9.2. Психофізіологічні аспекти ухвалення рішення

Проблема ухвалення рішення належить до міждисциплінарних. До неї звертаються кібернетика, теорія управління, інженерна психологія, соціологія і інші дисципліни, тому існують різні і інколи важко порівнювані підходи до її вивчення. В той же час ухвалення рішення - кульмінаційна і інколи завершуюча операція розумової діяльності людини. Закономірно, що психофізіологічне забезпечення цієї стадії процесу мислення є предметом спеціального аналізу.

Ухвалення рішення в теорії функціональних систем. За твердженням П.К. Анохіна (1975), необхідність ввести поняття "Ухвалення рішення" виникла в процесі розробки теорії ФС для чіткого позначення етапу, на якому закінчується формування і починається виконання якого-небудь поведінкового акту. Отже, ухвалення рішення у функціональній системі є одним з етапів в розвитку цілеспрямованої поведінки. Воно завжди зв'язане з вибором, оскільки на стадії аферентного синтезу відбувається порівняння і аналіз інформації, що надходить з різних джерел. Ухвалення рішення представляє критичний "пункт", в якому відбувається організація комплексу еферентних збуджень, що породжують надалі певну дію. Звертаючись до фізіологічних механізмів ухвалення рішення, П.К. Анохін підкреслював, що ухвалення рішення - процес, що включає різні рівні організації: від окремого нейрона, який продукує свою відповідь в результаті додавання багатьох впливів, до системи в цілому, яка інтегрує впливи безлічі нейрональних об'єднань. Остаточний результат цього процесу виражається в твердженні: система вирішила.

Рівні ухвалення рішення. Значення ухвалення рішення в поведінці і розумовій діяльності велике. Проте опис цього процесу з позицій системного підходу, як це часто буває, носить дуже загальний характер. Ухвалення рішення як об'єкт психофізіологічного дослідження повинен мати конкретний зміст і бути доступним для вивчення за допомогою експериментальних методів. Нейрофізіологічні механізми ухвалення рішення повинні істотно розрізнятися залежно від того, в контекст якої діяльності вони включені. У сенсорних і рухових системах при кожному перцептивному або руховому акті відбувається різноманітний і багатобічний вибір можливої відповіді, яка здійснюється на несвідомому рівні. Принципово інші нейрофізіологічні механізми мають "дійсні" процеси ухвалення рішення, які виступають як ланка свідомої довільної діяльності людини. Будучи обов'язковою ланкою в забезпеченні всіх видів пізнавальної діяльності, процес ухвалення рішення в кожному з них має свою специфіку. Перцептивне рішення відрізняється від мнестичного або рішення розумової задачі, і що найістотніше мозкове забезпечення цих рішень включає різні ланки і будується на різних рівнях. У психофізіології найбільш розроблені уявлення про кореляти і механізми ухвалення рішення, включеного в процеси переробки інформації і організацію поведінкового акту.

Викликані потенціали і ухвалення рішення. Продуктивним методом дослідження фізіологічних основ ухвалення рішення є метод реєстрації викликаних, або зв'язаних з подіями, потенціалів (ВП і ССП). ССП - це реакції різних зон кори на зовнішню подію, яку можна порівняти за тривалістю з реальним психологічним процесом переробки інформації або поведінковим актом. У складі цих реакцій можна виділяти компоненти двох типів: ранні специфічні (екзогенні) і пізні неспецифічні (ендогенні) компоненти. Екзогенні компоненти пов'язані з первинною обробкою, а ендогенні відображають етапи складнішої обробки стимулів: формування образу, звірення його з еталонами пам'яті, ухваленням перцептивного рішення. Обширний масив експериментальних досліджень пов'язаний з вивченням найбільш відомого інформаційного ендогенного коливання хвилі Р 300, або Р 3, пізнього позитивного коливання, що реєструється в інтервалі 300-600 мс. Багаточисельні факти свідчать, що хвиля Р 3 може розглядатися як психофізіологічний корелят таких когнітивних процесів, як очікування, навчання, разузгодження, зняття невизначеності і ухвалення рішення. Функціональне значення хвилі Р 3 широко обговорюється в багатьох дослідженнях, при це виявляється ціла низка різних підходів до його інтерпретації. Як приклад наведемо деякі з них. 1. З позицій теорії функціональних систем виникнення хвилі Р 3 характеризує зміну ФС, що діють, перехід від одного крупного етапу поведінки до іншого, хвиля Р 3 при цьому відображає перебудову "поточного змісту психіки", а її амплітуда - масштаб реорганізацій, що відбуваються в тій або іншій області мозку.

2. З позицій інформаційного підходу функціональне значення Р3 розглядається як результат "когнітивного завершення". За цією логікою, процес сприйняття складається з окремих дискретних тимчасових одиниць "перцептивних епох". Усередині кожної епохи здійснюється аналіз ситуації і складається очікування події, яка повинна завершити епоху. Завершення епохи виражається у вигляді появи хвилі Р 3, переважаючої в тім'яній області. При цьому передбачається, що окремі компоненти ВП відображають чергування підйомів і спадів активації структур, відповідальних за реалізацію когнітивної діяльності, а хвиля Р 3 обумовлена зниженням рівня активації в третинних зонах кори, відповідальних за когнітивне завершення перцептивного акту і ухвалення рішення. 3. Згідно інших уявлень, хвиля Р3 є проявом особливої категорії метаконтрольних процесів, які пов'язані з плануванням і контролем поведінки в цілому, встановленням довготривалих пріоритетів в поведінці, визначенням імовірнісних змін навколишнього середовища.

Хронометрія розумової діяльності. Психофізіологічна хронометрія - напрям, що досліджує тимчасові параметри (початок, тривалість, швидкість) когнітивних операцій за допомогою фізіологічних методів. Найбільше значення тут мають амплітудно-тимчасові характеристики компонентів ВП і ССП. Об'єктом вивчення є як екзогенні, так і ендогенні компоненти, що відображають різні стадії процесу переробки інформації. Тимчасові параметри перших дозволяють судити про час, який потрібний для сенсорного аналізу. Тимчасові параметри ендогенних компонентів дають уявлення про тривалість етапів обробки, пов'язаних з операціями формування образу, звірення його з еталонами пам'яті і ухвалення рішення. Анализ амплітудно-тимчасових параметрів цих компонентів в різних ситуаціях дозволяє встановити коло психологічних змінних, від яких залежить як швидкість переробки інформації в цілому, так і тривалість окремих стадій цього процесу. Вдалося, наприклад, показати, що латентний період Р 3 прямо пов'язаний з інформаційною специфікою стимулу і обернено пропорційний складності експериментального завдання. При цьому амплітуда компоненту Р 3 тим більше, чим складніше сам стимул в експериментальному завданні і чим більше когнітивних операцій вимагає від піддослідного ситуація експерименту. Отже, параметри ВП і ССП все частіше використовуються як інструмент мікроструктурного аналізу, що дозволяє виділити тимчасові характеристики певних стадій внутрішньої організації поведінкового акту, недоступні зовнішньому спостереженню.