Кримінально-правова характеристика провокації хабара... О. Грудзур

майно не охоплюється об’єктивною стороною цього злочину, а спроба

передати матеріальні цінності посадовій особі без її згоди більшою

мірою є ознакою штучного створення доказів, ніж ознакою провокації

хабара. Тому ряд вчених, зокрема російських, висловлюють пропозиції

стосовно зміни редакції зазначених норм. Так, вказується, що

ст. 304 КК Російської Федерації повинна визначати провокацію хабара

як схилення посадової особи (службової особи комерційних чи інших

організацій) до одержання грошей, цінних паперів, іншого майна чи

вигід майнового характеру з метою подальшого викриття того, хто

прийняв хабар (комерційний підкуп). Поряд із цим провокація хабара

має охоплювати також і випадки провокації давання хабара, тобто

схилення посадовою особою до давання грошей, цінних паперів, ін-

шого майна чи надання вигід майнового характеру з метою подальшо-

го викриття особи, що дала хабар1.

На противагу цьому, О. О. Рижова взагалі стверджує, що провока-

цію хабара в КК Російської Федерації необхідно розуміти як свідоме

створення посадовою особою обставин та умов, які породжують да-

вання або одержання хабара, з метою подальшого викриття особи,

котра дала чи одержала хабар2. Така позиція очевидно є подібною до

визначення провокації хабара, яке дається у ст. 370 КК України, а це

свідчить про відповідність вітчизняного законодавчого закріплення

ознак цього злочину загальному змісту поняття «провокація».

Суттєвим видається те, що за конструкцією об’єктивної сторони

провокацією хабара у КК зарубіжних країн (крім КК Республіки Біло-

русь та КК Республіки Болгарія) є саме спроба передати відповідні

матеріальні цінності. Однак ця ознака може оцінюватися по-різному

і вказувати не лише на усічений склад провокації хабара, але і на спе-

цифічність позиції законодавців зарубіжних країн, які фактично від-

кидають можливість прийняття посадовою особою матеріальних

цінностей при провокації хабара. Такий висновок випливає із того, що

розглядувані норми виключають не тільки згоду посадової особи на

одержання хабара, але безпосередньо й сам факт одержання хабара,

встановлюючи відповідальність лише за спробу передати гроші, цінні

папери, майно чи надати послуги майнового характеру. Внутрішня

логіка цієї позиції вбачається у тому, що оскільки одержання та даван-

1 Побрызгаева Е. Вопросы квалификации провокации взятки либо коммерческо-

го подкупа / Е. Побрызгаева, С. Бабыч // Уголовное право. – 2009. – № 5. – С. 74.

2 Рыжова О. А. Совершенствование уголовного законодательства, предусматри-

вающего ответственность за провокацию взятки либо коммерческого подкупа /

О. А. Рыжова // Российский следователь. – 2004. – № 8. – С. 21.

156

Вісник № 2 [57] Проблеми порівняльного правознавства

ня хабара не може відбутися без згоди посадової особи, яка виключа-

ється іноземними законодавцями, то відповідальність встановлюєть-

ся за спробу передати хабар.

Спробу передати гроші, цінні папери, майно чи надати послуги

майнового характеру, на думку Н. Єгорової, слід оцінювати як невда-

лу спробу такої передачі, що не відрізняється від замаху на давання

хабара1. Мова йде про те, що провокація хабара за нормами КК зару-

біжних країн зводиться тільки до передачі хабара, яка не відбулася

через відсутність згоди посадової особи. Натомість факт передачі ха-

бара виходить за межі об’єктивної сторони провокації хабара і повинен

розглядатися як давання хабара.

У цей же час російські вчені висловлюють й інші точки зору, зо-

крема стосовно неприпустимості буквального тлумачення спроби

передачі грошей, цінних паперів, майна чи надання послуг майнового

характеру як ознаки провокації хабара. Так, О. В. Побризгаєва та

С. А. Бабич вважають цю ознаку прагненням законодавця перенести

момент закінчення злочину на більш ранній період, яке не пов’язує

склад провокації хабара чи комерційного підкупу із конкретною по-

ведінкою провокованої особи. Обґрунтовуючи свою позицію, вчені

звертаються до змісту поняття «спроба» і зазначають, що КК Російської

Федерації не ототожнює спробу з неможливістю закінчити діяння

через причини, що не залежать від волі винного2.

Поряд із цим КК Республіки Білорусь описує об’єктивну сторону

інсценування одержання хабара чи комерційного підкупу саме як

передачу відповідних матеріальних цінностей або надання послуг

майнового характеру посадовій особі (службовій особі комерційної

чи іншої організації) без її згоди. Таким чином, законодавець Респуб-

ліки Білорусь не переносить момент закінчення злочину на більш

ранній період. Інсценування одержання хабара чи комерційного під-

купу є закінченим із моменту передачі грошей, цінних паперів, майна

чи надання послуг майнового характеру.

Позитивною рисою такого формулювання об’єктивної сторони

є відмова від незрозумілого та двозначного поняття «спроба». Втім

негативною рисою слід визнати те, що за відсутності згоди посадової

особи (службової особи комерційної або іншої організації) на при-

йняття хабара (комерційного підкупу) не може відбутися і його пере-

1 Егорова Н. Провокация взятки либо коммерческого подкупа / Н. Егорова // Рос-

сийская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 26.

2 Побрызгаева Е. Вопросы квалификации провокации взятки либо коммерческо-

го подкупа / Е. Побрызгаева, С. Бабыч // Уголовное право. – 2009. – № 5. – С. 74.

157