3 Методичні вказівки до самостійного вивчення:

Підприємницька діяльність суб'єктів господарювання завжди по­требує витрачання певних коштів, а прибуткова реалізація виробле­ної продукції або певних послуг неможлива без обґрунтованої ціни на продукцію (послуги). Тому тема «Поточні витрати і ціни на про­дукцію (послуги)» є однією з ключових усього курсу «Економіки підприємства». Вивчення програмних питань цієї теми необхідно розпочинати з визначення сутності поточних витрат як комплексно­го економічного показника, встановлення тлумачення термінів «ва­лові витрати» та «собівартість продукції», визначення чинників, що впливають на динаміку розміру поточних витрат підприємства.

На основі знань про сутнісне значення поточних витрат можна переходити до розгляду місця цього показника в системі узагаль­нюючих показників діяльності підприємства. Беручи за базу такий показник, як собівартість продукції, необхідно докладно з'ясувати, яким чином витрати виробництва впливають на собівартість певного товару або послуги. Тобто досконало дослідити та вивчити механізм включення поточних витрат виробництва у собівартість продукції (послуг) певного підприємства залежно від сфери його діяльності.

Дослідивши механізм формування та розрахунку розміру поточ­них витрат, необхідно перейти до багатоаспектної класифікації ви­трат на виробництво. При цьому слід звернути увагу на такий підхід до класифікації витрат, як класифікація за ступенем однорідності. Другий широко застосовуваний метод класифікації — за обсягом виробництва продукції (надання послуг) — використовується на підприємствах з багатономенклатурним виробництвом. Третій ме­тод визначення витрат використовує підходи до класифікації на ос­нові способу обчислення витрат на одиницю продукції. У процесі вивчення тематичного матеріалу необхідно звертати увагу на те, що витрати бувають загальні та на одиницю продукції.

Найбільш повному розумінню економічних процесів, пов'язаних з формуванням та визначенням розмірів витрат, допоможе дослід­ження структури поточних витрат на різних підприємствах націо­нального господарства. Для цього необхідно сформувати характе­рні групи підприємств кожної галузі сфери виробництва, на основі відповідних первинних і статистичних звітних даних визначити за­гальні обсяги витрат з використанням різних підходів їх класифі­кації, визначити частку кожної класифікаційної групи у загально­му розмірі витрат у різних групах підприємств, зробити відповідні висновки щодо динаміки та тенденцій структурних змін у поточ­них витратах на підприємствах виробничої та невиробничої сфери з плином часу.

Визначення витрат виробництва провадиться на підставі розроб­люваних кошторисів виробництва продукції. Такі кошториси мають певну структуру та логіку побудови. Розглядаючи тематичні матері­али, що стосуються підходів до складання кошторисів виробництва, необхідно у першу чергу з'ясувати зміст елементів кошторису, вивчити загальну методику обчислення витрат, які включаються до кошторису виробництва продукції. Із знаннями про зміст і методику обчислення кошторису виробництва можна переходити до вивчення методів розрахунку кошторису за окремими економічними елемен­тами. Слід звернути увагу на головні елементи кошторису: матері­альні витрати; заробітну плату; відрахування на соціальні потреби; амортизацію основних фондів і нематеріальних ресурсів; витрати на виробництво; собівартість валової продукції; виробничу собівартість товарної продукції; позавиробничі витрати; повну собівартість товар­ної продукції. Треба з'ясувати, які витрати включаються до окремих економічних елементів кошторису і як вони розраховуються.

Кошторис виробництва, узагальнюючи поелементні витрати під­приємства, показує їх ресурсну структуру (витрати на матеріали, персонал, основні фонди), що надзвичайно важливо для аналізу чинників формування і зниження собівартості продукції. Порядок розробки кошторису виробництва може бути різним залежно від планування, стану інформаційної бази та розміру виробництва. На стадії прогнозних оцінок величини витрат кошторис виробництва можна складати корегуванням фактичних витрат за минулий період. Елементи фактичних витрат корегуються на прогнозні коефіцієнти зміни обсягів виробництва, кількості товару, що виробляється, кіль­кості персоналу і вартості основних фондів з урахуванням закономі­рності динаміки витрат, імовірності зміни норм і цін (тарифів). Більш обгрунтовано кошторис виробництва обчислюється за кож­ним елементом на підставі планових обсягів виробництва продукції (надання послуг). На малих підприємствах таке обчислення відразу є узагальнюючим. На середніх і великих підприємствах кошторис виробництва складають, підсумовуючи кошториси витрат цехів (служб), загальногосподарських витрат.