Тема 12. Управління фінансово-економічною підсистемою
Теоретичні основи фінансового управління
Фінансова політика підприємства
Організація фінансового планування на підприємстві
Управління формуванням та використанням активів підприємства
Структура управління фінансами підприємств
Визначення термінів
Фінансовий менеджмент – це система розробки і реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур і організацій, оптимізації обігу їх грошових коштів. Об’єктами фінансового менеджменту є фінанси підприємств та його фінансова діяльність, тобто економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміною розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Матеріальна основа фінансового менеджменту – це грошові потоки підприємства, які втілюються в реальному грошовому обігу, викликаному рухом вартості.
Головна мета фінансового менеджменту – це максимізація добробуту власників капіталу підприємства.
Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства.
Фінансова політика – це форма реалізації цільової функції загальної стратегії фінансового розвитку підприємства в розрізі окремих аспектів фінансової діяльності.
Кошторис (бюджет) – це форма планового розрахунку, яка визначає докладну програму дій підприємства на майбутній період.
Активи – це економічні ресурси підприємства у формі належних йому матеріальних цінностей, що використовуються в господарській діяльності з метою отримання доходу.
Фінансова служба підприємства – це самостійний структурний підрозділ, який виконує визначені функції в системі управління підприємством.
12.1. Суть, мета, функції і механізм фінансового менеджменту
Поняття “управління фінансами” пов’язують з управлінням на рівні держави чи галузі. На рівні підприємств різних організаційних форм та різних форм власності найчастіше використовують поняття “фінансовий менеджмент”.
В теоретичному аспекті фінансовий менеджмент це система розробки і реалізації управлінських рішень щодо формування, розподілу і використання фінансових ресурсів підприємницьких структур і організацій, оптимізації обігу їх грошових коштів. Названа система має певні методи та певні принципи. До таких основних принципів відносять:
інтегрованість із загальною системою управління підприємством;
комплексний характер формування управлінських рішень;
високий динамізм управління;
варіантність підходів до розробки окремих управлінських рішень;
орієнтованість на стратегічні цілі розвитку підприємства.
Як і кожну управлінську систему фінансовий менеджмент потрібно розглядати в двох аспектах. З одного боку, він виступає як суб’єкт управління (тобто підсистема, що управляє), з іншого боку – як об’єкт управління (тобто підсистема, якою управляють).
Як суб’єкт управління фінансовий менеджмент підприємства включає:
органи державного управління;
фінансові й податкові органи;
власника;
апарат управління підприємством.
Тобто, фінансовий менеджмент як суб’єкт управління охоплює всі рівні управління.
Як об’єкт управління фінансовий менеджмент піддається впливу потоків управлінських рішень, реалізація яких дозволяє підтримувати підприємство у стані ділової активності.
Об’єктами управління на підприємствах є:
майно;
майнові права;
роботи і послуги;
інформація;
результати інтелектуальної діяльності;
нематеріальні блага.
Об’єктами фінансового менеджменту є фінанси підприємств та його фінансова діяльність, тобто економічні відносини, які опосередковані грошовим обігом, зміною розміру і складу власного та позикового капіталу підприємства.
Матеріальною основою фінансового менеджменту є грошові потоки підприємства, які втілюються в реальному грошовому обігу, викликаному рухом вартості.
Головною метою фінансового менеджменту є максимізація добробуту власників капіталу підприємства. Конкретне вираження дана мета отримує в максимізації ринкової вартості суб’єкта господарської діяльності або його акцій.
У процесі реалізації головної мети фінансовий менеджменту направлений на вирішення таких основних завдань:
1. Забезпечення високої фінансової стійкості підприємства в процесі його розвитку. Це завдання реалізується шляхом формування ефективної політики фінансування господарської й інвестиційної діяльності підприємства, управління формуванням фінансових ресурсів за рахунок різних джерел, оптимізації фінансової структури капіталу підприємства.
2. Оптимізацію грошового обігу і підтримка постійної платоспроможності підприємства. Це завдання виконується шляхом ефективного управління грошовими потоками підприємства в процесі кругообігу його коштів, підтримкою ліквідності його оборотних активів на рівні, що забезпечує постійну платоспроможність. При цьому вільний залишок грошових активів повинний бути мінімізований для того, щоб знизити їх втрати від інфляції.
3. Забезпечення максимізації прибутку підприємства. Завдання реалізується шляхом ефективного управління активами підприємства, оптимізації їхнього розміру і складу. При цьому, для досягнення цілей економічного розвитку підприємство повинне максимізувати не балансовий, а чистий прибуток, що залишається в його розпорядженні, це вимагає проведення ефективної податкової, амортизаційної і дивідендної політики.
4. Забезпечення мінімізації фінансових ризиків. Дане завдання досягається шляхом ефективного управління фінансовими ризиками, що властиві як окремим господарським операціям, так і фінансовій діяльності підприємства в цілому. Процес цього управління передбачає оцінку окремих видів фінансових ризиків, їхню профілактику і мінімізацію, ефективні форми їх внутрішнього і зовнішнього страхування.
З метою реалізації процесу управління фінансами підприємств застосовується фінансовий механізм. Фінансовий механізм – це сукупність методів реалізації економічних інтересів шляхом фінансового впливу на соціально-економічний розвиток підприємства. Складовими фінансового механізму є фінансове забезпечення, фінансове регулювання та система фінансових індикаторів і фінансових інструментів, які дають змогу оцінити цей вплив.
Фінансовий механізм має певну загальну модель (рис. 12.2).
Рис. 12.2. Загальна модель фінансового механізму
Фінансове забезпечення полягає у виділенні певної суми фінансових ресурсів на вирішення окремих завдань фінансової політики господарюючого суб’єкта. При цьому розрізняють забезпечувальну і регулятивну його дію. Забезпечувальна дія проявляється у встановленні джерел фінансування, тобто покриття повсякденних потреб і характеризує пасивний вплив фінансового забезпечення.
Регулятивна дія здійснює вплив через виділення достатніх коштів та через конкретну форму фінансового забезпечення і характеризує активний вплив фінансового забезпечення.
В цілому ж дія фінансового механізму спрямована на реалізацію економічних інтересів учасників фінансових відносин.
Вона має наступні напрями свого прояву:
за допомогою фінансових інструментів встановлюються певні пропорції розподілу доходів, які впливають на забезпеченість фінансовими ресурсами;
за допомогою встановлення певних пропорцій розподілу доходів встановлюється відповідна система реалізації економічних інтересів.
Фінансове забезпечення та фінансове регулювання проводиться за допомогою фінансових інструментів, які, в свою чергу, мають свої важелі впливу, а саме:
первинного впливу, що діють у процесі вилучення частини доходів (податки, внески, відрахування);
вторинного впливу, що діють шляхом збільшення доходів (банківські позички, бюджетні субсидії).
Дія фінансових інструментів здійснюється на основі двох складових: загального підходу, характерного для всіх суб’єктів фінансових відносин (єдиний рівень оподаткування, кредитування, фінансування) та селективного, диференційованого підходу.
При здійсненні ефективної фінансової політики перевага надається селективному підходу.
Важелі впливу на соціально-економічний розвиток підприємства визначають характер дії фінансових інструментів, коригують цю дію та поділяються:
за напрямом дії – стимули, санкції;
за видами – норми й нормативи;
за методологічними засадами – умови і принципи формування доходів, нагромаджень і фондів; умови і принципи фінансування і кредитування.
В теорії фінансів система фінансових індикаторів включає фінансові категорії, фінансові показники та фінансові коефіцієнти.
Отже, по-перше, фінансовий механізм – це складна система, яка дозволяє управляти фінансовою діяльністю. По-друге, це механізм, який дозволяє вирішувати практично всі проблеми, але слід враховувати, що роль фінансів у відносинах розподілу є вторинною і основне регулювання здійснюється в сфері виробництва.