2.3. Класифікаційні ознаки та види ринків

Ринок є складною інтегрованою системою, для аналізу й характеристики структури якої використовують різноманітні класифікаційні ознаки та критерії. У теорії маркетингу вирізняють ринок ресурсів (ринки сировини, валютні ринки та ринки праці); ринок товарів та послуг; ринок виробників; ринок споживачів; ринок посередників. У політичній економії використовують іншу класифікацію. Розширені класифікації ринків пропонують професори А. В. Войчак і В. Я. Кардаш.

Зважаючи на різноманітність підходів до класифікації ринків, студент має запам'ятати основні, найбільш уживані класифікаційні ознаки видів ринків.

Ринки класифікуються за такими ознаками:

• економічним призначенням об'єктів ринку;

• функціональним призначенням об'єктів ринку;

• галузевою належністю об'єктів ринку;

• фізико-хімічною та конструктивною особливістю об'єктів ринку;

• обсягами та методами продажу об'єктів ринку;

• суб'єктами ринку;

• географічними межами ринку;

• рівнем впливу держави;

• відповідністю законодавству;

• характером співвідношення попиту та пропозиції;

• рівнем розвитку конкуренції тощо.

Більшість ознак характеризують особливості об'єкта ринкових відносин.

Відповідно до класифікаційних ознак виокремлюють такі види ринків:

• ринок товарів і послуг, ринок праці;

• ринок товарів виробничо-технічного призначення, ринок споживчих товарів, ринок нерухомості, ринок цінних паперів;

• автомобільний ринок, комп'ютерний ринок тощо;

• ринок металів, ринок зерна, ринок тканин;

• оптовий ринок, роздрібний ринок, біржовий ринок, аукціонний ринок тощо;

• ринок державних структур, ринок промислових підприємств, ринок посередників, ринок кінцевих споживачів;

• місцевий (локальний ринок), регіональний ринок, національний ринок, світовий ринок тощо;

• вільний ринок, монополістичний ринок, регульований тощо;

• легітимний ринок, тіньовий ринок тощо;

• ринок продавця, ринок покупця;

• ринок досконалої конкуренції, ринок недосконалої конкуренції.

2.4. Особливості товарного ринку

Дисципліна «Інфраструктура товарного ринку» більш докладно розглядає ринок товарів та послуг (далі — товарний ринок). Це зумовлено як його специфікою та значними обсягами, так і його впливом на стан інших ринків.

На товарному ринку здійснюється обіг речових чинників виробництва, задовольняється попит людини на предмети споживання, відбувається інтеграція ринків сировини, робочої сили та капіталу, закладаються підвалини розвитку продуктивних сил. Визначаючи потреби в товарах та послугах, товарний ринок впливає на розподіл інвестиційних ресурсів, виявляє найпривабливіші галузі для залучення капіталів, сприяє створенню нового або вдосконаленню наявного виробництва.

Економічним призначенням об'єктів ринку товарів і послуг є забезпечення попиту людини на предмети особистого споживання та суспільного попиту на речовинні чинники виробництва, що зумовлює суттєві відмінності товарного ринку від інших видів ринків.

Товарний ринок за допомогою власних механізмів саморегулювання впливає на техніко-економічні показники товарів, які надходять до сфери обігу. Акумулюючи попит споживачів, вивчаючи їхні запити, товарний ринок справляє тиск на виробників з метою формування відповідної пропозиції.

Взаємодія впливу держави й ринкового механізму на якісні та кількісні показники об'єктів ринкових відносин розширює можливості товарного ринку. Його діяльність виходить за межі сфери обігу, поширюється на процеси виробництва та споживання.

На товарному ринку здійснюється рух предметів споживання та продукції виробничо-технічного призначення. Тому ринок товарів поділяється на споживчий ринок і ринок товарів виробничо-технічного призначення. На кожному з цих ринків обертається велика кількість різноманітних продуктів і формуються більш спеціалізовані ринки.

Суб'єктами ринку можуть бути фізичні або юридичні особи, які вступають у відносини товарообміну як покупці та продавці.

Суб'єкт господарювання — юридична особа (незалежно від організаційно-правової форми та форми власності) чи фізична особа, що здійснює діяльність з виробництва, реалізації, придбання товарів, іншу господарську діяльність. Суб'єктами господарювання визнаються також органи державної влади, органи місцевого самоврядування, а також органи адміністративно-господарського управління та контролю в частині їх діяльності щодо виробництва, реалізації, придбання товарів та послуг чи іншої господарської діяльності. Господарською діяльністю не вважається діяльність фізичної особи з придбання товарів народного споживання для кінцевого споживання.

На споживчому ринку покупцями виступають окремі особи або домогосподарства, які шукають і знаходять продукти для особистого споживання.

Постачальник — юридична або фізична особа на товарному ринку, яка постачає будь-який товар партіями згідно з договором поставки (контрактації тощо).

Продавець — юридична або фізична особа на товарному ринку, яка відповідно до усного або письмового договору купівлі-продажу зобов'язується передати наявний у неї товар (майно) або товар, що буде створений або придбаний нею в майбутньому, іншій особі за умови сплати цією особою домовленої суми грошей. При цьому лише незначна частка споживчих товарів і послуг надходить до покупців безпосередньо від виробника. Основна маса продукції реалізується через посередників.

Покупцями на ринку товарів виробничо-технічного призначення є:

а) окремі особи та організації, яким ці товари необхідні для виробництва інших товарів і послуг;

б) посередницькі організації, які стають власниками товарів з метою їхнього подальшого перепродажу або надання в оренду.

Продавцями, на ринку товарів виробничо-технічного призначення виступають окремі особи та фірми, які створюють продукцію виробничого призначення.

Важливим для студента є розуміння різниці між ринком товарів виробничо-технічного призначення та споживчим ринком (ринком товарів народного споживання).

Попри схожість споживчого ринку та ринку товарів виробничо-технічного призначення відмінності між ними доволі суттєві. Головні з них обумовлені структурою попиту та пропозиції, організацією ринкових процесів, різновидами рішень та процесом їх прийняття.

По-перше, ці ринки розрізняються за характером попиту. Попит на продукцію споживчого ринку називається природним (первинним), оскільки його причиною є потреба споживача. Попит на товари виробничо-технічного призначення є похідним від споживчого попиту.

По-друге, попит на споживчому ринку гнучкіший, оскільки він більше залежить від зміни уподобань споживачів, коливань ціни, ніж попит на товари виробничо-технічного споживання. Останній не може сильно змінюватися, тому що це впливатиме на ритм діяльності підприємств і навіть може призвести до їх зупинення.

По-третє, на ринку товарів виробничо-технічного призначення діє значно менша кількість суб'єктів. Як правило, вони відомі один одному і добре інформовані про стан справ кожного, їхня діяльність є спеціалізованою та їх можна класифікувати як професіоналів. Звичайно, ступінь інформованості та обізнаності на споживчому ринку, де суб'єктів набагато більше, нижчий.

Відмінність між двома видами товарного ринку полягає також у способах доведення продукції до споживача. Між виробником і споживачем у більшості випадків стоять торговельно-посередницькі організації, їхня діяльність полегшує виробникам реалізацію товарів і послуг, а споживачам — придбання необхідної продукції. Посередниками між споживачами та виробниками є роздрібні та оптові торгівці. Усі разом вони утворюють канали розподілу товарів, які характеризуються довжиною, шириною та насиченістю.

Ці два ринки становлять єдиний товарний ринок, на якому здійснюються акти купівлі-продажу товару в матеріально-речовій формі й одночасно реалізуються супутні послуги, видовий склад яких зумовлює характер споживання товару та функціональне призначення його. Надання цих послуг найчастіше є продовженням процесу виробництва у сфері обігу.

Торговельна послуга (супутна послуга) — додаткова діяльність суб'єкта господарювання в сфері роздрібної та оптової торгівлі з надання допомоги покупцям у здійсненні договору купівлі-продажу товарів, їх доставці та користуванні.

Об'єкти товарного ринку, репрезентовані у конкретній матеріально-речовій формі, характеризуються певними фізико-хімічними та якісними показниками, мають кількісну та вартісну оцінку.

За умов ринкової економіки виробник (постачальник, продавець) з метою реалізації своєї продукції звертає увагу на ті товарні властивості, що найбільше цікавлять споживача. Втім, ці властивості далеко не завжди є показниками якості й безпеки продукції. Зважаючи на це держава покладає на себе функції посередника між виробником (постачальником, продавцем) і споживачем стосовно питань безпеки продукції для життя, здоров'я, майна людей та довкілля, які законодавчо перебувають під її контролем. Ці показники й вимоги зафіксовано в державних і галузевих стандартах України, технічних умовах, санітарних нормах, правилах та інших нормативних документах. Загальноприйнятим засобом підтвердження відповідності продукції або послуг встановленим до них вимогам стандартів або інших нормативних документів є сертифікація продукції та послуг. За допомогою цієї процедури третя, незалежна від виробника і споживача сторона письмово засвідчує, що дана продукція (послуга) відповідає необхідним вимогам.

Завдяки сертифікації вдається наблизити до прийнятного рівня або усунути ризик, що може завдати шкоди здоров'ю людей, збереженню майна й довкілля. Сертифікація продукції дає можливість суб'єктам підприємницької діяльності брати участь у міжнародній, економічній, науково-технічній співпраці та міжнародній торгівлі. Без сертифіката, що засвідчує відповідність потенційно безпечної продукції встановленим нормативним вимогам, неможлива торгівля нею в економічно розвинених країнах світу.

Товарний ринок, на відміну від інших видів ринку, охоплює надзвичайно різноманітний і широкий асортимент товарів, так званий торговельний асортимент. Торговельний асортимент характеризує сукупність товарів виробничо-технічного призначення й особистого споживання, що перебувають у сфері обігу, незалежно від місця зберігання їх.

Найповніший систематизований і класифікований асортимент містить Державний класифікатор продукції та послуг (ДКПП). Як складова Державної системи класифікації і кодування техніко-економічної та соціальної інформації, він набув чинності в Україні у 1998 році. Розгорнений асортимент товарів і послуг, які перебувають в обігу, налічує близько 20 млн. найменувань.

Торговельний асортимент складається з товарних груп і товарних одиниць, які пропонуються покупцям і називаються товарним асортиментом. Під останнім розуміють групу однойменної продукції, конкретизованої у назвах, видах, ґатунках, розмірах, артикулах тощо. За змістом товарна група відповідає однойменному класифікаційному угрупованню ДКПП, яке послідовно поділяється на класи, категорії, підкатегорії, типи. Товарна одиниця торговельного асортименту відповідає класифікаційному угрупованню «тип».

Питома вага окремих товарних груп і товарних одиниць у загальному обсязі торговельного асортименту характеризує його структуру.

Сучасному товарному ринку притаманний значний динамізм структури торговельного асортименту, найбільш це стосується ринку товарів виробничо-технічного призначення. Саме на цьому ринку невідповідність його структури споживчому попиту спричинює нагромадження зайвих товарних запасів, викликає штучний дефіцит на інші потрібні споживачам товари. Наявний у сфері обігу торговельний асортимент, власне, є пропозицією товарів. Він має бути ширшим за попит, який фактично склався на ринку, щоб задовольнити всі потреби споживачів і сприяти просуванню на ринок нових товарів. Фіксуючи зміни у структурі торговельного асортименту, товарний ринок сигналізує підприємцям про задоволення потреб у конкретних товарах або падіння попиту на них та необхідність виведення на ринок нових товарів.

Товарний ринок найуспішніше функціонує за умов відкритої економічної системи, яка передбачає вільне переміщення товарів і капіталів як усередині держави, так і за її межі. Водночас він є сферою, в якій державне регулювання є найефективнішим. Саме через товарний ринок держава акумулює й вилучає кошти та матеріальні ресурси на розв'язання загальнодержавних і, зокрема, соціальних завдань.