2.3.2 Фосфор і застосування фосфорних добрив

Фосфор відіграє велику роль у синтезі білків, енергетичному обміні, репродуктивному процесі, передачі генетичної інформації, в створенні клітинних мембран. Виключно велике значення цього елемента у фотосинтезі та аеробному диханні. Нестача фосфору проявляється у відставанні в рості й розвитку рослин, затримці достигання, що приводить до зниження врожаю і погіршення його якості. Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору (Р₂О₅) наведено в таблиці 8.

Таблиця 8 - Групування ґрунтів за вмістом рухомого фосфору (Р₂О₅)

Вміст рухомого фосфору	За методами
	Кірсанова	Чирікова	Мачигіна
	мг/кг грунту
Дуже низький	0 – 25	0 - 20	0 –10
Низький	26 – 50	21 – 50	11 – 15
Середній	51 – 100	51 – 100	16 – 30
Підвищений	101 – 150	101 – 150	31 – 45
Високий	151 – 250	151 – 200	46 – 60
Дуже високий	більше 250	більше 200	більше 60

Більшість сільськогосподарських культур дуже чутливі до фосфорного голодування в перші фази розвитку, коли їх коренева система не здатна засвоювати фосфати з ґрунту. В цей час вони засвоюють фосфати значно інтенсивніше ніж в послідуючі фази росту і розвитку. Рослини створюють запас цього елементу живлення і потім перерозподіляють його по органах рослин.

Фосфорне голодування в перші фази розвитку рослин значно знижує їх продуктивність. Тому найбільш ефективний спосіб використання гранульованого суперфосфату, як одного з найбільш поширених видів фосфорних добрив, є внесення його в рядки при посіві 0,5-1,0 ц/га. Це дає можливість незначними дозами забезпечити більшу площу посівів, зменшити кількість внесення фосфорних добрив під основний обробіток грунту, підвищити економічну ефективність їх використання. Найбільш ефективно фосфорні добрива діють при застосуванні їх на ґрунтах з низьким вмістом фосфору та при загортанні у вологий шар ґрунту. Вони добре закріплюються в ґрунті і слабо переміщуються вглиб по профілю. Тому фосфорні добрива можна вносити під основний обробіток ґрунту, восени та навесні під оранку, або навесні локально на глибину 12-16 см. При застосуванні фосфоритного борошна слід враховувати, що цей вид фосфорних добрив більш ефективний при внесенні його на кислих грунтах та в суміші з фізіологічно кислими азотними та калійними добривами.

При плануванні доз фосфорних добрив слід враховувати кількість фосфору внесеного під попередник, так як фосфорні добрива мають високу післядію.

Максимальної продуктивності сівозмін в цілому можна досягти при вмісті рухомого фосфору 130-160 мг/кг ґрунту за Чиріковим. За методом Мачигіна фосфатний оптимум перебуває в межах 40-60, а Кірсанова – 130-180 мг/кг ґрунту.

Оптимальні фосфатні рівні грунтів залежно від біологічних вимог рослин коливаються від 100 до 180 мг Р₂О₅ на 1 кг грунту (табл.9).

Таблиця 9 – Оптимальний вміст рухомого фосфору в основних типах ґрунтів

Грунт	Культура	Вміст рухомого фосфору, мг/кг
Дерново-підзолисті	Озима пшениця	150-170
	Ячмінь ярий	110-140
Чорноземи опідзолені і темно-сірі опідзолені	Озима пшениця	110-140
	Соняшник	100-110
Чорноземи типові	Озима пшениця	130-150
	Кукурудза на зерно	140-150
	Цукрові буряки	160-180