3. Грошові системи та їх типи

У кожній державі грошовий обіг є регульованим, тобто функціонує національна грошова система. Грошова система – це спосіб організації грошового обігу, що склався в даній країні й закріплений законом. Грошові системи формуються з утворенням централізованих держав, хоча окремі їхні елементи з’явилися значно раніше. В сучасних умовах грошова система країни містить такі основні складові:

1. найменування грошової одиниці (наприклад, Україна – гривня, США – долар, Польща – злотий, Росія – рубль, Японія – єна та ін.);

2. види державних паперових грошових знаків, розмінної монети, що мають законну платіжну силу;

3. регламентацію безготівкового грошового обігу;

4. державний апарат, що регулює грошовий обіг;

5. порядок обміну національної валюти на іноземну, регульований державою валютний курс.

До середини 70-х років в усіх країнах мав місце, а в деяких існує ще й нині, щоправда формально, ще один елемент грошової системи – золотий вміст грошової одиниці.

Економісти розрізняють два типи грошових систем:

1. металевого обігу, в якій метал (золото, срібло) виконує функції грошей або лежить в основі грошової системи;

2. паперово-кредитного грошового обігу, що базується на паперових грошах (в основі якого лежать кредитні гроші).

Історії відомі два види металевих систем: біметалізм та монометалізм.

Біметалізм – це грошова система, в якій за золотом і сріблом законодавчо закріплено роль грошей. За цієї системи валютні метали відігравали рівноправну роль, і в обігу перебували монети з обох металів.

Монометалізм – грошова система, основу якої становить лише один метал (золото або срібло).

Біметалізм тривалий час існував у країнах Західної Європи. Для цієї грошової системи характерні два види цін – в золотих і срібних грошах. Держава встановлює цінове співвідношення обох металів. Якщо ринкова ціна одного з них знижується, то вигідно скуповувати цей метал і карбувати з нього монети. Наприклад, коли срібло дешевшає, то золоті монети зникають з обігу, і в ньому панує срібло. Отже, фактичними грішми стає метал, ціна якого на світовому ринку знизилася. Біметалізм виявився нестабільною, внутрішньо суперечливою грошовою системою, оскільки використання двох еквівалентів спричиняло труднощі при визначенні вартісного співвідношення між золотом і сріблом. Тому в більшості країн у другій половині ХІХ ст. утвердилася система золотого монометалізму (в Австрії – 1892р., Японії – 1897р., США – 1900р.). уперше золотий монометалізм установлено в Англії наприкінці ХУІІІ ст. (законодавчо закріплено 1816р.).

Залежно від характеру розміну паперових грошей на золото існувало три різновиди золотого монометалізму:

1. золотомонетний стандарт;

2. золотозлитковий і золотодевізний стандарт;

3. золотодоларовий стандарт.

Золотомонетний стандарт – найдорожча, але водночас високостабільна грошова система. Його характеризують такі ознаки:

• у грошовому обігу обов’язково перебували золоті монети, всі інші види грошей розмінювалися на золото за номіналом;

• країна встановлювала золотий вміст своєї грошової одиниці, який не змінювався впродовж десятиліть;

• золото вільно ввозилося в країну та вивозилося з неї;

• підтримувалося жорстке співвідношення між запасом золота в країні та внутрішньою кількістю грошей.

Після Першої світової війни золотомонетний стандарт зберігся лише у США. У країнах-переможницях (Англія, Франція та ін.) було запроваджено урізану систему золотого монометалізму – золотозливковий стандарт, за якого паперові гроші обмінювалися на золото лише в разі подання суми, встановленої законом. Наприклад, в Англії ця сума становила 1700 фунтів стерлінгів, у Франції – 215 тис. франків, що відповідало ціні стандартного зливка у 12 кг. У більшості країн, зокрема переможених (Німеччині, Австрії та ін.), було встановлено золодевізний стандарт: паперові гроші обмінювалися на іноземну валюту (девізи), які розмінювалася на золото. За обох цих різновидів золотого монометалізму в обігу вже майже немає золотих монет, а монетарне золото зосереджується в руках держави. У 30-х роках урізані форми золотого монометалізму ліквідовані (під час кризи 1929 – 1933 рр.).

Після Другої світової війни золотий монометалізм відновився, але ще в більш урізаній формі – золотодоларового стандарту. В усіх країнах розмін паперових грошей на золото не був відновлений. Лише урядам та центральним банкам країн-членів Міжнародного валютного фонду надавалася можливість обмінювати долари США, якими вони володіли, на зливки з золотого запасу США. Наприкінці 1949р. золотий запас США сягнув 21,8 тис. т, що становило 70% світових резервів. Однак у подальшому стягування золота у США припинилося. До 1960р. золотий запас скоротився до 15,8 тис. т (44%), а в 1972р. становив лише 8,6 тис. т (21%). Золото запасу США ледве вистачило б, щоб обміняти 25% доларових активів іноземних власників. У 1971р. обмін доларів на золото було припинено. Грошові системи, в яких золото виконує функції грошей або лежить в основі цих систем, зникли.

У 1970-х роках остаточно утверджується новий тип грошової системи, формування якої в усіх країнах практично розпочалося з часу витіснення золота з обігу. Сучасну грошову систему характеризують такі ознаки:

• її основною одиницею є паперові гроші;

• хронічне знецінення грошей;

• широкий розвиток безготівкового обігу і скорочення обігу готівки;

• зростання ролі держави у стабілізації грошового обігу.