2. Демографічний потенціал

Урбанізація та система розселення. Протягом багатьох років в Японії відбувається відтік сільського населення в міста, але найбільшої активності цей процес набув у ХХ столітті. Наразі у містах проживає біля 70% населення країни. У Японії 655 великих міст, у тому числі 11 з них - міста-мільйонери: Токіо, Йокогама, Осака, Нагоя, Саппоро, Кобе, Кіото, Фукуока, Кавасакі, Кітакюсю, Хіросіма. Міста, за незначним винятком, розташовані на узбережжі і рівнинах. Бурхливий розвиток міст призвів до утворення агломерацій.

Особливо великих розмірів набула столична агломерація Кейхін - 7 тис. км², головні міста - Токіо (8,5 млн. осіб), Йокагама (3,6 млн.осіб), Кавасакі, Тіба, населення якої складає близько 30 млн. чол. Друга за величиною - агломерація Хансин займає площу 4,5 тис.км² з населенням 13 млн. жителів - міста Осака (2,6 млн.осіб), Кобе (1,4 млн.осіб). Третя - агломерація Тюку з ядром у Нагої займає площу 3,2 тис.км2 - міста Нагоя (2,3 млн.осіб), Кіото (1,4 млн.осіб).

Ці три агломерації складають єдину урбанізовану систему - Токійський мегалополіс (Токайдо). В інших частинах Японії розташовані міста регіонального значення: на півночі - Сендай (971 тис.осіб) і Ніїгата (495 тис.осіб), на узбережжі Внутрішнього Японського моря - Хіросіма (1,1 млн.осіб) і Окаяма (616 тис.осіб), на о.Кюсю - Фукуока (1,4 млн.осіб), Кітакюсю ( 1,0 млн.осіб), Кагосіма (546 тис.осіб) і Кумамото (650 тис.осіб), на острові Хоккайдо - Саппоро (1 млн.осіб). У Токіо разом з пов'язаними префектурами проживає понад 25% всього населення країни. Приблизно половина компаній, установ та засобів масової інформації мають свої штаб-квартири в столиці. Там же розташовано біля 85% діючих в Японії іноземних фінансових організацій. Стрімке зростання населення Токіо призвело до перевантаження громадського транспорту, погіршення екологічної ситуації в місті (пік припав на 70-ті роки ХХ століття), сприяло будівництву висотних будинків і помітному підвищенню цін на землю, що сягнули максимуму на початку 1990-х років.

Один із планів перспективного розвитку Японії передбачає використання концепції «технополісу", що передбачає створення галузей промисловості, які базуються на застосуванні передових технологій, у центрах, що мають університети із сучасними дослідницькими лабораторіями і висококваліфікованими кадрами. Ще одна пропозиція полягає в перекладі деяких державних установ в інші міста. Більш радикальна і дорога ідея - перенести столицю в Сендай або Нагою.

Міграційні процеси

Зовнішні міграційні процеси у Японії (як емміграція, так і імміграція) порівняно слабкі. Японці історично практично не виїжджали за кордон у пошуках роботи, незважаючи на перенаселення островів, зважаючи на достатню кількість робочих місць всередині країни. Незначна кількість іммігрантів (до 2 млн.осіб), які переїхали в Японію з інших країн, мають переважно азійське походження (вихідці із Кореї, КНР, Філіппін, Індонезії).

Трудові ресурси

Економічно активне населення становить більше половини жителів Японії. У промисловості зайнято понад 35%, у сільському господарстві - 6%, у невиробничій сфері - 50% всього працездатного населення. Близько 40% від загальної кількості працюючих - жінки, цей показник є набагато вищим, ніж у інших розвинених країнах. За останні роки відбулися значні зміни в структурі зайнятості по галузях. Збільшилося число зайнятих в обробній промисловості, сфері послуг, в будівництві, транспорті, різко знизилася кількість зайнятих у сільському та лісовому господарстві, в гірничодобувній промисловості.

Для Японії притаманне порівняно незначна кількість безробітних (рівень безробіття на рівні 5%), що пояснюється як високими темпами розвитку економіки, так і специфічними трудовими відносинами. Вік виходу на японіців пенсію - 65 років. Станом на 2002 рік, серед осіб старше 15 років 91,7% закінчили різні навчальні заклади, при цьому 24,3% від загального їх числа закінчили початкові і середні школи першого ступеня, 45,7% мали за плечима середні школи другого ступеня, 11,9% - професійні школи і коледжі, 14,6% - університети та аспірантури.