3. Справляння державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину

За вчинення нотаріальних дій державні нотаріуси та посадові особи виконкомів місцевих рад справляють державне мито.

Державне мито справляється за ставками, в розмірах частин неоподатковуваного мінімуму доходів громадян та в процентному відношенні до відповідної суми документа, наприклад, вартості відчужуваного майна.

Державне мито сплачується готівкою, шляхом перерахувань із рахунку платника в кредитній установі чи митними марками.

За вчинення нотаріальних дій державними нотаріальними конторами, а також виконкомами сільських, селищних та міських рад державне мито сплачується до вчинення нотаріальних дій, а за видачу дублікатів документів, що є в справах нотаріальної контори, копій документів, – одночасно з видачею. При цьому за дії, вчинені виконкомами сільських рад, державне мито сплачується виключно готівкою. Виконком сільської ради видає платникові квитанцію про сплату мита, а на документах, що видаються платникові, а у відповідних документах і в книгах сільської ради робиться відмітка про суму стягнутого мита і вказується номер квитанції.

У державних нотаріальних конторах у реєстрі для реєстрації нотаріальних дій вказується сума внесеного державного мита, дата й номер банківського документа.

За видачу свідоцтв про право на спадщину державне мито стягується з вартості всього майна, що переходить у спадок, визначеної на день відкриття спадщини. У тих випадках, коли є кілька спадкоємців (у тому числі спадкоємців за законом, за заповітом чи тих, які мають право на обов’язкову частку) державне мито обчислюється з тієї частки спадщини, що належить кожному спадкоємцеві.

За наявності неповнолітніх спадкоємців на момент відкриття спадщини державне мито справляється тільки з повнолітніх спадкоємців у тій сумі, що відповідає їхній частині у спадщині, незалежно від того, що на час отримання свідоцтва про право на спадщину вони досягли повноліття.

Якщо за заявою спадкоємців свідоцтво про право на спадщину видається на частку спадкового майна, державне мито обчислюється з тієї частки, що вказана у виданому свідоцтві. У разі видачі в подальшому свідоцтва на решту майна мито обчислюється із загальної його вартості, а до сплати пред’являється різниця між обчисленою сумою та сумою, сплаченою за видачу попередніх свідоцтв.

За повторні свідоцтва про право на спадщину, що видаються на підставі ухвали суду про недійсність попередніх свідоцтв, державне мито справляється на загальних підставах. При цьому сума мита, сплачена за первісне свідоцтво, підлягає поверненню або ж за заявою платника зараховується в рахунок суми, що належить до сплати за видачу нового свідоцтва, якщо не минув рік з дня зарахування цієї суми до бюджету.

За видачу свідоцтв про право на спадщину акредитивів і чеків Державного експортно-імпортного банку України державне мито сплачується на загальних підставах.

За видачу подружжю свідоцтва про право на спадщину майна, нажитого за час шлюбу, після смерті одного з них державне мито справляється з вартості тієї його частки, що фактично переходить у спадок..

Державне мито підлягає поверненню частково або повністю в тому випадку, коли мито було внесено в більшому розмірі, ніж це передбачено законом, а також коли державна нотаріальна контора або виконком місцевої ради відмовив у вчиненні нотаріальних дій.

Повернення державного мита проводиться на підставі заяви, яка повинна бути подана протягом року від дня зарахування державного мита до бюджету, до державної нотаріальної контори. На підставі цієї заяви нотаріальна контора подає до фінансового відділу району чи міста, до бюджету якого надійшло державне мито і де знаходиться другий примірник документа про його сплату, разом із заявою платника і свій висновок. У висновку вказується, з яких обставин є підстава для часткового чи повного повернення державного мита. Крім того, нотаріальна контора подає оригінали документів, що підтверджують сплату державного мита, якщо воно підлягає поверненню в повному розмірі.

Повернення державного мита, сплаченого до виконкому сільської ради, проводиться цим виконкомом на підставі письмового розпорядження голови виконкому із зазначенням причин, за яких виникла потреба повернення державного мита.

Законодавство передбачає певні пільги щодо сплати державного мита.

Окремо слід сказати про пільги, що їх мають громадяни при видачі свідоцтва про право на спадщину. Від сплати державного мита звільняються громадяни, якщо їм видається свідоцтво про право на спадщину, в яку входить майно осіб, котрі загинули, захищаючи СРСР та Україну, у зв’язку з виконанням інших державних чи громадських обов’язків або з виконанням обов’язку громадянина щодо врятування життя людей, охорони громадського порядку та боротьби зі злочинністю, охорони власності громадян або колективної чи державної власності, а також осіб, які загинули чи померли внаслідок захворювання, пов’язаного з Чорнобильською катастрофою.

Не сплачують державного мита особи, якщо спадщина складає майно осіб, реабілітованих у встановленому порядку.

Звільняються від сплати державного мита спадкоємці, якщо в спадщину входить будинок, пай у житловобудівельному кооперативі, квартира, що належала спадкодавцеві на праві приватної власності, а спадкоємці проживали в цьому будинку, квартирі протягом шести місяців з дня смерті спадкодавця. Не втрачають такого права спадкоємці, які проживали із спадкодавцем, але тимчасово виїхали з постійного місця проживання у зв’язку з навчанням, тривалим відрядженням, проходженням військової служби.

При видачі громадянам свідоцтва про право на спадщину на житлові будинки в сільській місцевості для надання пільги по сплаті державного мита обов’язковою умовою є майбутнє проживання спадкоємців у цьому будинку. Спадкоємці, одержуючи свідоцтво про право на спадщину, сплачують державне мито в установленому порядку. Надалі, з пред’явленням відповідних документів про прописку або реєстрацію місця проживання у спадковому будинку та довідки з місця роботи в сільській місцевості, за заявою громадянина державне мито підлягає поверненню, якщо не минуло року з дня зарахування його до бюджету.

Державне мито не сплачується, якщо в спадкове майно входять вклади в установах Ощадбанку та в інших кредитних установах, страхові суми за договорами особистого й майнового страхування, облігації державних позик та інші цінні папери, а також суми заробітної плати, авторське право, суми авторського гонорару і винагород за відкриття, винахід, раціоналізаторську пропозицію та промислові зразки.

Звільняються від сплати державного мита при видачі свідоцтва про право на спадщину спадкоємці, якщо в спадщину входить майно осіб селянського (фермерського) господарства, а спадкоємці є членами цього господарства.

Державне мито при видачі свідоцтва про право на спадщину не сплачують також неповнолітні громадяни.

Згідно з п.3 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження Положення про Спадковий реєстр» від 07.07.2011 N 1810/5 установлені такі тарифи за формування у Спадковому реєстрі відповідних реєстраційних записів про заповіти, спадкові договори, заведені спадкові справи та видані свідоцтва про право на спадщину.

1. За формування у Спадковому реєстрі одного реєстраційного запису про видачу свідоцтва про право на спадщину або його дубліката з видачею про це відповідного витягу - у розмірі п'ятдесяти однієї гривні.

2.За проведення перевірки інформації про наявність або відсутність посвідченого заповіту і спадкового договору або заведеної спадкової справи та виданих свідоцтв про право на спадщину з видачею витягу або інформаційної довідки - у розмірі п'ятдесяти однієї гривні.

3. Видача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя.

Спільним для подружжя є майно, нажите разом за час перебування в зареєстрованих шлюбних відносинах. Подружжя може мати як спільне майно, так і роздільне. До майна, що перебуває у власності кожного подружжя окремо, належить таке майно: що належало кожному з них до одруження; одержане під час шлюбу як дарунок;одержане під час шлюбу в порядку успадкування. У визначеному ст. 34 Закону переліку нотаріальних дій, що вчиняються нотаріусами, є така дія, як ви­дача свідоцтва про право власності на частку у спільному майні по­дружжя. Таке свідоцтво видається, коли обидва із подружжя живі або в разі смерті одного із подружжя. У разі смерті обох із подружжя но­таріус не має права видавати такі свідоцтва. Питання про статус май­на в цьому разі має право вирішувати лише суд.

Нотаріус на підставі спільної письмової заяви подружжя видає од­ному з них чи кожному окремо свідоцтво про право власності на част­ку у спільному майні подружжя, набутому ними під час шлюбу. Таке свідоцтво може бути видане кожному з подружжя як під час перебу­вання у шлюбі, так і після його розірвання. Свідоцтво на жилий буди­нок, квартиру, дачу, садовий будинок, гараж, земельну ділянку ви­дається за місцем його знаходження. Свідоцтво видається тільки на майно, яке є спільною власністю подружжя і наявне на день видачі цього документа. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні може видаватись як на підставі спільної письмової заяви подружжя, так і за письмовою заявою одного з них у випадку смерті іншого. Спільна заява подружжя про видачу свідоцтва підтверджує відсутність спору. При цьому нотаріус встановлює такі факти:

-наявність шлюбних відносин.

-право власності на майно, що підлягає державній реєстрації.

-факт придбання майна під час шлюбу.

На підтвердження зазначених фактів нотаріусу подаються доку­менти про шлюбні відносини, у тому числі такі, що були згодом розір­вані: це можуть бути свідоцтва про шлюб, про розірвання шлюбу, відмітки в паспорті про реєстрацію шлюбу та ін. На примірнику свідоцтва про право власності на частку у спільному майні подружжя, що залишається у справах нотаріуса, робиться відмітка про документ, його номер, дату видачі та установу, яка його видала.

Факт права власності на майно, що підлягає державній реєстрації, перевіряється за правовстановлюючими документами. При цьому особ­ливу увагу слід приділяти даті та підставі їх видачі. Виходячи з цього робиться висновок, чи є майно об'єктом сумісної власності подружжя.

При видачі свідоцтва про право власності на жилий будинок та інше нерухоме майно, що підлягає державній реєстрації (за винятком земельної ділянки), нотаріус витребує довідку-характеристику з БТІ. Нотаріус не має права видавати свідоцтво про право власності на частку у спільному майні подружжя в разі заборони відчуження неру­хомого майна, тому він витребує також довідку про відсутність забо­рони відчуження майна чи його арешту.

Свідоцтво на підставі спільної письмової заяви подружжя може бути видане з визначенням рівних чи нерівних часток залежно від во­левиявлення подружжя.

При зверненні за одержанням свідоцтва про право власності на ча­стку у спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя мається на меті визначення частки пережилого подружжя та виявлен­ня обсягу спадкового майна. Таке свідоцтво видається за місцем відкриття спадщини. на підставі письмової заяви другого з подружжя з наступним повідомленням спадкоємців померлого, які прийняли спадщину. Таке свідоцтво може бути видане на половину спільного майна. У повідомленні, що надсилається спадкоємцям померлого, які прийняли спадщину, зазначається склад спільного майна подружжя, на частку якого другий з подружжя, що є живим, просить видати свідоцтво про право власності, а також роз'яснюється право звернення до суду у випадку оспорювання спадкоємцями майнових вимог того з подружжя, що залишився живим.

Повідомлення надсилається поштою, а спадкоємці, які прибули до нотаріальної контори, повідомляються нотаріусом усно, про що робиться відмітка на заяві того з подружжя, що залишився живим. Така відмітка підписується спадкоємцями.

Якщо серед спадкоємців є особи, над якими встановлена опіка чи піклування, свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається за наявності дозволу органів опіки і піклування.

Свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя видається нотаріусом за місцем відкриття спадщини. При видачі свідоцтва про право власності перевіряються такі факти:

- реєстрація (розірвання) шлюбу.

- придбання майна за час перебування у шлюбі.

- право власності на майно, що підлягає державній реєстрації.

- смерть одного з подружжя.

- за наявності неповнолітніх спадкоємців померлого подружжя.

- згода органів опіки і піклування.

Факт смерті підтверджується свідоцтвом про смерть. Свідоцтво про право власності на частку у спільному майні по­дружжя є водночас документом, що визначає частку у спільному майні, і правовстановлюючим документом. Видаючи свідоцтво про право власності на частку в спільному майні подружжя в разі смерті одного з подружжя, до складу якого входить майно, що підлягає державній реєстрації, нотаріус роз'яснює про необхідність подати це свідоцтво для державної реєстрації у відповідний орган.