Кримінально-правова характеристика провокації хабара... О. Грудзур

Послуги майнового характеру можна пояснити як послуги, резуль-

тати яких мають конкретні матеріальні прояви. Тобто послуги майно-

вого характеру за своїм змістом спрямовані або на задоволення май-

нових потреб особи, або на створення, зміну чи удосконалення мате-

ріальних речей. Однак поняття «послуги майнового характеру» не

збігається із поняттям «вигоди майнового характеру», адже вигоди, на

нашу думку, не пов’язуються зі створенням, зміною чи удосконаленням

матеріальних речей.

Дещо абстрактним видається формулювання предмета хабара у КК

Республіки Болгарія через те, що дар або інші майнові блага охоплюють

широке коло матеріальних цінностей, послуг, переваг та вигід майно-

вого характеру, але зовсім не конкретизують їх ознаки.

Спільним для вітчизняних правових положень та правових по-

ложень зарубіжних країн, які передбачають відповідальність за про-

вокацію хабара, є відсутність законодавчого обмеження мінімального

розміру предмета хабара. Йдеться про те, що навіть невеликі суми

грошей, майно мінімальної вартості чи незначні майнові послуги фор-

мально можуть визнаватися предметом хабара.

Позитивним моментом зарубіжного кримінального законодавства

у частині відповідальності за провокацію хабара є безпосереднє ви-

значення предмета цього злочину, але у той же час негативним — пев-

на невідповідність ознак предмета провокації хабара та предмета

давання-одержання хабара (комерційного підкупу).

Досліджуючи об’єктивну сторону провокації хабара за КК зару-

біжних країн, очевидною вбачається її принципова відмінність у по-

рівнянні з об’єктивною стороною провокації хабара за КК України.

Розбіжності тут стосуються і способу, і спрямованості дій при про-

вокації хабара.

У всіх КК зарубіжних країн, які передбачають відповідальність

за провокацію хабара (окрім КК Республіки Болгарія) об’єктивна

сторона розглядуваного злочину є вужчою, ніж у КК України. Так,

об’єктивна сторона провокації хабара у цих кодексах формулюється

як спроба передати гроші, цінні папери, інше майно чи надати по-

слуги майнового характеру посадовій особі (особі, що виконує роз-

порядчі або інші управлінські функції у комерційних чи інших орга-

нізаціях) без її згоди. Із цього випливає, що кримінально караною

є тільки провокація одержання хабара, яка вчиняється саме шляхом

спроби передачі матеріальних цінностей чи надання послуг майно-

вого характеру. Втім вчинення провокації одержання хабара будь-

154

Вісник № 2 [57] Проблеми порівняльного правознавства

яким іншим способом або вчинення провокації давання хабара не

визнається злочином.

Дії, які утворюють об’єктивну сторону провокації хабара, спрямо-

вані або на посадових осіб (суб’єктів одержання хабара), або на осіб,

що виконують розпорядчі чи управлінські функції у комерційних

організаціях (суб’єктів комерційного підкупу). Законодавче розме-

жування посадових осіб та осіб, що виконують розпорядчі й управлін-

ські функції у комерційних організаціях, приводить до виділення

окремого складу злочину — «комерційного підкупу». Через це у КК

зарубіжних країн провокація хабара поєднується із провокацією ко-

мерційного підкупу, а дії, які вчиняються при провокації хабара (ко-

мерційного підкупу), спрямовуються як до посадових осіб, так і до осіб,

що виконують розпорядчі або управлінські функції у комерційних чи

інших організаціях. При цьому такі особи є службовими особами від-

повідних організацій.

Зазначимо, що тільки КК Республіки Болгарія та КК Республіки

Таджикистан не поєднують відповідальність за провокацію хабара із

відповідальністю за провокацію комерційного підкупу, оскільки остан-

ній взагалі не виділяється у цих кодексах.

Кримінальне законодавство зарубіжних країн (за винятком зако-

нодавства Республіки Болгарія) визнає провокацію хабара злочинною

тільки за умови, що спроба передачі грошей, цінних паперів, майна чи

надання послуг майнового характеру відбувається без згоди посадової

особи (службової особи комерційних чи інших організацій). Ця озна-

ка об’єктивної сторони, на думку Б. В. Волженкіна, дещо суперечить

дійсному змісту досліджуваного поняття, адже провокація спрямова-

на саме на спонукання особи до вчинення злочину, а не на передачу

посадовій особі без її згоди предмета хабара1. Така передача, як пра-

вило, має місце у випадках підкидання або залишення грошей чи інших

матеріальних цінностей у кабінетах посадових осіб, які відмовилися

їх прийняти2. Відтак ознака схилення посадової особи до вчинення

злочину відсутня, що свідчить про певну неоднозначність об’єктивних

проявів провокації хабара.

Із дослівного розуміння диспозиції норм, які передбачають відпо-

відальність за провокацію хабара у КК зарубіжних країн, випливає,

що схилення посадової особи прийняти гроші, цінні папери чи інше

1 Волженкин Б. В. Допустима ли провокация как метод борьбы с коррупцией? /

Б. В. Волженкин // Российская юстиция. – 2001. – № 5. – С. 43.

2 Егорова Н. Провокация взятки либо коммерческого подкупа / Н. Егорова // Рос-

сийская юстиция. – 1997. – № 8. – С. 26.

155