Тема. Сутність та структура свідомості. План

1.Проблема свідомості у філософії

2.Біологічні та соціальні умови виникнення свідомості

3.Структура та функції свідомості.

4.Суспільна свідомість.

1. Проблема свідомості у філософії

Людині притаманна здатність не тільки сприймати різноманітні явища зовнішнього світу і власні переживання, але й осмислювати їх. У ході такого осмислення людина узагальнює свій практичний досвід, вивчає об’єктивні властивості предметів навколишнього світу і саму себе. На цій основі вона складає програму своїх дій, передбачає їх наслідки і, головне, відповідає за них. Це перші штрихи до властивості, притаманної тільки людині, яку ми називаємо свідомістю.

Проблема свідомості багатогранна і є однією з найскладніших і найзагадковіших. Ми не можемо спостерігати явище свідомості безпосередньо, чуттєво, не можемо його вимірювати, досліджувати за допомогою різних приладів. Це завжди сприяло містифікації її природи та сутності.

Трактуванням свідомості в сучасної світової філософії займається феноменологія. Представники феноменології (Гуссерль, Хайдеггер, Шелер, Сартр) намагаються протистояти наївному натуралістичному погляду на свідомість і світ, який зводить свідомість до предмета, до об’єкта і встановлює між ними лише причини і функціональні зв’язки. Значних успіхів у процесі дослідження різних змістовних аспектів свідомості досягли герменевтика, структуралізм, психоаналіз, екзистенціалізм, філософія життя. Сьогодні філософи зосередились на співвідношенні “духу” і “тіла”, фізичних і психічних станів.

Отже, Свідомість – це специфічно людське відображення і духовне освоєння дійсності, властивість висоорганізованої матерії – людського мозку, яка полягає у створенні суб’єктивних образів об’єктивного світу, утриманні, збереганні і перебці інформації, у виробленні програми діяльності, спрямованої на вирішення певних завдань, в активному управлінні цією діяльністю.

2. Біологічні та соціальні умови виникнення свідомості

Властивістю матерії є властивіть відображення. Відображення – це універсальна якість матерії, це процес та результат взаємодії, при якому особливості одного обєкта в інший формі відтворюються в особливостях другого обєкта.

Взаємодія предметів ніколи не минає безслідно, обов’язково залишаються наслідки. Фізико-хімічне відображення відбувається за законами механіки, фізики, хімії. Таке відображення має пасивний характер. Фізіологічне відображення притаманне одноклітинним структурам. Психічне відображення виникає на більш високому етапі розвитку живих організмів. Для безхребетних характерне інстинктивне відображення – в стереотипних умовах всі представники біологічного виду поводяться однаково. У високоорганізованих тварин, крім безумовних рефлексів існують умовні. Вони виконують роль сигналізатора, попереджаючи про події, які повинні відбуватися, що є необхідною умовою випереджального відображення.

Носієм відображення у формі свідомості є людина. Свідомість – це вища форма відображення. Воно проявляється у тому, що більш глибокого і усвідомленого змісту набуває чуттєве відображення, свідомість відображає світ в ідеальних образах, людське відображення має не пристосувальний, а активно-перетворювальний характер. Людина прагне змінити життя так, щоб воно відповідало її потребам. Людина спочатку у свідомості створює нове, а потім втілює його у дійсність за допомогою праці. Потреби людини, відображуючись у свідомості, набувають характеру мети, тобто ідеальної моделі бажаного майбутнього. Реалізуючись у практичній діяльності, мета матеріалізується у предметній формі, у формі реально існуючих предметів, яких раніше не існувало.

Вирішальну роль у виникненні і розвитку свідомості відіграли соціальні умови. Першим обумовлюючим фактором становлення свідомості стала праця. Під час виготовлення знарядь праці людина почала вирізняти загальні зв’язки та відносини в предметах праці. Трудовий процес підштовхував майбутню людину абстрагуватися, робити узагальнення, відвертати ознаки предмета від самого предмета і формувати поняття. Засоби праці водночас виступали і засобами пізнання, людина осягала властивості об’єктивного світу. Логіка чуттєво-предметної діяльності перетворювалася на логіку мислення. Людина вчилася думати. Так поступово формувався логічний образ предмета., а праця людини набувала усвідомленого характеру. Зароджуючись і розвиваючись у праці, свідомість втілюється у праці, створюючи предметний світ олюдненої природи, світ культури.

Другим фактором виникнення та розвитку свідомості є мовне спілкування, мова. Мова виникла в колективі первісних людей, життя яких вимагало певних знаків. Знак мав бути загальним для певного класу речей і дій і загальним для всіх учасників трудового процесу. Тому виникла необхідність у звуковій системі знаків. Звуковою системою знаків, за допомогою яких здійснюється спілкування є мова. Тільки за допомогою мови людина може сформулювати і знайти вираження своїм думкам. Мова – це не просто засіб передачи думок, а й необхідна умова і знаряддя процесу мислення. Процес мислення – це процес оперування абстрактними поняттями.

Третім фактором виникнення свідомості є общинний характер життя людей. Свідомість – продукт суспільства і суспільного розвитку. В процесі трудової діяльності людина вимушена спілкуватися з іншими людьми, виникає обмін інформацією, досвідом, здібностями, навичками. Спілкування – це одна із умов соціалізації особистості, оскільки у спілкуванні людина отримує не тільки раціональну інформацію, формує способи діяльності, а й засвоює людські емоції, почуття, форми поведінки.