Система екологічного моніторингу

Система екологічного моніторингу (за територіальним принципом) поділяється на:

• глобальний ( у межах материків);

• національний

• регіональний (на великій ділянці території, узбережжя);

• локальний(територія міста, водного об’єкту, промислового підприємства);

• точковий (визначення джерела забруднення).

На реалізацію комплексу заходів з охрони довкілля в розвинених країнах виділяються асигнування близько 2-4 % національного доходу. Зокрема в США, відносні затрати складають: охорона атмосфери - 35,2 % , охорона водойм - 48,0%, знищення твердих відходів - 15,0%, зниження шуму -0,7%, інше- 1,1%.

Державна система моніторингу України базується на мережі пунктів режимних спостережень:

• спостереження за рівнем забруднення атмосферного повітря проводяться більше ніж у 150 містах України, у більшості з яких заміряються концентрації від 5 до 25 інгредієнтів (О₃, So_x, No_x, CO, оптична густина аерозолю, хімічний склад осадів, атмосферно-електричні характеристики та інше);

• ступінь забруднення ґрунтів оцінюється за результатами більше як 30000 визначень;

• забруднення поверхневих вод суші контролюється більше як по 700 водостоках та водоймах. Гідробіологічними спостереженнями охоплені біля 150 водних об`єктів.

В Україні створена Держкомісія з випробувань та реєстрації засобів для рослин при Міністерстві сільського господарства та продовольства.

В 1991р., в Україні прийнято ті переглянуто в 1995 та 1997 р.р. офіційний “ПЕРЕЛІК речовин, продуктів, виробничих процесів, побутових та природних факторів, канцерогенних для людини ” та розпочато експертизу і паспортизацію підприємств і створення реєстрів працівників канцерогенних виробництв.

Вирішення проблем довкілля у зв’язку з забрудненням навколишнього середовища потребує розробки та впровадження системи екологічного моніторингу, завданням якого є організація системних спостережень за змінами біосфери, оцінка змін довкілля, прогноз та визначення тенденцій змін біосфери.

Екологічний моніторинг канцерогенів включає спостережний контроль за їх вмістом в довкіллі, оцінку впливу та прогноз дії на екосистему для подальшої охорони навколишнього середовища та охорони здоров’я людини.

Моніторинг середовища в сучасних умовах, зокрема на наявність канцерогенів, передбачає фізико-хімічний аналіз вмісту найчастіше хімічних канцерогенів (поліциклічних вуглеводнів, нітрозосполук та їх попередників, деяких мікроелементів).

Лекція 4. Джерела та типи забруднення довкілля.

Нормування забруднень

Джерела та типи забруднень довкілля

У сучасних умовах майже усі елементами таблиці Мендєлєєва розглядаються як забруднювачі навколишнього середовища природного походження та внаслідок діяльності людини.

Типи збурення екосистеми

Типи збурення екосистеми забруднювачами, ксенобіотиками, токсикантами, хімікатами, домішками класифікуються :

• біогенні та антропогенні – за походженням;

• локальні, регіональні, глобальні – за місцем забруднення;

• природні, промислові, побутові – за природою джерел забруднення;

• механічні, хімічні (органічні неорганічні речовини токсичні та нетоксичні), бактеріальні, біологічні, радіоактивні, теплові – за механізмом дії;

• тверді, рідкі, газоподібні - за консистецією;

• первинні (що поступають безпосередньо в атмосферу), вторинні (що є результатом перетворення останніх) – за часом виникнення.