до формування соціального характеру як стійкої та чітко вираженої системи орієнтацій людини у суспільстві. Це сходження людини по шляху власного особистісного становлення складне та суперечливе і вимагає від неї активних зусиль.

Додатки

Методика диагностики межличностных отношений Лири.

Методика создана Т. Лири (Т. Лиар), Г. Лефоржем, Р. Сазеком в 1954 г. и предназначена для исследования представлений субъекта о себе и идеальном "Я", а также для изучения взаимоотношений в малых группах. С помощью данной методики выявляется преобладающий тип отношений к людям в самооценке и взаимооценке.

При исследовании межличностных отношений, социальных аттитюдов наиболее часто выделяются два фактора: доминирование-подчинение и дружелюбие-агрессивность. Именно эти факторы определяют общее впечатление о человеке в процессах межличностного восприятия. Они названы М. Аргайлом в числе главных компонентов при анализе стиля межличностного поведения и по содержанию могут быть соотнесены с двумя из трех главных осей семантического дифференциала Ч. Осгуда: оценка и сила. В многолетнем исследовании, проводимом американскими психологами под руководством Б. Бейлза, поведение члена группы оценивается по двум переменным, анализ которых осуществляется в трехмерном пространстве, образованном тремя осями: доминирование-подчинение, дружелюбие-агрессивность, эмоциональ-ность-аналитичность.

Для представления основных социальных ориентации Т. Лири разработал условную схему в виде круга, разделенного на секторы. В этом круге по горизонтальной и вертикальной осям обозначены четыре ориентации: доминирование-подчинение, дружелюбие-враждебность. В свою очередь эти секторы разделены на восемь – соответственно более частным отношениям. Для еще более тонкого описания круг делят на 16 секторов, но чаще используются октанты, определенным образом ориентированные относительно двух главных осей.

Схема Тимоти Лири основана на предположении, что чем ближе оказываются результаты испытуемого к центру окружности, тем сильнее взаимосвязь этих двух переменных. Сумма баллов каждой ориентации переводится в индекс, где доминируют вертикальная (доминирование-подчинение) и горизонтальная (дружелюбие-враждебность) оси. Расстояние полученных показателей от центра окружности указывает на адаптивность или экстремальность интерперсонального поведения.

Опросник содержит 128 оценочных суждений, из которых в каждом из 8 типов отношений образуются 16 пунктов, упорядоченных по восходящей интенсивности. Методика построена так, что суждения, направленные на выяснение какого-либо типа отношений, расположены не подряд, а особым образом: они группируются по 4 и повторяются через равное количество определений. При обработке подсчитывается количество отношений каждого типа.

Т. Лири предлагал использовать методику для оценки наблюдаемого поведения людей, т.е. поведения в оценке окружающих ("со стороны"), для самооценки, оценки близких людей, для описания идеального "Я". В соответствии с этими уровнями диагностики меняется инструкция для ответа.

Разные направления диагностики позволяют определить тип личности, а также сопоставлять данные по отдельным аспектам. Например, "социальное "Я", "реальное "Я"", "мои партнеры" и т.д.

Методика может быть представлена респонденту либо списком (по алфавиту или в случайном порядке), либо на отдельных карточках. Ему предлагается указать те утверждения, которые соответствуют его представлению о себе, относятся к другому человеку или его идеалу.

Максимальная оценка уровня – 16 баллов, но она разделена на четыре степени выраженности отношения:

В результате производится подсчет баллов по каждой октанте с помощью специального "ключа" к опроснику. Полученные баллы переносятся на дискограмму, при этом расстояние от центра круга соответствует числу баллов по данной октанте (от 0 до 16). Концы векторов соединяются и образуют личностный профиль.

По специальным формулам определяются показатели по основным факторам: доминирование и дружелюбие.

Доминирование = (I – V) + 0,7 х (VIII + II – VI) Дружелюбие = (VII – III) + 0,7 х (VIII – II – IV + VI)

Качественный анализ полученных данных проводится путем сравнения дискограмм, демонстрирующих различие между представлениями разных людей. С.В. Максимовым приведены индексы точности рефлексии, дифференцированности восприятия, степени бла-гополучности положения личности в группе, степени осознания личностью мнения группы, значимости группы для личности.

Методический прием позволяет изучать проблему психологической совместимости и часто используется в практике семейной консультации, групповой психотерапии и социально-психологического тренинга.

Типы отношения к окружающим