Кримінально-правова характеристика провокації хабара... О. Грудзур

дачі, а отже, формально інсценування одержання хабара чи комерцій-

ного підкупу не може бути закінченим злочином.

Однак це вказує, що під поняттям «передача» розуміється не давання-

одержання хабара, а підкладання чи залишення предмета хабара поса-

довій особі без її відома. У зв’язку з цим стає зрозумілою назва ст. 396

КК Республіки Білорусь «Інсценування одержання хабара чи комерцій-

ного підкупу» та віднесення згаданого злочину до злочинів проти право-

суддя, адже інсценування уособлюється штучним створенням доказів

вчинення злочину і посягає саме на суспільні відносини, які виникають

під час здійснення правосуддя (під час виявлення та закріплення до-

казів). Таким штучним створенням доказів є по суті й підкидання та

залишення предмета хабара посадовій особі без її згоди.

На відміну від кримінально-правових норм, які передбачають від-

повідальність за провокацію хабара, у законодавстві інших зарубіжних

країн ст. 307 КК Республіки Болгарія за своїм змістом є найбільш по-

дібною до ст. 370 КК України. Подібність виражається не тільки

в об’єкті кримінально-правової охорони, але і в описанні об’єктивної

сторони, котра виражається як «створення обстановки та умов, що

викликають пропозицію, давання чи одержання хабара»1. Крім того,

провокація хабара за КК Республіки Болгарія охоплює як провокацію

одержання, так і провокацію давання хабара.

Досліджуючи суб’єктивні ознаки провокації хабара, слід зазначи-

ти, що вони є досить подібними у законодавстві зарубіжних країн та

певним чином збігаються із суб’єктивними ознаками провокації хаба-

ра за КК України.

Проте принципово відмінним видається підхід до визначення

суб’єкта злочину. Згідно зі ст. 370 КК України суб’єктом провокації

хабара є службова особа, тоді як відповідно до норм кримінального

законодавства зарубіжних країн суб’єктом досліджуваного злочину

є загальний суб’єкт, тобто фізична осудна особа, що досягла віку,

з якого може наставати кримінальна відповідальність. З урахуванням

цього коло суб’єктів провокації хабара у зарубіжних країнах розумі-

ється значно ширше і не обмежується суто службовими особами. На

нашу думку, така позиція є виправданою, адже в дійсності провока-

ційні дії можуть вчинятися будь-якими особами і не обов’язково, щоб

це були саме службові особи. Тому вважаємо, що в КК України варто

було б врахувати законодавчі положення зарубіжних країн стосовно

визначення суб’єкта провокації хабара.

1 Уголовный кодекс Республики Болгария. – СПб., 2001. – C. 212.

158

Вісник № 2 [57] Проблеми порівняльного правознавства

У свою чергу, форма вини при провокації хабара виражається

прямим умислом, що є спільним у всіх КК, які передбачають відпові-

дальність за цей злочин. Прямий умисел свідчить, що винна особа

усвідомлює провокаційний характер власних дій щодо іншої особи,

яку вона провокує на одержання чи давання хабара, і бажає вчинити

такі дії1.

Ще однією ознакою, яка знаходить безпосереднє закріплення у дис-

позиціях всіх норм, котрі передбачають відповідальність за провокацію

хабара у кримінальному законодавстві зарубіжних країн, є мета вчи-

нення злочину. Мета формулюється по-різному, але загальна її суть

залишається однаковою. Кримінальні кодекси, які передбачають від-

повідальність за провокацію хабара (окрім КК Республіки Болгарія та

КК Республіки Таджикистан), визначають мету розглядуваного зло-

чину як «штучне створення доказів вчинення злочину або шантаж»2.

Під цією метою розуміється створення фактичних даних, що вказують

на наявність складу злочину в діях провокованої особи. Такі фактичні

дані є штучними і можуть мати місце тільки в результаті спроби пе-

редачі грошей, цінних паперів, майна чи надання послуг майнового

характеру без згоди посадової особи. Метою провокації хабара за

кримінальним законодавством зарубіжних країн є також і шантаж,

тобто примушування посадової особи до виконання або невиконання

певних дій під загрозою розголошення відомостей, які виникли саме

у результаті провокації.

Натомість, у КК Республіки Таджикистан мета провокації хабара

формулюється як «штучне створення доказів одержання хабара»3,

і хоча таке визначення мети принципово не відрізняється від розгля-

нутих вище, але законодавець Республіки Таджикистан конкретизує,

що штучно створені фактичні дані мають стосуватися лише одержан-

1 Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за ред.

М. І. Мельника, М. І. Хавронюка. – 4-те вид., переробл. та доповн. – К., 2007.

– С. 1003.

2 Уголовный кодекс Кыргызской Республики [Електронный ресурс]. – Режим до-

ступа: http://law.edu.ru/norm/norm.asp?normID1243545&subID=l00107331,100107333,1;

Уголовный кодекс Республики Беларусь / Принят Палатой представителей 2 июня 1999 года

/ Одобрен Советом Республики 24 июня 1999 года. – СПб., 2001. – С. 419; Уголовный

кодекс Республики Армения. – СПб., 2004. – С. 384; Уголовный кодекс Республики Ка-

захстан [с изм. и доп. на 1 авг. 2001 г.] – СПб., 2001. – С. 380; Уголовный кодекс Российской

Федерации по состоянию на 08.04.2008 р. [Электронный ресурс]. – Режим доступа: http://

ecoportal.ru/view_orders.php?id=1364

3 Уголовный кодекс Республики Таджикистан. – СПб., 2001. – С. 333.

159