Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Лекція №8.doc
Скачиваний:
7
Добавлен:
24.11.2019
Размер:
102.4 Кб
Скачать

Лекція №8

Медико - біологічні основи паразитизму. Медична протозоологія. Найпростіші паразити людини.

План

  1. Вступ до медичної паразитології.

  2. Принципи класифікації паразитів.

  3. Принципи взаємодії паразита і хазяїна.

  4. Підцарство Найпростіших.

  1. Вступ до медичної паразитології.

Форму антагоністичного співіснування організмів різних видів, при якій один з них використовує іншого як середовище існування і джерело живлення, називають паразитизмом.

Наука, що вивчає організми, які ведуть паразитичний спосіб життя, називається паразитологія.

У паразитології виділяють медичну паразитологію – розділ, що вивчає морфологічні особливості, життєві цикли, патогенну дію паразитів, хвороби, спричинені ними, та заходи боротьби і профілактики.

Для паразитів властива патогенність – здатність викликати паразитарні захворювання (інвазійні).

Медична паразитологія охоплює:

  • Медичну протозоологію – вивчає паразитів людини, які належать до підцарства одноклітинних і викликають протозойні захворювання.

  • Медичну гельмінтологію – вивчає паразитів людини, які належать до типів плоских і круглих червив і зумовлюють гельмінтози.

  • Медичну арахноентомологію – вивчає тварин типу членистоногі, які є переносниками, природними резервуарами чи збудниками хвороб людини.

Внесок вітчизняних вчених у розвиток медичної паразитології.

В.Я. Данилевський (1852-1939) вперше дослідив збудника малярії, довів, що розвиток збудника відбувається в еритроцитах, так і поза ними.

Д.К. Заболотний (1866-1929) заснував першу у світі кафедру епідеміології в Одесі.

Є.Н. Павловський (1884-1965) ввів у науку вчення про трансмісивні та природно осередкові хвороби – хвороби, які обумовлені певними природно-територіальними чинниками.

О.П. Маркевич (1905-1999) створив українську школу паразитологів, вивчав гельмінтози людини в Україні, джерелом яких є риба.

К.І. Скрябін (1878-1972) організував найбільшу в світі школу гельмінтологів, описав понад 200 видів гельмінтів, розробив заходи щодо боротьби з гельмінтозами:

  • дегельмінтизація – комплекс заходів, спрямований на лікування того чи іншого гельмінтозу, а також очищення довкілля від інвазійного матеріалу (яєць, личинок).

  • девастація – заключний етап боротьби з гельмінтозами тварин і людини, метою якого є знищення гельмінтів як зоологічних видів.

Вчення про організм як середовище існування розробив Є.Н. Павловський. Організм, у якому паразитують, називається хазяїном. Середовищем для паразита можуть бути як органи хазяїна, так і організми, що мешкають в ньому.

  1. Принципи класифікації паразитів.

За способом життя паразити поділяються:

  • облігатні – організми, які не здатні вільно жити у природі, тому паразитичний спосіб життя обов’язковий;

  • факультативні – організми, які вільно живуть у природі, але при потраплянні в організм ведуть паразитичний спосіб життя;

  • псевдопаразити несправжні – вільноживучі організми, які при випадковому проникненні в інший організм можуть перебувати там певний час (личинки мух), викликаючи патологічні зміни.

  • омеопаразити – подібні до паразитів утвори (згустки слизу з кишечнику), які можуть нагадувати, наприклад аскариду;

  • ксенопаразити – паразити, які випадково потрапляють до нетипового для них хазяїна і ведуть властивий їм паразитичний спосіб життя.

Залежно від терміну паразитування:

  • тимчасові – паразити, що живуть поза організмом хазяїна і використовують його для живлення кров’ю певним терміном;

  • стаціонарні – паразити, які не залишають хазяїна протягом свого існування.

За місцем локалізації:

  • Ектопаразити: зовнішні – паразитують на зовнішніх покривах хазяїна (воши, блохи, комахи); внутрішньошкірні – паразитують у товщі шкірного покриву і на його поверхні; порожнинні – паразитують у порожнинах ( у порожнині носа).

  • Ендопаразити: порожнинні – живуть у порожнинах тіла внутрішніх органів (аскарида, гострик); тканинні – у м’язовій, нервової тканинах (трихінела); внутрішньоклітинні (споровики, деякі джгутикові).

Вплив паразитів на хазяїна є різноманітним:

  • механічним: порушення структури, дисфункція органів;

  • трофічним: використання паразитами готової перетравленої їжі, що зумовлює виснаження організму хазяїна.

  • токсичним: використання паразитами отруйних хімічних речовин – токсинів; наприклад аскариди виробляють речовини, які руйнують еритроцити.

  • алергічним: прояв патогенної дії паразитів в алергічних реакціях.

Тут вы можете оставить комментарий к выбранному абзацу или сообщить об ошибке.

Оставленные комментарии видны всем.

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]