1 Розміщення культур

Головне агротехнічне значення розміщення культур полягає втому, щоб кожна культура знаходилась в найкращих умовах і в той же час була добрим попередником для наступної культури. Правильне розміщення культур дозволяє краще регулювати водний і поживний режим ґрунту.

Озимі зернові культури дозрівають у першій половині літа і висушують грунт менше, ніж пізні ярі та просапні, які витрачають вологу до пізньої осені.

Залежно від характеру розміщення кореневої системи одні рослини використовують вологу з більш глибоких шарів грунту і висушують його, рослини з менш розвинутим корінням висушують переважно верхній горизонт грунту.

Багаторічні трави та їх сумішки, цукрові буряки відносяться до групи культур, які дуже висушують грунт, що відбивається на погіршенні водного балансу. Картопля, гречка, просо, зернобобові менше висушують ґрунт, особливо з глибоких його горизонтів.

При розміщенні культур цю особливість треба враховувати.

Крім вологи, рослини забирають з ґрунту певну кількість поживних речовин і в неоднаковому співвідношенні. Так, зернові виносять з ґрунту більше фосфору й азоту і менше калію. Коренеплоди та бульбоплоди більше використовують калію і менше фосфору.

Такі культури як люпин, гречка відзначаються високою фізіологічною активністю своєї кореневої системи. Вони мають властивість засвоювати важкорозчинні хімічні сполуки, які малодоступні іншим культурам, Отже правильне розміщення культур забезпечує краще використання рослинами елементів живлення з різних шарів грунту.

При неправильному розміщенні культур збільшується засміченість посівів і ґрунту бур’янами, особливо тими, які пристосувались до сумісного виростання.

Розміщення культур може бути щорічне і періодичне, коли одну і ту ж культуру вирощують два, три і більше років на одному місці.

При тривалому беззмінному вирощуванні більшість сільськогосподарських культур різко знижують врожай.

За реакцією на беззмінне вирощування найголовніші культури можна поділити на три групи:

дуже чутливі – соняшник, цукрові буряки, льон, ярі зернові;

середньо чутливі – кукурудза, озимі зернові;

менш чутливі – картопля.

Серед зернових культур найбільш вимогливою до розміщення є озима пшениця. Навіть при достатньому внесенні добрив і дотриманні інших агротехнічних заходів озима пшениця дуже вимоглива до попередника. В умовах достатнього, але нестійкого зволоження високі врожаї зерна одержують при посіві пшениці після багаторічних трав, вико-вівсяної та горохо-вівсяної сумішей, гороху і кукурудзи на зелений корм, гороху на зерно, а також ранньої картоплі.

Гіршими попередниками для озимої пшениці є стерньові. За даними Носівського відділення дослідної станції на чорноземах вилугуваних після стерньових попередників озима пшениця знизила врожай зерна на 6,7 – 14,5 ц/га.

Озиме жито також вимогливе до попередників. Як і озима пшениця, жито істотно знижує врожай після стерньових попередників.

Ярі зернові – ячмінь, овес, на відміну від озимих, в меншій мірі реагують на попередники, Більш високі врожаї зерна одержують після просапних і зернобобових культур.

Головною причиною зниження врожаю більшості зернових культур по стерньових попередниках є біологічні фактори (хвороби, шкідники, бур’яни, ґрунтовтома). При неминучому посіві зернових по стерні втрати врожаю зерна будуть мінімальними, якщо їх чергування між собою встановити в такому порядку: овес – озима пшениця, овес – озиме жито, ячмінь – озиме жито, ячмінь – овес.

Найкращим попередником для цукрового буряка є озима пшениця, яка була розміщена після багаторічних трав, вико-вівсяної суміші, гороху на зерно, кукурудзи на зелений корм і ранньої картоплі. Суттєво знижується врожай цукрового буряка при поверненні його на попереднє місце через 1-2 роки. Головною причиною цього є збільшення захворювання на церкоспороз і інші хвороби.

Картопля і кукурудза менш вибагливі до попередників ніж інші культури. При необхідності їх можна вирощувати на одному і тому полі 2-3 роки.