Якщо арбітражний суд не задовольняє позову кредитора, то останній зобов’язаний збільшити валовий дохід відповідного податкового періоду на не визнану арбітражним судом" суму та нарахувати пеню, виходячи з чинної на момент такого збільшення облікової ставки НБУ, підвищеної в 1,2 раза.

Інакше кажучи, кредитори в разі виникнення простроченої заборгованості мають негайно звертатися з позовом до арбітражного суду, і лише тоді вони зможуть зменшити, об’єкт оподаткування на суму заборгованості. Інакше кредитор покриіає збитки (якщо виникає безнадійна заборгованість) за рахунок прибутку, який залишається в його розпорядженні після оподаткування. Проте, створюючи привабливі | умови для кредиторів (наприклад, дозволяючи відносити на зменшення оподатковуваного прибутку суми простроченої дебіторської заборгованості підприємств, які підлягають санації)» законодавчі органи могли б активізувати їхню участь у фінансовому- оздоровленні боржника. Отже, податкова політика держави має узгоджуватися з політикою у сфері банкрутства та санації підприємств.

Згідно з вітчизняним законодавством, якщо арбітражний суд приймає рішення щодо стягнення заборгованості на користь кредитора, валові доходи останнього збільшуються на суму фактично відшкодованої заборгованості (див. рис. 7.3). Коли впродовж ЗО календарних днів після прийняття такого рішення заборгованість не погашається, протягом наступних тридцяти днів кредитор має звернутися до арбітражного суду повторно, із заявою про визнання такого боржника банкрутом. При цьому під час судового розгляду справи валові доходи кредитора не зростають на суму визнаної заборгованості. Коли заяву до арбітражного суду своєчасно не подано, валові доходи збільшуються на суму заборгованості, визнаної раніше. Заборгованість, яка залишилася непогашеною після розподілу аггргвів банкрута, вважається анульованою, і на цю суму зростають валові витрати крелнтора.

Зауважимо, що фінансова підтримка як відмова кредиторів від своїх вимог 5а економічними наслідками прирівнюється до відмови від кредитного договору. Це означає, що в разі банкрутства боржника кредитор, який відмовився від претензій, не буде членом комітету кредиторів. Борги цьому кредиторові погашатимуться за рахунок активів, я^сі залишаться після задоволення вимог решти кредиторів та членів трудового колективу. Крім того, сума заборгованості, яка залишилася непогашеною після закінчення строку позовної давності, розглядатиметься [як безповоротна фінансова допомога, що надається за рахунок прибутку, котрий залишається в розпорядженні підприємства.

Згідно із Законом України «Про банки та банківську діяльність» підприємство, яке не виконало своїх зобов’язань щодо своєчасного повернення кредитів, оголошується неплатоспроможним. Годі банк зобов’язаний повідомити про це клієнта, його засновників та головних кредиторів, а також орган, якшї- зареєстрував статутпідприємства. Крім того, банк публікує у пресі оголошення про неплатоспроможність, відповідного суб’єкта господарювання. - <

До клієнта, оголошеного неплатоспроможним, банк може вжити таких заходів:

• вимагати дострокового погашення виданих кредитів та призупинити надання нових позик;

• змінити черговість платежів;

• спрямувати безпосередньо на погашення простроченої заборгованості виручку клієнта від реалізації продукції; -

• передати оперативне управління діяльністю підприємства адміністрації, призначеній за участю банку;

• реорганізувати підприємство-боржник;

• ліквідувати підприємство-боржнцк та реалізувати заставлене майно.

У разі неповернення кредитів у визначені кредитною угодою строки банк, перш ніж звернутися із заявою до арбітражного суду, може вимагати від боржника вжиття конкретних заходів щодо фінансового оздоровлення зі встановленням строків поліпшення його фінансового стану.

Розглянувши запропонований план заходів, банк приймає рішення або продовжити ще на 3 місяці кредиті відносини із боржником, або, за браком перспектив погашення заборгованості, звернутися з письмовою заявою до арбітражного суду щодо порушення справи про банкрутство боржника.

3. Санаційні кредити

Завдяки наданню санаційних кредитів підвищується платоспроможність боржника, оскільки залучаються ліквідні засоби. Проте структура капіталу погіршується та знижується рівень фінансової незалежносм підприємства через зростання частки позичкового капіталу.

Використанню цієї форми фінансування перешкоджають дві обставини;

1. кредитори, щоб виправдати підвищену ризикованість, надають позики за максимальними ставками;

2. аби мінімізувати ризик неповернення позик, кредитори вимагають першокласного кредитною забезпечення.

За.такої форми участі кредиторів у санації вони можуть або безпосередньо надавати санаційні кредит, лбо ставати гарантом повернення такою роду кредитів.

Санаційні кредити можуть бути лииіе середньо- або довгостроковими, оскільки лише за таких умов можуть фінансуватися капітальні вкладення, тофто санаційні заходи виробничо-технічного'характеру. Короткострокові кредити, які надаються у разі тимчасових фінансових труднощів, не можна розглядати як фінансову базу для проведення санації підприємств. _ч .

.Якщо банк надає кредит підприємству, проти якого порушено справу про банкрутство до момен іу у кладення кредитної угоди, а інформацію про порушення такої справи було оприлюднено (за винятком випадків надання

фінансових кредитів у межах процедури санації дебітора під заставу його корпоративних прав), безнадійна заборгованість за кредит погашається з власних коштів кредитора.

Санаційні кредити надаються, як правило, комерційним банком, який обслуговує підприємство; банком, що _/ володіє пакетом корпоративних прав боржника або банківським консорціумом.

Загалом, комерційні банки можуть надавати кредити всім суб’єктам господарської діяльності незалежно від їхньої галузевої належності, статусу, форм власності, якщо ті мають реальні можливості та правові форми забезпечення своєчасного повернення кредиту і сплати відсоткіні (комісійних) за користування кредитом. Вирішальним у наданні санаційного кредиту є позитивний висновок аудитора про санаційну спроможність підприємства¹. Кредитні стосунки між позичальником та кредитором регламентуються кредитною угодою, яка визначає взаємні зобов’язання й відповідальність сторін і не може змінюватися в односторонньому порядку без згоди обох сторін.

Іноді, щоб акумулювати кредитні ресурси (як у національній так і в іноземній валюті) з метою ' кредитування значних за обсягом санаційних програм, зменшення кредитних ризиків, додержання > нормативного показника максимального розміру ризику на одного позичальника, комерційні банки можуть ’ об’єднуватися у консорціуми (санаційні консорціуми). <

Банківські консорціуми — це засновані на паритетних засадах тимчасові об’єднання банків, створювані _ш\ для координації дій під час виконання різного роду банківських операцій або для кредитування однієї, але і великої та ризикованої угоди. Банківські консорціуми для надання санаційних кредитів сприяють об'єднанню кредитних ресурсів, диверсифікації кредитного ризику, підтриманню ліквідності балансів . окремих банків.

Консорціумі кредити бшюшз на тих самих принципах, що й інші види банківських кредитів, змінюються лише механізм акумуляції кредитних ресурсів та процедура надання кредитів.

Кількість учасників консорціуму не обмежується. Координує дії учасників консорціуму головний банк, і який репрезентує інтереси консорціуму, але діє в межах повноважень, отриманих від інших учасників консорціуму. За організацію консорціуму головний банк крім відсотків та комісійних, що покривають його безпосередні витрати, отримує спеціальну винагороду. Як правило, банюом-координатором виступає банк, котрий обслуговує клієнта, якому конче потрібні кошти для реалізації проекту санації. Кожен член консорціуму автономно оцінює ефективність проекту і визначає умови участі в ньому або пропонує свій . варіант виконання тієї чи іншої операції, для якої створюється консорціум/

Основою правових стосунків членів консорціуму є зобов’язання, що виникають на підставі укладеного' | консорціумного договору. У договорі констатується факт створення консорціуму, визначаються йот учасники, консорціумна участь кожного банку (квоти, співвідношення власності), мета, представництво й керівництво консорціуму, обов’язки, права та відповідальність учасників, форми майнової та іншої відповідальності, фінансові умови консорціумної угоди, зобов’язання членів консорціуму щодо головного банку (сума внесків або відсотків та.-комісійних за організацію консорціуму). У консорціумній угоді можуть брати участь не лише кілька банків, а й кілька позичальників, причетних до заходу, що кредитується. ¹

Банк (чи група банків) здійснює.контроль за виконашіям позичальником умов кредитного договору, цільовим використанням кредиту, виконанням плану фінансового оздоровлення. При цьому банк, протягом усього періоду санації та терміну дії кредитного договору підтримує ділові контакти з позичальником, зобов’язаний перевіряти цілість майна, виявляти фактори, що можуть позитивно чи негативно вплинути на хід фінансового оздоровлення боржника. У разі виявлення фактів використання кредиту не за цільовим призначенням, порушень плану санації, виникнення нових обставин, іцо перешкоджають успішній реалоацІЇ запланованих заходів, банк мас право достроково розірвати кредитний договір. Це є підставою для стягнення всіх коштів у межах зобов'язань позичальника за кредитною угодою у встановленому чинним законодавством порядку.

Як уже зазначалося, кредитування санаційних проектів пов'язане зі значними ризиками. Кредитори можуть зважитися на матеріальний ризик в обмін на майбутню участь у прибутках підприємства-боржника чи на великий пакет його акцій або сподіваючись отримати надійний ринок збуту своєї продукції (джерело постачання сировини для виробництва) тощо. Крім того, можна вжити ряд заходів щодо зменшення ризиків, пов’язаних із кредитуванням.підприємств, що перебувають у кризі. Поряд із консорціумним кредитуванням ¹ вельми надійним засобом змеишення ризиків кредитора є призначення ним на період санації на корінні посади підприємства-боржника своїх довірених осіб або встановлення контролю над підприємством.

Розглянуті заходи щодо’участі, кредиторів у санації підприємства-боржника можуть застосовуватися н. досудовому порядку, тобто до початку провадження справи про банкрутство неспроможного підприємства. І Іід час провадження справи на будь-якому її етапі між боржником і кредиторами може бути укладена мирова у года, згідно з якою кредитори також можуть брати участь у санації боржника. Механізм укладання й виконання . мирової угоди та здійснення санації за рішенням арбітражного суду розкривається в розд. 9.

2. Фінансова участь персоналу* в санації підприємства і

- \ |

Наявність висновку аудитора- про санашйнч спроможність шлнрисмсгва г необхідною перс і\ човоч> на.иннх с.ш.шіЛних к[чмиі н< ідіччіо.мичиміі - І норчлчи багатьох роївижгних країн передбачено, що крелнтлиамля підприємства. іке поріЧлн.» \ фінансовій прии и ні ютносп іютіинноіо тююпкч . с-і>«шйного аудиту і посіавою для вижання кредитного лої оворч недійсним

14

Загроза банкрутства й зумовлені цим негативні економічні та соціальні насадки змушують працівників підприємства робити свій внесок у фінансування санацій Основною причиною 'їхньої фінансової участі в санації підприємства є надія зберегти робочі місця, особливо в період, коли через дефіцит альтернативних робочих місць працівники почуваються залежними від підприємства.

Персонал підприємства може фінансувати санацію в таких формах: І

а) відстрочення або відмова від винагороди за виробничі результати; (

б) надання працівниками позик; (

в) купівля працівниками акцій свого підприємства.

У зарубіжній практиці доволі поширеним є так званий Маї^етеШ-ВиуоиІ (МВО), який полягає в тому, що менеджмент фірми купує все підприємство або значний пакет його корпоративних прав. Одним із різновидів МВО є АБО — коли значну частку корпоративних прав купує персонал. При цьому.іноді заборгованість підприємства із заробітної плати конвертусться у власність: замість заробітної плати працівники одержують, скажімо, корпоративні права підприємства, де працюють. Завдяки МВО підвищується відповідальність керівників та всього персоналу за результати своєї діяльності, а також посилюється їх мотивація до раціоналізаторства та ощадливого використання наявних ресурсів.

Принагідно зазначимо, що в Україні діє порядок, згідно з яким керівництво підприємств, що приватні)ються, має право додатково викупити за грошові кошти за номінальною вартістю пакет акцій- акціонерних товариств, створених у процесі акціонування державних підприємств. Розмір пакета акцій, яким може бути запропонований Фондом державного майна керівництву підприємства, не повинен перевищувати 5% статутного фонду.

Законодавством України передбачено специфічну форяг> санації в разі, коли трудовий колектив державного підприємства, щодо якого порушено справу про банкрутство, за згодою кредиторів орендує або викуповує це підприємство у власність, беручи на себе його борги. Трудовий колектив може в такому разі реалізувати своє; право на участь у санації згідно з вимогами Закону України «Про оренду державного майна». Законом^передбачено, що трудовий колектив має заснувати певний вид господарського товариства і вже в цій новій! ролі пропонувати послуги санатора державного підприємства, яке зазнало фінансового краху. За наявності кількох претендентів на участь у санації державного підприємства господарське товариство, засноване членами трудового колективу, не користується жодними перевагами порівняно з іншими претендентами і мусить брати участь у конкурсі на загальних засадах. /

Державне підприємство-боржник перетворюється на іншу юридичну особу, засновану на колективній власності, згідно з угодою між вибраною трудовим колективом організаційно-правовою формою організації підприємства (акціонерне товариство, товариство з-обмеженою відповідальністю тощо) та вповноваженим державним органом.