Тема №5
“БАНКРУТСТВО ТА ПРАВОВІ ОСНОВИ ЙОГО РЕГУЛЮВАННЯ”
Література:
1. Конституція України від 28.06.1996р. // Відомості Верховної Ради України. – 1996. – №30. – Ст.141.
2. Господарський кодекс України, в редакції від 20.09.2011 р.
3. Галянтич М.К., Грудницька С.М., Міхатуліна О.М., Можаровська Н.О., Юлдашев О.Х. Господарське право України. – К.: МАУП, 2005. – 424с.
4. Господарське право: Навч. посібник / За заг. ред. Н.О. Саніахметової. – Харків: Одісей, 2005. 608с.
5. Крупка Ю.М. Правові основи підприємницької діяльності: Навч. посіб. / Ю.М. Крупська. – К.: Юрінком Інтер, 2008. – 480с.
6. Науково-практичний коментар Господарського кодексу України / Кол. авт.; За ред. В.К. Мамутова. – К.: Юрінком Інтер, 2004. – 688с.
7. Ніколаєва Л.В., Старцев О.В., Пальчук П.М., Бакалінська О.О. Підприємницьке право: Практикум. – К.: Істина, 2002. – 200с.
8. Підприємницьке право: Підручник / За ред. О.В. Старцева. – К.: Істина, 2005. – 590с.
9. Саніахметова Н.О. Підприємницьке право: Навч. посіб. – 3-тє вид., переробл. і доп. – К.: А.С.К., 2005. – 912с.
1. Поняття і суб’єкти банкрутства.
2. Провадження в справах про банкрутство.
3. Відновлення платоспроможності боржника
4. Черговість задоволення претензій кредиторів
1. Поняття і суб'єкти банкрутства
Проведення в Україні економічних перетворень, спрямованих на застосування ринкових принципів регулювання господарської діяльності, відродило в господарсько-правовій практиці інститут банкрутства, що гарантує одночасно захист економічних інтересів кредиторів, а також держави як загального регулятора ринку.
В умовах економічної кризи в Україні значна кількість підприємств не може здійснити розрахунки з державою і кредиторами. Таке становище підприємств у світовій практиці називається банкрутством.
Термін «банкрутство» походить від італійського — «зламана огорожа». Під ним розуміють неспроможність або відмову юридичної чи фізичної особи платити кредиторам за своїми зобов'язаннями через відсутність грошей.
У 20-і роки в Українській РСР існував інститут банкрутства, але згодом, при радянській владі його ліквідували, тому що приватна власність на засоби виробництва не існувала, а борги державних або колективних підприємств держава часто списувала.
У світовій же практиці законодавство про банкрутство розвивалося за двома принципово різними напрямками.
Один з них базувався на принципах британської моделі, коли банкрутство розглядалося як спосіб повернення боргів кредиторам за рахунок основних, оборотних і всіх інших наявних засобів шляхом ліквідації боржника-банкрута.
Інший напрямок закладений в американській моделі. Основна мета її полягає в тому, щоб через санації реабілітувати компанію, відтворити її платоспроможність.
У сучасних умовах у законодавстві розвинутих країн простежується лінія на зближення й інтеграцію обох напрямків.
Правове регулювання банкрутства в Україні здійснюється згідно з Законом України «Про поновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» від 14 травня 1992 р. з наступними змінами і доповненнями. Цей Закон встановлює умови і порядок поновлення платоспроможності суб'єкта підприємницької діяльності — боржника або визнання його банкрутом і застосування ліквідаційної процедури, повного або часткового задовольняння вимог кредиторів.
Суб'єктами банкрутства можуть бути юридичні особи — суб'єкти підприємницької діяльності, неспроможність яких вчасно виконати свої зобов'язання встановлена арбітражним судом. Тобто суд після звернення кредиторів повинен визначати факт неможливості господарюючого суб'єкта, сплатити борги, і тільки після використання всіх установлених законодавством засобів, із зіставленням розмірів боргів з вартістю майна боржника, інших його активів у ліквідній формі, вивчення реальних термінів можливості задоволення вимог кредиторів, суд може визначати боржника банкрутом.
На основі викладеного поняття банкрутство можна визначити як визнану господарським судом неспроможність боржника відновити свою платоспроможність і задовольнити визнані судом вимоги кредиторів не інакше як через застосування ліквідаційної процедури.