4. Основні засади гендерного підходу в психологічному консультуванні.

Під час надання консультативної допомоги слід зважити на поширеність статеворольових стереотипів, які на підсвідомому рівні можуть породжувати у психолога уявлення про недбале вико­нання традиційних ролей як причину кризової ситуації в житті клієнта та шляхів її розв'язання за рахунок їх ретельного віднов­лення. Прикладом «прив'язування» клієнта до тендерного стерео­типу може слугувати такий діалог:

Психолог: «Отже ,багато чого дізналася про Вас:Вам біля 30, Ви другий тиждень відчуваєте апатію, втрату інте­ресу до звичних обов'язків, улюблених справ, і навіть дитина викликає у Вас роздратування своїми запитаннями. Я відчуваю, як Ви ледь стримуєте сльози. Це так?»

Клієнтка: «Все правильно» (плаче).

Психолог: « Ви заміжня? Це часом не через чоловіка? Він Вас чимось образив?»

Клієнтка: «До чого тут він? Справа в мені, тільки в мені!»

(Кращий варіант: Психолог: «Хтось із близьких чи знайо­мих людей причетний до такого Вашого настрою?»).

Стать клієнта недоцільно стереотипно пов'язувати з певною статеворольовою поведінкою. Бути клієнтом жіночої чи чолові­чої статі автоматично не означає відповідати найпоширенішим стереотипним уявленням про належну чи неналежну тендерну поведінку. Гендерний підхід у консультативному процесі перед­бачає рівність статей у пошуку виходу із скрутної ситуації шля­хом здійснення вибору особистістю, а не просто чоловіком чи жінкою.

При цьому важливо використовувати несексистську терапію. Якщо, наприклад, з'ясовується, що клієнт(ка) в ситуації кризи виконує неочікувані сімейні чи соціальні ролі (вона — годуваль­ник сім'ї, він перебуває у декретній відпустці по догляду за дити­ною), це не означає, що саме такі обставини спричинили пережи­вання кризи. Тобто якщо клієнтка з такої родини скаржиться на те, що на роботі їй не вдається виявити твердість характеру, обсто­юючи свою правоту, і через це вона страшенно себе зневажає, пси­хологу не варто казати: «Не треба так переживати через це, Ви все-таки жінка». Краще обговорити з нею ситуації, коли їй вдало­ся чи не вдалося виявити асертивність поведінки, і проаналізува­ти способи її досягнення, відмінності між пасивною й агресивною моделями реагування.

Гендерний підхід у психотерапевтичному процесі передбачає творення сили індивідуального Я незалежно від статі. Статева ди­ференціація копінг-стратегій виходу із скрутної ситуації в кон­сультативному процесі (жінкам пропонують когнітивно-емотивні психотехніки, спрямовані на обговорення і спростування ірраціо­нальних думок; чоловікам — поведінкові) є проявом сексизму. На практиці клієнта жіночої статі часто орієнтують на очищення ду­ші і серця, на проговорення проблеми зі значущим іншим; чолові­чої — на полегшення своїх емоцій через їх рухову, ігрову експре­сію, зміну характеру діяльності. Психологу важливо позбутися протиставлення Його та її світів. Наприклад, депресію незаміж­ньої жінки схильні пояснювати відсутністю сім'ї: мовляв, поду­майте про майбутнє, ось вийдете заміж, з'являться діти, зникне апатія.

Будь-яку зміну сімейного, соціального статусу особи не варто розглядати в контексті традиційних поглядів. У побудові програм особистісного зростання не може бути статевих обмежень. Від жі­нок психолог може очікувати досягнення такої автономії поведін­ки, наполегливості, як і від чоловіка. У чоловіків можна розвива­ти, наприклад, здатність до емпатійного слухання, вияву ніжнос­ті, прихильності. Теоретичною основою психотерапевтичних програм можуть слугувати будь-які психологічні школи, за ви­нятком тих, що спираються на біологізаторські підходи до дифе­ренціації психіки чоловіків і жінок.

У роботі з жінками, що стали жертвами насилля і повірили в свою безправність, необхідно допомогти усвідомити свої потен­ції, повірити у силу закону. Соціальні працівники мають спря­мовувати свої зусилля на те, щоб звільнитися від статевих упе­реджень щодо жіночої самодостатності, охоплювати у процесі професійної здатності широкий спектр соціальних проблем, ви­рішення яких може спричинити позитивні зміни у психічному житті клієнток.

Ця робота має ґрунтуватися на таких принципах:

1. Валідалізація соціального контексту. Людську поведінку слід розглядати в соціальному контексті. Наприклад, депресія мо­же бути результатом соціальної, класової, етнічної нерівності у суспільстві.

2. Визнання моделей нетрадиційної поведінки жіноцтва нор­мою. Наприклад, надмірна змагальницька поведінка вважалася донедавна нежіночною, а прагнення чоловіків досягнути компро­місу, уникнути конфлікту розцінювалось як «безхребетність».

3. Усвідомлення відмінності життєвого досвіду чоловіків і жінок, набутого з дитячих років.

4. Осмислення різних ціннісних систем у різних етнічних групах. Наприклад, лояльність до сім'ї та близьких друзів може визнаватись в окремих із них важливішою, ніж лояльність до сус­пільних принципів.

5. Зміна методології психодіагностики. Дослідницька робота на феміністській основі ґрунтується на тому, що джерелом знання є наратив, оскільки правда таїться в індивідуальному сприйманні реальності, а її смисл має бути переданий оповіданням. Тільки так можна дізнатися про невидимі статеві привілеї тощо. Ці знання можна почерпнути з наративів клієнтів, а не із їхніх стандартизо­ваних опитувань.

Клієнт: «...Дружина постійно дорікає, що на мою зарплат­ню можна купити дірку від бублика».

Консультант: «У неї розвинене почуття гумору. Ви не пробували підшукати більш оплачувану роботу чи знайти додат­ковий заробіток?»

(Кращий варіант: «Таке почуття гумору свідчить про розум Вашої дружини. Ви не пробували обговорити з нею можливі шляхи збільшення бюджету?»)

Наука, практика, общество должны повернуться лицом к социально - психологическим проблемам, порождаемым особенностями гендерной социализации. В последнее время большую популярность приобретает гуманистическая психология. Это научное направление акцентирует свое внимание на личностном развитии и самореализации человека независимо от половой принадлежности. Представляется, что именно в этом и заключается основной гуманистический пафос данного направления. Активное развитие гуманистической психологии будет способствовать утверждению гендерного равенства в обществе.

Література:

1. Говорун Т.В., Кікінежді О.М. Гендерна психологія: навчальний посібник. – К.: Видавничий центр «Академія», 2004. – 308 с.

2. Гончаренко У. Український педагогічний словник. – К.: Либідь, 1997.

3. Дерман-Спаркс Л. Антидискримінаційні методи виховання дітей дошкільного віку / Пер. з англ. — К.: Веселка, 2002. — 262 с.

4. Дьяченко Т.М. Исследование причин гендерного насилия в школе // Управление образованием: опыт, проблемы, тенденции / Сборник материалов межрегиональной научно-практической конференции, посвященной 10-летию ФПК и ППРО МГПИ / Под ред. В.В. Артоболевской и Д.Г. Левитес: В 3 т. – Мурманск: МГПИ, 2002. – Т 1.

5. Клецина И.С. Гендерная социализация: Учебное пособие. – СПб, Издательство РГНУ им. А.Н.Герцена, 1998.

6. Практикум по гендерной психологии / Под ред. И.С.Клециной. – СПб.: Питер, 2003. – Глава 26. Гендерный подход в практике школьного психолога (М.Л.Сабунаева, Ю.Е.Гусева). – С.369-381.

7. Прокопчик Е.Г. Анализ психолого-педагогической подготовки учителя общеобразовательной школы к работе по формированию гендерной культуры учащихся //http://www.auditorium.ru.

8. Men`s Studies Moditiet.The impact of Feminism on the Academie Disciplines. Ed by Dale Spender.The Athene Series.Pergamon Press, Oxford, N.Y., Toronto, Sydney, Paris, Frankfurt, 1981. - 248 p.- Education: The Patriarchal paradigm and the Response to Feminism. - p.168),