27 Серпня всі газети опублікували заяву Тимчасового уряду про наступ генерала Корнілова на столицю та про запровадження воєнного стану в Петрограді. Революція опинилася в небезпеці.

Для оборони було створено ревкоми, провідну роль у них відігравали більшовики. На допомогу до столиці прибув трьохтисячний загін матросів Кронштадта. Гарнізон Петрограда в повному складі став на захист столиці.

Під впливом більшовицької агітації армійські підрозділи почали переходити на бік захисників Петрограда. Залізничники зірвали рух поїздів із вірними Корнілову військами. До вечора 30 серпня стало зрозумілим, що заколот провалився.

4. Розпад Російської імперії.

Тимчасовий російський уряд успадкував від монархії гасло «єдиної і неподільної Росії». Починаючи з лютого 1917 р. у неросійських частинах колишньої імперії став швидко наростати національно-визвольний рух, який очолила національна демократична інтелігенція.

В Україні Українська Центральна Рада, створена на початку березня 1917 р., проголосила курс на автономію краю. Перший Універсал Центральної Ради (червень 1917 р.) та переговори у липні в Києві делегації Тимчасового уряду, яку очолював О.Керенський, призвели до урядової кризи в Росії – праві партії вийшли з уряду на знак протесту проти «поступок» Україні. Починаючи з серпня Центральна Рада перейшла в опозицію до Тимчасового уряду й зосередила зусилля на розбудові Української держави.

Білорусь на перших порах наслідувала «український варіант». У березні 1917 р. Білоруський національний з’їзд висловився за федералізацію Росії й утворив Білоруський національний комітет. У серпні того ж року постала Білоруська Рада, проте їй не вдалося стати такою могутньою силою, якою була Рада українська.

Революція у Фінляндії відбулася під безпосереднім впливом подій у Петрограді, оскільки Фінляндія від початку ХІХ століття перебувала в складі Росії, а з революцією отримала широку внутрішню автономію. Після Лютневої революції там було створено коаліційний уряд. Саме цей уряд домігся, вже після Жовтневого перевороту, незалежності Фінляндії, що була визнана Росією.

Визвольна війна Закавказьких народів увінчалася проголошенням Закавказьким сеймом незалежності Федерації Закавказьких Республік. Після ліквідації Федерації в червні 1918 р. було утворено демократичні республіки у Вірменії, Азербайджані та Грузії. Але наприкінці 1920 – на початку 1921 р. радянські війська під приводом подання допомоги в національних конфліктах вдерлися до Закавказьких республік і насильницьки, за допомогою створених тут ревкомів встановили радянську владу. З демократичним рухом у Закавказзі було покінчено.

Набагато краще склалася доля польського народу. В листопаді 1918 р. було урочисто проголошено створення Польської Республіки.

У грудні 1918 р. радянську владу було встановлено у Прибалтиці, проте вона не дістала тут соціальної опори й політичної підтримки, то й проіснувала не довго. Незабаром було створено незалежні та суверенні держави Естонію, Латвію і Литву, що існували до 1940 р., коли їх було насильницьки включено до складу СРСР.

Утворення після жовтневих подій 1917 р. ряду незалежних держав відповідало надіям і прагненням народів, що їх населяли. Та їхня доля склалася драматично. Більшість у різний час припинила існування та була підпорядкована більшовицькому центрові.

5