3. Формування системи складування

Форма складування буває двох видів:

1. придбання складів у власність;

2. використання складів загального користування.

Ключовий чинник вибору між формами складування або їх комбінацій — об'єм складського товарообігу. Перевага власному складу віддається при стабільному великому об'ємі складованої продукції і високій оборотності продукції. На власних складах краше підтримуються умови зберігання і контролю за продукцією, вище якість послуг, що надаються клієнту, і гнучкість постачань.

Склади загального користування доцільно орендувати при низьких об'ємах товарообігу або при зберіганні товару сезонного попиту. Оренда складів загального-користування має наступні

переваги:

1. не потрібні інвестиції в розвиток складського господарства;

2. скорочуються фінансові ризики;

3) підвищується гнучкість використання складських площ (можливість зміни розміру і терміну

їх оренди);

4) знижується відповідальність за підтримку раціонального рівня і збереження запасів.

Територіальне розміщення складів і їх кількість визначаються такими факторами:

• потужністю матеріальних потоків;

• попитом на ринку збуту ;

• розмірами регіону збуту і концентрацією в ньому споживачів;

• відносним розташуванням постачальників і покупців і т. ін.

Збільшення числа складів пов'язане зі зміною загальних витрат на розміщення складської мережі.

На практиці використовуються два варіанти формування і розміщення складської мережі — централізована і децентралізована система складів.

Централізована система складування включає один великий центральний склад, де накопичується основна частина запасів, і філіальні склади, розташовані в регіонах збуту. У децентралізованій системі основна частина запасів концентрується в мережі складів, розосереджених в різних регіонах в безпосередній близькості від споживача Така схема розміщення складів найбільш доцільна в системі розподілу, де основним клієнтом виступає роздрібна мережа, що здійснює замовлення дрібними партіями, але з частішою періодичністю постачання.

Основним завданням логістики складування є забезпечення максимального використання

площі і висоти складу. Нині відомі наступні основні види складування:

1. в штабелі блоками;

2. на поличних стелажах до 6 м;

3. в прохідних (виїзних) стелажах;

4. в передвижник стелажах;

5. в елеваторних стелажах і т. д.

Рівень механізації складських робіт визначають за допомогою таких показників:

• ступінь обхвату робочих механізованою працею: визначається відношенням числа робочих, які виконують роботу механізованим способом, до загального числа робочих, зайнятих на складських роботах;

• рівень механізації складських робіт: визначається відношенням об'єму механізованих робіт до об'єму виконаних робіт;

• обсяг механізованих робіт: визначається як добуток вантажопотоку, що переробляється механізмами, на кількість перевалок вантажів механізмами.

4. Складові логістичного процесу на складі

Порядок виконання складських операцій регламентують технологічні карти та технологічні графіки.

Технологічна карта складських процесів — форма документації, яка відображає детальна поопераційну розробку складського технологічного процесу з вказівкою технічних засобів, витрат часу на його виконання. Технологічні карти складають на весь етап переробки продукції на складі або на окремі його етапи.

Технологічні графіки складських процесів передбачають виконання складських операцій у часі (протягом зміни, доби).

Логісгичний процес на складі є сукупністю таких етапів:

—постачання запасів;

—контролю за постачаннями;

—розвантаження і приймання вантажів;

—внутрішньоскладського транспортування і перевалки вантажів;

—складування і зберігання вантажів;

—комплектації замовлень клієнтів та відвантаження;

—транспортування й експедиції замовлень;

—збору і доставки порожніх товароносіїв;

—контролю за виконанням замовлень;

—інформаційного обслуговування складу;

—забезпечення обслуговування клієнтів (надання послуг).