3.2. Об'єкт оподаткування;

Як правова категорія об'єкт оподаткування являє собою родове визначення об'єкта (доходи або їх частина; майно; вартість тощо), з яким пов'язане виникнення обов'язку платника податків сплатити податок. У більш вузькому значенні (яке в основному закріплюється в законодавчих актах) об'єкти оподаткування можна визначити як видові форми родового поняття об'єкта оподаткування (доходи фізичних осіб; майно юридичних осіб тощо), які й закріплюються спеціальними подат­ковими законодавчими актами. Об'єктом оподаткування може бути вартість товарів (робіт, послуг), дохід або його частина, обіг з реалізації товарів (робіт, послуг), використання природних ресурсів. При цьому той самий об'єкт не може виступати об'єктом оподаткування за декількома податками одного виду. Це, однак, не забороняє використати об'єкт для оподаткування податками різного виду. Тому один об'єкт (наприклад, прибуток) може використовуватися як об'єкт оподаткування в декількох випадках. Таким чином, об'єктом є переважно такий предмет, із приводу якого необхідна сплата податку, наприклад, отриманий дохід, володіння чим-небудь, споживання певних предметів.

Оподаткування повинно бути пов'язане з таким предметом, станом або процесом, у якому виражається господарська активність.

Отже об'єктами оподаткування є доходи (прибуток), додана вартість продукції (робіт, послуг), вартість продукції (робіт, послуг), у тому числі митна або її натуральні показники, спеціальне використання природних ресурсів, майно юридичних і фізичних осіб та інші об'єкти, визначені законами України про оподаткування.

Серед об'єктів оподаткування громадян можна виділити:

1. дохід (сукупний дохід);

2. майно (у тому числі земля, нерухомість, предмети розкоші);

3. споживання (наприклад, акцизи на окремі види товарів);

4. ввіз і вивіз товарів за кордон (митні збори).

При цьому той самий об'єкт оподаткування не може виступати об'єктом оподаткування для декількох податків. Закріплення цього положення законодавством особливо необхідно, тому що саме в такий спосіб утверджується один з найважливіших принципів оподаткування - запобігання внутрішнього подвійного оподат­кування

3.3. Ставка податку.

Ставка податку являє собою податкові нарахування на одиницю виміру податкової бази.

Поняття податкової ставки український законодавець не фіксує. Проблема регулювання ставки оподаткування деталізується ст. 7 Закону України "Про систему оподаткування"¹⁰³ через компетенцію органів, що її встановлюють. Так, ставки податків і зборів (обов'язкових платежів) встановлюються Верховною Радою України, Верховною Радою Автономної Республіки Крим і сільськими, селищними, міськими радами відповідно до законів України про оподаткування й не можуть змінюватися протягом бюджетного року. Зміни податкових ставок, механізми стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) не можуть встановлюватися Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік. Необхідно мати на увазі, що повноваження Верховної Ради Автономної Республіки Крим і органів місцевого самоврядування щодо встановлення ставок податку досить обмежені. По всіх загальнодержавних податках ставки встановлюються виключно Верховною Радою України. Що стосується місцевих податків і зборів, то їх межі також визначені, і місцеві органи самоврядування, установлюючи по них ставки, не мають права перевищувати показника, закріпленого в Декреті Кабінету Міністрів України "Про місцеві податки і збори"

Ставка оподаткування відноситься до основних елементів, що характеризують податковий механізм, без якого неможливо уявити ні конкретний податок, ні рівень податкового тягаря (тиску). Особливістю саме цього елемента в порівнянні з іншими основними складовими податкового механізму (платником, об'єктом) є його мобільність, рухливість. За допомогою зміни ставки податку можна досить оперативно реагувати на зміни або стимулювати їх, практично не змінюючи громіздкого податкового механізму.

У багатьох випадках законодавче регулювання конкретного податку відбувається без зміни стабільних податкових нормативних актів, а лише шляхом зміни ставок податку в поточних нормативних актах (практично кожний Закон України про Державний бюджет України на поточний рік містить цілий ряд змін ставок податків: податку із власників транспортних засобів, плати за землю тощо). Така практика лежить в основі традиційного податкового манев­рування.