1.2 Соціально-економічна думка середніх віків

Соціально-економічна думка Середньовіччя являла собою віддзеркалення загального характеру епохи.

З соціально-економічної точки зору, період "середньовіччя" - це період феодалізму. Деякі дослідники рахують від падіння під натиском варварів рабовласницького Риму (476 р. н. є.) - до буржуазних революцій XVI - XVII ст. Названий період іноді поділяють ще на три: "раннє" Середньовіччя (т. зв. "темні віки"), "зріле" і "пізнє Середньовіччя".

Епоха Середньовіччя характеризується і примітивною соціально-економічною структурою. Вона є строго ієрархічною: на верхівці феодальної "піраміди" король (або цар), а далі, за принципом васальної залежності, - решта - князі, барони, герцоги, лицарство, релігійна верхівка (епіскопи, абати). Частка "панівних верств" не перевищує 1,5% населення. Основа їхньої могутності - володіння землею. Політична влада знаходиться в руках земельних власників (світських і церковних феодалів). Решта населення перебуває у різних формах залежності від панівної верхівки.

Характеризуючи епоху Середньовіччя в цілому, треба відзначити її відмітні риси - становість, кастовість, корпоративізм, панування традицій та відтворення існуючих укладів.

Така система ведення господарства отримала назву "традиційного способу виробництва". У поєднанні з елементами командно-ієрархічної системи (система "влада - власність") та незначними домішками ринкових відносин її можна характеризувати як "систему феодалізму".

Феодальна система, яка передбачала особисту залежність селян від землевласників, її кастовість та корпоративність знаходять чітке обґрунтування в соціально-економічних поглядах тих часів - законність феодального володіння землею, вічність поділу на "благородних" і "низьких", підпорядкованість усталеним церковним канонам і догматам віри. Упродовж довгих століть (епоха "раннього" і "зрілого" феодалізму) соціально-економічна думка розвивається повільно, мляво, носить примітивний характер. І лише в часи "пізнього" феодалізму (XV - XVII ст.) разом з певним соціально-економічним прогресом, піднесенням культури, науки та освіти, починає прогресувати і соціально-економічна думка.

Соціально-економічну думку Середньовіччя можна, з певною часткою умовності, поділити, на "світський" та "духовний" напрями. До першого, т. зв. "світського напряму" слід віднести Кодекси, Правди, Настанови та Накази, що їх формували правлячі кола. їхнім головним призначенням було надати повсякденній господарчій практиці сталі правові норми, захистити власність, впорядкувати розподільчі відносини.

"Духовний напрям" відбивав в політичній та соціально-економічній думці пануючу церковну ідеологію, релігійно-етичні норми, софістичні роздуми. В основі цих поглядів лежать праці "батьків" церкви, Коран, Біблія, "християнські цінності". В центрі уваги представників цього напряму етичні проблеми, а головна з них - як привести господарську практику у відповідність із "Божим замислом".

Теологічний характер соціально-економічної думки Середньовіччя позначився і на особливостях цієї думки в країнах середньовічного Сходу і Заходу.