Літописець Печерський Нестор «Повість минулих літ»

Найдавніші пам’ятки світської літератури Київської Русі – літописи. Літописи – це хронологічний опис важливих історичних подій, очевидцем яких бум сам літописець або про які він чув від когось з очевидців чи вичитав з писемних джерел – «військових повістей», монастирських переказів, повчань тощо. У цій пам’ятці – докладні відомості про територію, заселену слов’янами, про полян, древлян, радимичів, сіверян та інші племена, на які поділялися східні слов’яни, про, їхні звичаї та мову. Щире захоплення героїчним минулим – провідний мотив «Повісті минулих літ». Автор літопису захоплено змальовує героїчне минуле Київської держави з 852 до 1110 року, походи князів і великі битви, майстерно і яскрапо описано князя Олега, його похід на столицю Візантії – Царгород, на воротах якого той повісив на знак перемоги свій щит; описано тут войовничого Святослава, «який не знав, що таке страх, ніколи не відступав перед ворогом, а коли мав намір боротися з ним, завжди відкрито попереджав: «Іду на ви!»

Розповідається в літописі також про захланність і ненажерливість князя Ігоря та про помсту за нього древлянам княгині Ольги, про хрешеи ня Русі Володимиром Великим, онуком княгині Ольги, побудову Ярославом Мудрим Софійського собору в Києві. Літописець осуджує міжусобні чвари князів, підступне вбивство князів Бориса й Гліба їхнім братом Святополком. Щирий патріот, який переживає з приводу розбрату, автор палко прагне бачити рідну землю об’єднаною, державу – могутньою, народ – заможним і щасливим. Літопис фіксує виступи народу проти феодалів-лиходіїв, що не боронили як належить рідний край від ворожих зазіхань, стихійні повстання, спричинені насильницьким хрещенням і масовим винищенням волхвів, мудреців-знахарів.)

 «Повість минулих літ» – золотий гомін давнини. Уже в самому заголовку літопису прочитується великий патріотичний намір його автора. «Повість…» мовби звертається до існуючого покоління із закликом бути гідним тих, кого вже немає, але хто полишив по собі добру пам’ять в історії.

«Літопис Самовидця»

Багаторічна боротьба селянських мас і козацького війська під керівництвом Богдана Хмельницького проти польського поневолення й жадана перемога як результат всенародної звитяги й волелюбства спричинилися до виникнення козацьких літописів, які писалися незадовго після названих подій. Війна 1648-1654 років під проводом Богдана Хмельницького увійшла в нашу  історію як визвольна війна проти польської шляхти. Найдокладніше вона відображена у козацьких літописах, бо авторами-літописцями були козаки. Ці історичні події відтворені в літописах Самовидця, Гребінки, Величка. У «Літописі Самовидця» після короткого вступу про події до 1648 року у докладі  описано епоху 1648-1702 років. Кінцева частина літопису – стислий огляд історії України за 1703-1784 роки. «Літопис Самовидця» в запису під 1663 роком описує Чорну Раду під Ніжином, докладно розповідає про два ворожі табори – Сомка та Брюховецького і про жорстоку розправу останнього над своїм суперником та його прихильниками.

Отже, історичні події, відтворені в літописі, охоплюють історію козацтва, показують гетьмансько-старшинські усобиці, боротьбу козаків за незалежність, а також висвітлюють період возз’єднання України з Росією. «Літопис Самовидця» як сильні, так і слабкі сторони. На жаль, автор зовсім не розумів історичної цінності визвольної боротьби, не був прихильником республіки, а скоріше монархії, та й чужої, якій мала підлягати Україна. «Громадянськими поглядами своїми Самовидець схилявся до шляхетських сфер – звідси його реялізм, спершу польський, потім московський, неприхильність до демократичного Запорожжя й досить виразна байдужість до народного елементу в подіях великого руху на Україні», визначає дослідник С. Єфремов. Як свідчить псевдонім невідомого автора (остатоннього авторство не встановлено), він сам був очевидцем історичних подій і описуючи те, що знав, переживав, бачив.

Історія авторства і назви твору

Серед козацьких літописів ХУІІ ст. чільне місце посідає анонімна праця (первинна назва її не збереглася). Видаючи цей рукопис у своїй друкарні, П. Куліш озаглавив його так: «Літопис Самовидця про війни Богдана Хмельницького і про міжусобиці, які були в Малій Росії по його смерті». Досі ще достеменно невідомо справжнє ім'я людини, що ховалася за псевдонімом «Самовидець», є припущення, що це полковник Ф. Кандиба або підскарбій Р. Ракушка-Романовський, писар І. Биховець. Але можна впевнено стверджувати, що автор літопису був козаком зі старшини, близьким до верхівки Війська Запорозького.

Тема твору: зображення подій Визвольної війни 1648-1654 рр. під головуванням Б. Хмельницького та післявоєнної доби.

Ідея: возвеличення Б. Хмельницького, його мудрості, сміливості, рішучості, винахідливості, людяності і водночас засудження тих, хто намагався підступним, зрадницьким шляхом заволодіти гетьманського булавою після смерті видатного народного ватажка.

Основна думка: героїчні сторінки історичного минулого є свідченням того, що народ повинен ушановувати видатних оборонців рідної землі і зневажливо ставитися до ворогів — як внутрішніх, так і зовнішніх.

Ідейний зміст твору.

У центрі розповіді — події війни та післявоєнної доби. Автор описує козацькі бунти (полк І. Золотаренка), вбивство гетьмана Брюховецького, події Переяславської ради; правильну політику, впроваджувану Хмельницьким (союз з кримським ханом проти поляків); зраду викупленого Хмельницьким з неволі І. Виговського і благородного Д. Многогрішного, що відмовився від гетьманства «як стара дівка від хорошого жениха». З жалем розповідає Самовидець про міжусобні чвари старшини козацької після смерті Б. Хмельницького, марні намагання якось вийти з протекторату Росії.

Композиція.

Літопис загалом охоплює події 1648-1702 рр. Цей твір чітко структурований — має дві частини: перша — поєднані в єдине найважливіші епізоди Визвольної війни, друга — з 1677 р. містить записи про найважливіші події за роками.

Особливість твору.

Провідною тематикою «Літопису Самовидця» були політичні внутрішні й зовнішні події, пов'язані з Україною, життям народу, найбільш докладно розповідається про Визвольну війну. Саме тому своєрідною особливістю козацького літопису є незалежність автора і авторської думки від конкретного владного хазяїна.

Художні особливості літопису.

На стиль твору суттєво впливає тогочасна манера барокового викладу в історіографії: мова літопису фольклоризована. Самовидець використовує народні епітети й метафори, вдається для типових для народного епосу гіперболізацій (кров текла рікою), записує влучні прислів'я й приказки.