20. Населення як ознака держави

Д. об`єднує людей, які проживають на його території, в одне ціле. Їх приналежність до певної держави визначається через терміни громадянства (або підданства). Воно характеризує стійку політико-правовий зв`язок між суспільством і державою, визначає їх права і обов`язок по відношенню один до одного. Населення об`єднується на території держави незалежно від їх нацї, релігійної, расової приналежності. Д. з одного боку об`єднує людей, формуючи цілісний територіальний колектив, - населення країни, а з іншого - розділяє. Поділ населення на невеликі територіальні групи здійснюється з метою оптимізації держ управління. Прикладами поділу є області, райони та ін. Населенням формується середовище проживання людини. Тут складаються міжособистісні, комунікативні, сімейні, геополіт відносини. Тобто саме населення служить середовищем для формування первинних інтересів індивідів, які покликане захищати д. Багато в чому від держави залежить стан населення, рівень його розвитку. Воно створює необхідні умови для його розвитку. Суспільство є керованою системою і виступає як об`єкт держ устрою. Важливим якісним ознакою населення є свобода особистості. При цьому приналежність до держави є примусовою. У цьому відмінність населення як ознаки держави від різних союзів, об`єднаних за принципом самовизначення. Співвідношення між свободою і принудительностью визначається типом політичного режиму в державі. Авторитарні режими істотно обмежують свободу індивіда. Кожен громадянин має волю переміщення і сам має право вибирати найбільш комфортні для себе умови проживання. Тому населення - мінлива категорія. Вона характеризується постійним і змінним складом. Змінність характеризується через таке поняття, як міграція. Вона може відбуватися як в межах держави, так і між різними країнами. Рівень її розвитку багато в чому залежить від соціально-економічного становища індивіда в державі.

21. Додаткові ознаки держави

• податки - загальнообовязкові і безоплатні платежі, що стягуються у заздалегідь встановлених розмірах та у визначені строки, необхідні для утримання органів управління, підтримки життєдіяльності держави;

• право - система загальнообовязкових законодавчо закріплених правил поведінки, яка є одним з найважливіших засобів управління і починає формуватися з появою держави. Д. здійснює правотворчість, тобто видає закони та інші нормативні акти, які адресовані всього населення;

• армія - збройні сили виконують функцію захисту держави від зовнішніх погроз, є необхідним атрибутом будь-якої держави;

• державний суверенітет -, здатність держави незалежну проводити зовнішню і внутрішню політику; верховенство державної влади на всій території країни і незалежність держави на міжнародній арені. Розрізняють зовнішній і внутрішній суверенітет. Внутрішній - верховенство у вирішенні внутрішніх справ, зовнішній - незалежність у зовнішніх справах.

Іноді виділяють наступні додаткові ознаки: єдина держ мова, громадянство, держ символіка, єдина грошова система, єдина інформаційна система, міжнародне визнання.

22Держ сувернтітет-незалежність держ влади зсередини, самостійність держ влади у здійсненні функцій поза межами д,недоторкання територій., суверенітет поділяється на внутрішній і зовнішній. У сучасних умовах внутрішній суверенітет регулюється нормами конституційного права (універсальний-тільки органи держ влади можуть приймати заг рішення), а зовнішній, що стосується характеру відносин між різними країнами, — ще й нормами міжнародного права. Ознаками суверенітету є його єдність, неподільність та невідчужуваність. Єдність - в державі може бути одна суверенна влада, котру здійснює вся система державних органів. Тому будь-які спроби самопроголошення суверенітету територіями у межах однієї країни є неправомірними. Неподільність суверенітету - державній владі, яка діє на території певної країни, належить вся повнота суверенітету. Держ влада не може бути лише частково суверенною. Несуверенні утворення не можна вважати д.ми. Невідчужуваність суверенітету-суверенітет не може бути нікому переданий або обмежений. Держ з обмж суверенітетом-д,які добровільно позб суверенітету уклад домовленостей або вступу до міжн ор-цій.Формальний сув-проголошення держ сув унаслідок впливу ін. держав або орг.-цій, у межах держ не здійснюється.

23.Функції держави — це основні напрямки її діяльності, які виражають її сутність і соціальне призначення в галузі управління справами суспільства. У функціях держави виражається її сутність — найбільш глибинне і усталене в ній. Відображення у функціях держави її соціального призначення означає, що вони є засобом задоволення різноманітних суспільних інтересів. На підставі аналізу функцій держави можна зробити висновок про те, якою мірою її діяльність спрямована на задоволення потреб та інтересів усього суспільства, а якою — певної панівної еліти. Відповідні завдання держави на певному етапі її розвитку вирішуються через функції згідно з об’єктивно зумовленими соціальними потребами. Вади в їх реалізації ведуть до появи негативних наслідків у суспільному житті. Функції держави є засобом (інструментом) вирішення завдань та досягнення цілей, що постійно постають перед суспільством. Цілі державної діяльності — це ті кінцеві результати, яких необхідно досягти.

24.Правоохоронна функція держави - це комплексний цілісний пріоритетний напрямок державної політики спрямований на забезпечення відповідно до засад верховенства права та пріоритету прав людини охорони права і правовідносин, а також захисту основ конституційного ладу у тому числі прав свобод і законних інтересів людини і громадянина, законності та правопорядку. Основні ознаки: -правоохоронна функція становить комплексний пріоритетний напрямок державної політики, -зміст правоохоронної функції складає забезпечення охорони права і правовідносин, а також захисту основ конституційного ладу, у тому числі прав, свобод і законних інтересів людини і громадянина, законності та правопорядку, - правоохоронна функція ґрунтується на принципах верховенства права, законності, пріоритету прав і свобод людини громадянина, самостійності, професійності, прозорості та ефективності, - правоохоронна функція реалізується у відповідних правових і організаційних формах за допомогою державно-владних методів переконання та примусу.

25. Соціальна функція держави

Однією з характерних особливостей сучасної демократичної держави виступає соціальна функція, яка з’являється тільки на певному етапі розвитку держави, а саме тоді, коли починає формуватися соціальна правова д.. Соціальна функція спрямована на створення умов, які забезпечують нормальні умови життя людини, її вільний розвиток, створення рівних можливостей для усіх громадян у досягненні суспільного добробуту (зокрема, гарантованого з боку держави прожиткового мінімуму), соціальну захищеність особистості. Наявність у держави соціальної функції та ступінь активності в її здійсненні залежать від рівня її матеріального розвитку, культурних традицій суспільства. Зокрема, в сучасному цивілізованому світі, де досить послідовно впроваджена ідея соціальної держави, здійснення соціальної функції поділено між державою і громадянським суспільством в різній мірі — залежно від конкретних умов певної країни. Соціальна функція здійснюється у двох важливих напрямках: перший — забезпечення права кожного на свободу праці, зайнятості населення, міграції робочої сили, контролю за умовами праці і відповідністю їх вимогам техніки безпеки, соціального забезпечення і страхування; другий — соціальний захист тих, хто потребує державної підтримки: безробітних, інвалідів, літніх людей, багатодітних сімей, сиріт, дітей в неповних сім’ях, пенсіонерів, студентів.