3. Зразковий зміст розділів основної частини пояснювальної записки

Основна частина пояснювальної записки для курсової роботи, повинна містити наступні розділи.

Особливості функціонування предметної області. У цьому розділі описується процес функціонування предметної області, для якої розробляється програма. Тут слід вказати рід діяльності підприємства, структуру підприємства, охарактеризувати користувачів програми і їх інформаційні потреби.

Особливості об'єктно-орієнтованого підходу. У цьому розділі наводяться основні відомості про об'єктно-орієнтований підхід до проектування програмного забезпечення.

Вимоги до програми. Цей розділ повинен містити перелік вимог до програми, що розробляється. Вимоги до програми диктуються з одного боку особливостями ООП і мови С++ а з іншого - характерними рисами предметної області. Слід проаналізувати природу цих вимог і розробити заходи для їх виконання.

З'ясування семантики класів і об'єктів. Мета з'ясування семантики класів і об'єктів - визначити поведінку і атрибути кожної абстракції, виявленої на попередньому кроці. При цьому уточнюють намічені абстракції, розподіляючи між ними обов'язки, приходячи, кінець кінцем, до точних сигнатур кожної операції.

В результаті уточнюється словник даних; виробляються специфікації до кожної абстракції шляхом перерахування операцій в протоколі кожного класу; інтерфейси цих класів виражаються на мові реалізації (створення .h-файлів для C++); складаються діаграми об'єктів і діаграми взаємодій, що передають семантику сценаріїв.

Виявлення зв'язків між класами і об'єктами. Мета виявлення зв'язків між класами і об'єктами - уточнити межі кожної виявленої раніше абстракції і пізнати всі сутності, з якими вона взаємодіє.

Розробка і побудова інформаційної моделі.

На мові UML складаються наступні моделі

1) Діаграми варіантів використання.

2) Діаграми послідовності.

3) Діаграми станів.

4) Діаграми класів.

5) Діаграма компонентів.

Специфікація інтерфейсу і реалізація класів і об'єктів. На етапі аналізу реалізація класів і об'єктів потрібна, щоб довести існуючі абстракції до рівня, достатнього для виявлення нових класів і об'єктів на наступному рівні абстракції.

В результаті цієї стадії приймаються рішення про представлення кожної абстракції і про відображення цих абстракцій у фізичну модель. З реалізацією пов'язана одна головна дія: вибір структур і алгоритмів, які представляють семантику визначених раніше абстракцій. Якщо перші три етапи зосереджено на зовнішніх представленнях абстракцій, то цей етап акцентує увагу на внутрішньому представленні.

Обґрунтування рішень, що приймаються, з технічних і програмних засобах реалізації. У цьому розділі описуються вимоги до комп'ютера і його операційної системи. Надається характеристика обраного середовища програмування.

Опис алгоритму

Описується більш докладно обраний шлях вирішення завдання, наводяться математичні описи (формули) та перераховуються стандартні (запозичені) алгоритми, які використовуються у курсовому проекті з обов’язковим посиланням на джерело (джерело повинне бути вказане у списку літератури).

Алгоритм у вигляді блок-схеми

Безпосереднє зображення алгоритму у вигляді блок-схеми з використанням стандартних блоків. Не слід наводити детальний алгоритм, до окремого оператора. В підписах блоків треба вказувати дію, яку вони виконують, а не приводити відповідні оператори мови програмування. Також не слід і значно спрощувати блок-схему. Орієнтуватися необхідно на те, щоб можна було повністю зрозуміти нюанси алгоритму, авторські нововведення та здобутки. В той-же час не переобтяжувати блок-схему описом загальновідомих і широко розповсюджених алгоритмів які необхідно вказати скорочено (наприклад в одному блоці). Слід пам’ятати, що абсолютно вся програма повинна бути представлена блок-схемою. Не припустимо наявність у тексті програми операторів, дія яких ніяким чином не відображена в алгоритмі.

Текст програми

Приводиться безпосередньо текст (листинг, роздруківка) програми.

Опис тексту програми чи коментарі до програми

Наводяться всі ідентифікатори (імена констант, міток, типів даних, змінних, підпрограм, введених автором проекту), які використовуються у програмі з обов’язковим зазначенням де і для чого вони використовуються, бажано привести їх в алфавітному порядку. Стандартні ідентифікатори мови програмування приводити не треба. Якщо один і той-же ідентифікатор застосовується в різних місцях з різною метою, про це обов’язково зазначити і вказати всі призначення відповідного ідентифікатора. Дозволяється цей розділ не виносити окремо, а розмістити його безпосередню в тексті програми у вигляді коментарю до кожного ідентифікатора, розміщеного там де він вперше зустрічається у тексті програми.

Тести та керівництво для користувача програми

Описується призначення програми, наводиться докладна інструкція по роботі з програмою, в якій описується склад програмного продукту (імена всіх файлів та каталогів, з яких складається програма з зазначенням їх розміру і призначення, розташування на диску), інтерфейс (зовнішній вигляд, кнопки керування та їх призначення), розроблюються та наводяться тести, виконання яких дозволяє пересвідчитись у правильності роботи програми.