9. Новітні теоретичні розробки в етнології. Напрями і течії етнологічної науки другої половини XX ст.

Культурний релятивізм. Самостійно.

Розробка теорії етнічності – примордіалізм, модернізм, переніалізм, інструменталізм, конструктивізм.

Концепція і модель придбання і втрати етнічного коріння – Гарольд Абрамсон. Зауважив на зростанні ролі етнічного фактору в соціально-економічному житті, звернув увагу на проблему етнічних коренів. Виділив 4 групи придбання і втрати етнічного коріння.

1. Традиціоналісти – міцне етнічне коріння.

2. Пришельці-неофіти – включені в етновзаємодію, але не мають успадкованого коріння.

3. Вигнанці – не включені, але позбавлені стійких етнозвязків.

4. Євнухи – позбавлені етнічної памяті і спадщини.

Питання ідентичності – виділення і самовіднесення себе до групи людей за певними ознаками.

Концепція етнічної ідентичності – Ісаїв, Рейтц, Едвардс, Гаас, Шаффір.

Концепція національної ідентичності – де Вос, Сміт.

Концепція символічної ідентичності – Маккей, Льюінс, Ганс.

Розробка питань, повязаних зі соціологізацією націй – Неїрн, Зомбарт, Глейзер, Мойніхен, Коннор, Геллнер.

Концепції етнічної інтеграції та дезінтеграції – Дойч, Шермергорн.

Річард Шермергорн – виділив основну закономірність – відцентрові сили як правило нуртують серед підлеглих етнічних спільнот, а відцентрові – серед домінуючих.

Комунікативна концепція інтеграції – Дойч – застосував принцип уподібнення, основним показником взаємовідносин є обсяг контактів, звязків та обміну між етнофорами. Тому інтеграція відбувається в силу зростання потреби взаємовідносин.

Уніфікаційна концепція – Етціоні. Обєднання можливе за умови:

1. Культурної гомогенності.

2. Економічної взаємозалежності.

3. Територіальної близькості.

Теорії етнокультурної взаємодії та розробка питань, повязаних із вивченням етнообєднавчих процесів.

Теорія циклічності расових відносин – Роберт Парк, етнооб’єднавчі процеси мають циклічний характер і проходять 4 стадії розвитку:

1. Контакт.

2. Акомодація (пристосування).

3. Асиміляція.

4. Амальгамація (перемішування).

Теорія плавильного котла – втрата емігрантами своїх етнічностей, результатом чого стає народження нової нації. Схожа на теорію злиття націй марксистів-леніністів.

Теорія центральної зони культури – Шилз, Лурьє.

Теорія аккультурації – Редфілд, Ліптон, Херсковіц – група індивідів, носіїв різних культур, вступають в неперервний і безпосередній контакт, який призводить до постійної зміни первинної культурної моделі. Причина – дифузія культури за принципом: центр-периферія, традиція-нововедення. Це призодить до поступового зближення етнічних компонентів.

Теорія мобілізації – К.Дойч, Г.Алмонд, С.Верба, Л.Пай, В.Шрамм – основне – це наявність національної культури і втягнення в її орбіту інертних груп, це потрібно для консолідації держави, при цьому головний акцент робиться на символізмі та чуттєвості. Велике значення – ЗМІ.

Концепція внутрішнього колоніалізму – Ф.Бродель, В.Кіран, П.Казанова, Р.Ставенгаген, Дж.Блекуелл, Р.Блауннер – враховує латентні фактори соціально-етнічного розвитку. Серед них слід виділити: історичні традиції, стійкі стереотипи у відносинах між домінуючими і підпорядковними етнічними спільнотами.

Теорія асиміляції – Вірт.

Концепція культурного шоку.