29 Питання

Основним методом вивчення

характеристик міцностіґрунтів є випробування на одноплощиннийзріз. Цей метод найточнішемоделюєособливостіроботиґрунту при зсувнихпроцесах і дозволяєвизначати кут внутрішньоготертя φ і загальнепитомезчепленняс, яке складається з зв'язностіΣw і структурного зчепленнясst(с=Σw+сst).Залежновід умов, в якихґрунти в природнихумовахбудутьчинитиопір

впливуграничнихнормальних і дотичнихнапружень, розрізнюють два

основнихвидивипробувань:– консолідовано-дренованевипробування. При цьомувипробуванні, яке називаютьповільнимзрізом, абозрізом за відкритою системою, попередньо зразкиґрунтуущільнюютьрізниминормальними тисками. Ущільнюючий

нормальнийтисквитримують до стабілізаціїдеформацій. Випробування проводять при тих вертикальних тисках, при якихґрунтиущільнювалися[7]. Горизонтальненавантаженняприкладають ступенями. Кожнаступінь різаючихнавантаженьприкладаєтьсяпісля практично повногозатухання деформаціївідпопередньоїступені. За такою схемою випробовуютьсяпіски та глинистіґрунтинезалежновідступеняїхвологості в стабілізованому стані;

− неконсолідовано-недренованевипробування. Цей вид випробуваньмає щеназвушвидкогозрізу, абозрізу за закритою системою. Характеризується тим, що за час діїущільнюючих і зрізуючихнавантаженьщільність і вологістьґрунту практично не змінюється, тобтоконсолідація, пов’язана з відтисненням води з ґрунту, відсутня як при нормальномунавантаженні, так і при зрізі. Тому опірзрізу в цьомувипадкувідносять до тієївологості та щільності, яку ґрунтмав до випробувань. За такою схемою випробовують

водонасиченіглинисті й органо-мінеральніґрунти у нестабільномустані та просадочніґрунти, приведені у водонасичений стан замочуваннямбез прикладеннянавантаження. Рекомендованіметодиобробкирезультатіввипробувань в деяких

випадкахдаютьзавищенівеличини характеристик міцності, оскількиумови дослідів не відповідаютьдійсному стану ґрунту в масивісхилу. Випробування, при якихвертикальнийтиск в приладі перед дослідом

перевищуєзначеннятиску на ґрунт, щовиникає в природнихумовах, призводить до попередньогоущільненняґрунту, щозмінюєйогофізичні характеристики і, відповідно, механічнівластивості. Для усуненнянедоліків

такого методу пропонуєтьсявипробуванняпроводити при тисках, що неперевищуютьприродні.

9 питанняВивітрювання. Перелічені природні геол.. процеси –це процеси зовн. Динаміки землі,вони виникають за рахунок енергії сонця на відмінну від ендогенних процесів ,тектонічні явища глуханізм,землетруси які виникли за рахунок внутр.. енергії землі..Всі природні геологічні процеси можна розглядати за схемою :1)руйнування 2)перенесення продуктів руйнування3) відкладення.

\Вивітрювання-процеси руйнування і зміни складу гірських порід ,які виникають під дією атмосферних агентів .Виділяють 3 види:1)фізичні 2)хімічні3)органічний.

Елювій - своєрідний генетичний тип континентальних утворень, якому притаманний ряд характерних ознак: залягає на місці розпаду материнської породи; має нерівну кишенеподібну нижню межу, тому що заповнює усі тріщини в материнській породі; позбавлений ознак шаруватості; неоднорідний по вертикалі і в плані; ступінь змінювання материнської породи углиб зменшується.

Прикладом елювію, який з'явився при вивітрюванні граніту та інших кислих і середніх магматичних гірських порід, є каоліновий елювій. Для нього характерна вертикальна зональність (знизу уверх): незмінна материнська порода; материнська тріщинувата порода; уламки материнської породи, слабо каолінізовані, які переходять уверх у глинисту масу, що складена каолінітом та гідрослюдами з зернами кварцу і нерозкладеними зернами польових шпатів та листочками слюд.

Елювій може служити достатньо міцною основою для фундаментів, але внаслідок попадання побутових та виробничих вод у ньому можлива активізація хімічних процесів, що приводить до нерівномірних деформацій споруд.

10питанняГеологічна діяльність вітру на континентах виявляється в руйнуванні гірських порід, переносі та відкладенні продуктів руйнування. Вона проявляється у всіх кліматичних зонах. Особливо велику роботу вітер виконує там, де для цього є сприятливі умови: сухий (пустельний чи напівпустельний) клімат; убогий рослинний покрив; інтенсивне проявлення фізичного вивітрювання, яке дає багатий матеріал для видування; наявність постійних вітрів з інтенсивними швидкостями.

Руйнівна діяльність вітру проявляється у видуванні частинок, які складають гірські породи, - дефляції та механічній обробці поверхонь порід - коразії Найбільш інтенсивна руйнівна робота вітру там, де він рухається з великою швидкістю. Поступальна швидкість визначає і його силу. Взаємопов'язані дії вивітрювання, води, що розмиває, коразії та дефляції приводять до утворення химерних форм скель, які називають останцями. Видування приводить до утворення особливих форм рельєфу, Піщинки, які переносяться вітром і б'ються об перепони, що зустрічаються на їхньому шляху, залишають на їхній поверхні різноманітні форми коразії - ямочки, борозни, штрихи і т.і. Інтенсивність коразії залежить від твердості гірських порід, їхньої структури, текстури, тріщинуватості, шаруватості і т.і. Поступово уся поверхня стає чарункуватою. У подальшому чарунки поглиблюються, виростаючи до еолових ніш, вікон і навіть печер.

У степових областях дефляція проявляється у вигляді чорних бур, видуваючих родючі ґрунти. Велике значення в боротьбі з пиловими бурями мають пилозахисні лісні смуги, розташовані перпендикулярно напрямку домінуючих вітрів.

Акумулятивна діяльність вітру. Найбільш розповсюджені два види еолових відкладів: піски та леси.

Еолові піски на берегах морів та річок утворюють дюни (овальної форми пагорби). У пустелях еолові піски утворюють бархани - пагорби серпоподібної форми в плані.

Дюни та бархани можуть переміщуватися зі швидкістю 1-20 м/рік, зносячи усе на своєму шляху. Рухливі піски наносять шкоду народному господарству, і тому з ними ведеться боротьба (інженерні методи, лісозахисні насадження).

Еолові піски, як основи будинків та споруд, частіше за все можуть бути використані тільки після їх ущільнення. Пов'язано це з такими їх особливостями:

1) пористість - 0,5 - 0,57, навіть на глибині 1 – 2 м вона складає 0,4;

2) однорідність складу (відсортованість) з переважанням дрібних та пилуватих частинок.