Середні хвилі (сх)

СХ, так звана амплітудна модуляція (Amplitude modulation, AM), з потужністю передавача у 5-15 КВт забезпечують достатній прийом сигналу в умовах залізобетонних багатоповерхових міських будівель, але в гірських районах створюють так звані зони мовчання, куди сигнал не проходить. Діапазон середніх хвиль охоплює частоти у спектрі від 526,5 до 1606,5 КГц, довжина середньої хвилі вимірюється сотнями метрів (від 200 до 560 метрів) і пересічно у 2-3 рази перевищує відстань прямої видимості. В Європі смугу середніх хвиль поділено на 120 каналів, частота кожного з яких має бути на відстані від сусіднього на 9 КГц (540 КГц, 549 КГц, 558 КГц, 567 КГц, 1602 КГц тощо).

Витрати на утримання радіоцентрів цього діапазону теж досить великі, тому СХ-передавачі також рекомендується виносити за межі міста. Хоча, завдяки можливості покриття території великих населених пунктів (міст, мегаполісів), середні хвилі принципово є доступними для приватного радіомовлення, але переважно для розмовних станцій формату "Talk", оскільки на спектральну специфіку цих хвиль впливають, особливо вдень, промислові перешкоди. Як правило, приватні радіокомпанії орендують частоти діапазону СХ, тому що така оренда насправді може бути рентабельною, адже тут відкривається можливість охоплення, наприклад, великого промислового регіону з потенційною мільйонною аудиторією.

Роботу станцій у діапазоні середніх хвиль ще називають "станціями світлого часу"; уночі, під час іонізації повітря, потужність середньохвильових передавачів зменшується. Коли сходить сонце, зникає іоносферний вплив на сигнал, радіостанція може охоплювати сигналом територію в радіусі 150-200 кілометрів. Увечері станція зменшує свою потужність, ведучи мовлення лише у своєму населеному пункті. З комерційної точки зору такий підхід виправданий, оскільки у світлий період часу, окрім зимових місяців, потрапляє і найефективніший ранковий прайм-тайм¹.

'Теорія радіожурналістики замість терміна "прайм-тайм" (prime time) містить "драйв-тайм" (drive time). Див.: Термінологічний словник.

Короткі хвилі

Залежно від довжини короткі хвилі розподіляються на 10 діапазонів:

Діапазони	Частоти, МГц
коротких хвиль, м
КХ-1-75	3,95-4,85
КХ-2-60	4,85-5,9
КХ-3-49	5,9-6,2
КХ-4—41	7,1-7,35
КХ-5-31	9,4-9,9
КХ-6-25	11,6-12,1
КХ-7-19	15,1-15,55
КХ-8-16	17,6-18,1
КХ-9-13	23,0-24,98
КХ-10-11	25,67-26,1

Короткі хвилі завдовжки від 75 до 49 метрів оптимальні для мовлення вночі й використовуються переважно редакціями іномовлення: це ідеологічна пропаган­да, програми для співвітчизників за кордоном тощо. Удень рівень промислових перешкод настільки великий, що цей діапазон частот є абсолютно непридат­ним для приватних недержавних радіостанцій.

Короткі хвилі довжиною від 41 до 19 метрів відносно вільні від промисло­вих перешкод (чим вища частота, тим менше промислових перешкод). Такий комплекс діапазонів (41, 31, 25 И 9 метрів) дозволяє створити цілодобове мов­лення на закордон, коли, залежно від часу доби за відомим для аудиторії гра­фіком, станція змінює частоту мовлення: переходить удень на піддіапазони вищих частот і опускається на нижчі частоти вночі.

Короткі хвилі завдовжки 16, 13 і 11 метрів - типово денні діапазони без будь-яких промислових чи атмосферних перешкод. Тому вони цілком придатні для роботи комерційних або некомерційних радіостанцій. У зв'язку з тим. що частотний спектр у цих діапазонах невеликий, і на них, як правило, найкраще чути станції з найпотужнішим передавачем і найвищими антенами.

Ультракороткі хвилі (УКХ,)

УКХ довжиною від 3,4 до 2,88 метра і потужністю передавача, як правило, 1 КВт поділяються на два піддіапазони, кожен з яких має приблизно однакові якісні характеристики для передавачів недержавних радіостанцій, але між со­бою вони відрізняються можливостями аудиторії якісно приймати переданий для неї програмний продукт.

На УКХ-піддіапазони, по суті, не впливають атмосферні або промислові перешкоди, тому вони найкраще підходять для музичного мовлення, хоч, як і середні хвилі, у "тіні" будівель створюють "тіньові зони", тобто зони відсутності сигналу. Однак, на відміну від середньохвильового (AM) мовлення, ультракороткі хвилі однаково поводяться як удень, так і вночі.

Піддіапазони ультракоротких хвиль	Частоти, МГц
Нижній піддіапазон (УКХ-1)	65,9-87,5
Верхній піддіапазон (УКХ-2, FM)	87,5-108,0

Нижній піддіапазон УКХ-1 - це якісне стереозвучання, яке, на жаль, не завжди може бути відтворене вітчизняними радіоприймачами. Природно, про­граючи в конкуренції іноземним цифровим технологіям, так званий вітчизняний піддіапазон УКХ-1 охоплює здебільшого велику аудиторію, серед якої, як пра­вило, не так багато потенційних рекламодавців, спонсорів чи інвесторів. Хоча рентабельність мовлення дозволяє створити радіокомпанію з невеликим тер­міном самоокупності та невисокими початковими витратами.

Верхній піддіапазон УКХ-2, його ще називають західним діапазоном FM (Frequency Modulation), - це якісний стереосигнал, здатний відтворити сучасні цифрові радіоприймачі, які виготовляються здебільшого за кордоном. Кількість цих радіоприймачів в Україні щороку зростає, і прогнози щодо їхнього подаль­шого зростання оптимістичні. Тому цілком зрозумілою є конкурентна боротьба недержавних радіостанцій за можливість працювати у FM-спектрі. Слухачі, які користуються цим діапазоном для прослуховування радіопередач, мають оп­тимальні соціально-демографічні характеристики для того, щоб станція могла планувати успішне ділове підприємництво. Рентабельність FM-радіостанцій вища, ніж рентабельність АМ-станцій.

Частоти 87,5-100,0 Мгц свого часу були виділені для внутрішньодержавних цілей, у тому числі й для розвитку цифрового телемовлення України. Але конкуренція станцій в УКХ-діапазоні, зокрема на столичному радіоринку, зробила цей піддіапазон оптимальним для якісного цифрового стереозвучання і радіостанцій.

Антени

Існують антени горизонтальної, вертикальної або кругової поляризації. Для радіомовлення переважно використовують перші два типи, а саме горизон­тальної та вертикальної поляризації. Якщо історично радіо в ДХ-, СХ-, КХ-діапазонах пов'язували з горизонтальною передачею сигналу, тобто пере­давальна й приймальна антени знаходилися паралельно в горизонтальному положенні, то зі зростанням кількості автомобільних УКХ(РМ)-приймачів ситуація змінилася. Антени автомобільних приймачів здебільшого вертикальні або нахилені, тому, щоб не відбувалося перпендикулярної передачі сигналу з міні­мальною віддачею енергії, приватні радіокомпанії використовують переважно антени саме вертикальної поляризації.

Висота й тип антени, а також потужність передавача визначають радіус зони впевненого прийому радіостанції. Наприклад, радіус зони впевненого прийому (L) у діапазоні УКХ зі сталою потужністю передавача в 1 КВт визнача­ється за такою формулою:

L = (2HR + Н2)М2,

де Н - висота антени над поверхнею землі, R - радіус Землі, який дорівнює 6 373 000 метрам. Наприклад, якщо висота антени дорівнює 15 метрам, то радіус зони впевненого прийому в УКХ-діапазоні дорівнюватиме 18 кілометрам, якщо висота - 50 метрів, то радіус - 30 кілометрів, якщо висота - 500 метрів, то радіус - 85 кілометрів тощо, тобто чим вища антена, тим далі чути сигнал радіостанції.

На карті місцевості, де розташована радіостанція, визначається амплітуда сигналу. Для цього на ній проводиться коло, якщо місцевість рівнинна, або еліпс, якщо місцевість гориста, і так позначається зона впевненого прийому сигналу. До цієї території входять переважно населені пункти, міста або мега- поліси. її мешканці й складають потенційну аудиторію радіостанції.