Хімічна розвідка

Хімічна розвідка - це комплекс заходів, спрямованих на виявлення зараження отруйними речовинами місцевості у районах розташування та на напрямках дії військ, що проводяться з метою попередження ураження особового складу хімічною зброєю.

Вимоги до хімічної розвідки: своєчасність; безперервність; достовірність; спадкоємність.

Завданнями хімічної розвідки є:

- встановлення наявності зараження ОР місцевості та повітря і термінове повідомлення особового складу про зараження;

• визначення характеру та ступеня зараження;

• визначення меж зараження районів та позначення їх знаками "заражено" з позначенням виду ОР та часу визначення;

• визначення районів застою ОР;

• визначення напрямків переміщення зараженої хмари;

• визначення шляхів обходу (обїзду) районів зараження;

• здійснення контролю за зміною ступеня зараження ОР місцевості та повітря а також за зміною меж районів зараження;

• виявлення зараження ОР джерел питної води та пунктів водопостачання.

Хімічна розвідка організується штабами частин та командирами підрозділів. Безпосереднє керівництво розвідкою у підрозділах здійснює командир підрозділу, а у частинах - начальник хімічної служби.

Хімічна розвідка здійснюється хімічними спостережними постами та хімічними розвідувальними дозорами, що виділяються з підрозділів розвідки хімічних військ. Хімічні спостережні пости ведуть розвідку, як правило, на командних пунктах частин (з'єднань), а хімічні розвідувальні дозори діють самостійно або у складі органів військової розвідки, передових, розвідувальних, рейдових, спеціальних та обхідних загонів, авангардів, загонів забезпечення

руху та загонів ліквідації наслідків використання противником зброї масового ураження.

Хімічна розвідка проводиться шляхом спостереження та обстеження зараженої місцевості. На хімічних спостерігачів та хімічні спостережні пости покладаються такі завдання:

- виявлення зараження ОР місцевості та повітря;

- встановлення типу ОР у районі розташування спостерігача чи поста; — повідомлення про хімічне зараження тих підрозділів, у розташуванні яких вони виявлені;

• встановлення ступеня зараження місцевості та повітря ОР;

• контроль змін ступеня зараженості місцевості та повітря; взяття проб води, грунту, рослинності і т. ін.

На розвідувальні дозори, крім завдань, які виконуються хімічними спостерігачами (постами), покладаються такі завдання: визначення та позначення меж районів хімічного зараження; відшукування шляхів їх обходу (об'їзду); виявлення напрямків, маршрутів та ділянок з найменшими ступенями зараження ОР.

Хімічні спостережні пости та хімічні розвідувальні дозори забезпечуються приладами хімічної розвідки, засобами зв'язку та подачі сигналів сповіщення, знаками обгородження ділянок зараження. Вони ведуть журнал хімічного та радіаційного спостереження і за командою терміново доповідають про виявлення ОР.

Прилади хімічної розвідки та контролю зараження

Для визначення ступеня зараження отруйними та сильнодіючими ядучими речовинами повітря, місцевості, споруд, обладнання, транспорту, техніки, засобів індивідуального захисту, одягу, продуктів харчування, фуражу, води застосовують прилади хімічної розвідки та газосигналізатори або відбирають проби й аналізують їх у хімічній лабораторії.

Виявлення та визначення отруйних і сильнодіючих ядучих речовин грунтується на зміні забарвлення індикаторів при взаємодії з цими хімічними речовинами. Залежно від взятого індикатора та зміни його забарвлення визначають тип ОР, а порівняння інтенсивності отриманого забарвлення з кольоровим еталоном дає можливість визначити приблизну концентрацію небезпечної хімічної речовини або щільність забруднення.

На оснащенні формувань та установ цивільного захисту знаходяться такі прилади і комплекти: військовий прилад хімічної розвідки ВПХР, прилад хімічної розвідки ПХР, прилад хімічної розвідки медичної та ветеринарної служб ПХР-МВ, напівавтоматичний прилад хімічної розвідки І1ПХР, медична польова хімічна лабораторія МПХЛ, автоматичний газосигналізатор ГСП-1 і ГСП-11.

Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР (рис. 1) призначений для виявлення й оцінювання ступеня небезпеки зараження отруйними речовинами повітря, місцевості, техніки, транспорту за допомогою індикаторних трубок ІТ.

її

10

За допомогою ВПХР можна визначити зарин, зоман, Ві-Ікс, іприт, фосген, дифосген, синильну кислоту, хлорціан при температурі +4- 40 °С і -4-40 °С та відносній вологості повітря до 100 %.

Рис. 1. Військовий прилад хімічної розвідки ВПХР:

1 - металева коробка; 2 - насос; 3 - насадка до насоса; 4 - захисні ковпачки; 5 - протидимні фільтри; 6 - патрони для грілки; 7 - грілка; 8 - штир для пробивання патронів; 9 - лопатка для відбору проб; 10 - ліхтар; 11 - касети з індикаторними трубками

У металевій коробці 1 розміщені: насос 2, насадка до нього 3, захисні ковпачки 4, протидимні фільтри 5, патрони для грілки 6, грілка 7, штир 8 для пробивання патронів, лопатка 9 для відбору проб, ліхтар 10 для роботи у темний час доби, касети 11 з ІТ, паспорт й інструкція користування приладом.

Насос призначений для прокачування досліджуваного повітря через індикаторні трубки. В рукоятці штока є ампуловідкривач. На головці насосу розміщений ніж для надрізання і заглиблення при обламуванні кінців індикаторних трубок.

Насадка до насоса призначена для роботи з насосом у диму, при визначенні ОР на місцевості, різних об'єктах, у грунті й сипких матеріалах.

Касети з ІТ призначені для розміщення десяти індикаторних трубок ІТ. Індикаторні трубки (рис.2) - це скляні запаяні трубки, всередині яких знаходяться ампули з реактивами і наповнювачами. ІТ маркіровані кольоровими кільцями, які показують, яку ОР можна визначити за допомогою даної трубки. У комплекті ВПХР є три види індикаторних трубок: з одним червоним кільцем і червоною крапкою для визначення зарину, зоману, Ві-Ікс; з одним жовтим кільцем для визначення іприту; з трьома зеленими кільцями для визначення фосгену, синильної кислоти і хлорціану. Вони укладені в паперові касети по 10 штук. Для визначення ОР типу Сі-Ес і Бі-Зет призначені трубки ІТ-46. До комплекту вони не входять і постачаються окремо.

Грілка призначена для підігрівання індикаторних трубок під час виявлення ОР при температурі навколишнього повітря від -40°С до +15°С. Грілкою користуються для підігрівання ІТ на іприт при температурі нижче +15°С на зоман - нижче 0°С, а також для відтаювання ампул в індикаторних трубках.

Рис. 2. Індикаторні трубки: а - з червоною крапкою і кільцем - для визначення зарину, зоману і Ві-Ікс; б - з трьома зеленими кільцями - для визначення синильної кислоти, хлорціану і фосфогену; в - з одним жовтим кільцем для визначення іприту; 1 - корпус трубки; 2 - наповнювач; 8 - ватні тампони; 4 -обтічник; 5 - ампули; 6 - маркіровочні кільця

Протидимні фільтри застосовують при визначенні ОР у диму, повітрі, в якому є речовини кислого характеру, в сипких матеріалах, а також для відбору проб диму.

Захисні ковпачки призначені для розміщення в них проб фунту, сипких матеріалів і захисту внутрішньої поверхні лійки насадки від зараження краплями стійких ОР.

При підозрі щодо наявності у повітрі ОР потрібно надіти протигаз і обстежити повітря за допомогою ІТ, які є в наборі.

Обстежувати повітря індикаторними трубками, необхідно у такій послідовності: ІТ з червоним кільцем і крапкою; ІТ з трьома зеленими кільцями; ІТ з жовтим кільцем.

Рис. 3. Основні прийоми роботи з індикаторними трубками: а - надрізання кінців індикаторної трубок з допомогою ножа в насосі; б - обламування кінців індикаторних трубок; в - розбивання ампули індикаторних трубок; г -підсвічування ліхтарем вночі для визначення зміни забарвлення індикаторної трубки

Для визначення ОР нервово-паралітичної дії в небезпечних концентраціях (0,00005-0,1 мг/л і більше) необхідно взяти дві індикаторні

із

12

трубки з червоним кільцем і крапкою. Користуючись ножем на головці насоса, надрізати, а потім відламати кінці індикаторних трубок, потім ампулорозкривачем з червоною рискою і крапкою розбити верхні ампули обох трубок. Вставити відкриту 1Т маркірованим кінцем в отвір ампулорозкривача насоса з маркіруванням того ж кольору. Насос потрібно держати вертикально, а ІТ підводити в отвір ампулорозкривача знизу. Повертаючи ІТ, натиснути нею на штир ампулорозкривача так, щоб розбити в трубці ампулу, при цьому вміст ампули має зволожити наповнювач трубки (щоб не порізати руки при розбиванні ампул не допускати, щоб вільний кінець ІТ упирався в долоню). Потім витягнути ІТ і, взявши за верхні маркіровані кінці, 2-3 рази струснути їх навідліг. Одну з трубок немаркірованим кінцем вставити в насос і прокачати 5-6 разів через неї повітря, через другу -контрольну - повітря не прокачувати.

Потім ампулорозкривачем розбити нижні ампули обох трубок і після струшування їх спостерігати за зміною забарвлення наповнювачів. Збереження червоного кольору наповнювача в дослідній трубці після пожовтіння його в контрольній вказує на наявність ОР у небезпечних концентраціях; одночасне пожовтіння наповнювача в обох трубках - на відсутність ОР у небезпечних концентраціях.

Вміст цих же отруйних речовин у малонебезпечних концентраціях (5-Ю⁷ мг/л) визначають у такій же послідовності, але роблять 50-60 качків насосом, нижні ампули розбиваються не зразу, а через 2-3 хв після прокачування повітря. Крім цього, в жарку погоду (35°С і вище) нижню ампулу в контрольній трубці розбивають через 15 с після моменту струшування дослідної трубки.

ВИД загсаа

дза

5*?£аь_4ЯЯ

Ні*

•

ОР у малих концентраціях присутні, якщо до моменту утворення жовтого забарвлення в контрольній трубці збережеться червоний колір верхнього шару наповнювача дослідної трубки. Зміна кольору до жовтого або рожево-оранжевого вказує на відсутність ОР нервово-паралітичної дії в малонебезпечних концентраціях.

		*р
	\ """
	ШШШ іврит
	тям-** 1* ~С :м>г-п*-у*»*»
		і 0ч
	!(****■	1—Шг-
		І НВЗІ »Л «г,»

Рис. 4. Еталони забарвлення від ОР наповнювачів індикаторних трубок

Незалежно від отриманих результатів обстежують повітря на наявність фосгену, хлорціану і синильної кислоти за допомогою індикаторної трубки з трьома зеленими кільцями. Послідовність роботи така: надпиляти трубку,

обламати кінці, розбити ампулу, вставити трубку немаркірованим кінцем у насос, зробити 10-15 качків насосом; дивитися на забарвлення верхнього і нижнього шарів наповнювача; верхній шар забарвлюється від фосгену і дифосгену, нижній - від хлорціану або синильної кислоти (або хлорціану і синильної кислоти одночасно) і порівняти забарвлення наповнювача з еталоном, нанесеним на касеті для індикаторних трубок з трьома зеленими кільцями (рис. 4)

Якщо необхідно визначити, від якої ОР виникло забарвлення нижнього шару, потрібно надпиляти другу трубку, обламати кінці розбити ампулу, вставити немаркірованим кінцем у насос, зробити 10-15 качків. Подивитися забарвлення. Відсутність рожево-малинового забарвлення в трубці свідчить про наявність у повітрі тільки синильної кислоти.

Після цього визначають наявність у повітрі парів іприту індикаторною трубкою з одним жовтим кільцем. Для цього потрібно обламати кінці, вставити в насос, зробити 60 качків, вийняти трубку з насоса, витримати 1 хв і визначити ступінь небезпеки ОР відповідно до еталона на касеті для індикаторних трубок з одним жовтим кільцем.

Для виявлення ОР у диму із застосуванням протидимного фільтра необхідно (рис. 5) підготувати ІТ згідно з інструкцією ОР і вставити в насос, надіти насадку на головку насоса, закріпити проти димний фільтр, зробити необхідну кількість качків; зняти фільтр і насадку, вийняти ІТ і визначити ступінь небезпеки за рекомендаціями для даної ОР.

Рис. 5. Визначення отруйних речовин: а - у повітрі; б - в задимленому повітрі з застосуванням насадки протидимного фільтра; в - миш'яковистих у воді; г - в урожаї і фуражі; д - визначення зарину, зоману, Ві-Ікс в урожаї й фуражі

Під час обстеження повітря при низьких температурах на наявність ОР нервово-паралітичної дії за допомогою індикаторних трубок з червоним кільцем і крапкою, роботу виконують у такій послідовності: вставити патрон грілки в центральний отвір корпуса грілки, штирем грілки через отвір у ковпачку патрона розбити ампулу, що знаходиться в ньому, штир має бути

14

15

заглиблений у патрон повністю, повертаючи штир, пересвідчитися в тому, що ампула розбита, після чого штир вийняти. Вставити дві ІТ (одна дослідна, інша контрольна) у бокові гнізда грілки до відтаювання ампул, тривалість відтаювання залежно від температури становить від 0,5 до 3 хв. Після відтаювання трубки вийняти. Надпиляти й обламати кінці трубок, розбити верхні ампули, 2-3 рази енергічно струснути і прокачати повітря через дослідну трубку 5-6 разів, контрольну трубку тримати в штативі. Після прокачування повітря вставити трубки немаркірованими кінцями в гнізда грілки на 1 хв, після цього розбити нижні ампули дослідної і контрольної трубок і струснути їх. Спостерігати за зміною забарвлення наповнювача трубок.

Обстеження повітря трубками з трьома зеленими кільцями при мінусових температурах і трубками з жовтим кільцем при температурі нижче 15°С проводити із застосуванням грілки. Трубки підігрівають у грілці 1-2 хв, потім визначають зараженість повітря так, як описано для кожної групи ОР.

Необхідно пам'ятати, що перегрівання трубок призводить до їхнього псування.

Напівавтоматичний прилад хімічної розвідки ППХР аналогічний ВПХР. Встановлюється він на машинах розвідки. Досліджуване повітря прокачується через індикаторні трубки не ручним, а ротаційним насосом, який приводиться в дію від електродвигуна, що живиться від електромережі автомобіля. Прилади МПХЛ і ПХЛ-54 мають набір реактивів, посуд, за допомогою яких можна робити якісний і кількісний аналіз ОР і СДЯР у пробах води, продуктах харчування, урожаї, кормах, а також визначити зараженість одягу, техніки.

Газосигналізатор автоматичний ГСП-1 призначений для безперервного визначення в повітрі ОР. Повітря просмоктується через індикаторну стрічку, яка періодично змочується реактивом, і за наявності у повітрі ОР вона змінює забарвлення. Інтенсивність забарвлення стрічки пропорційна концентрації ОР у повітрі.

Визначення ОР на місцевості, техніці, одязі та різних предметах

Наявність ОР у навколишньому середовищі визначають спочатку за зовнішніми ознаками. Найбільш характерними з них є маслянисті краплі, плями, бризки, калюжі, підтікання на землі, снігу, рослинності, техніці та різних предметах, зміна забарвлення рослинності або в'янення.

За зовнішніми ознаками можна визначити давність зараження. При зараженні приблизно до 2 год рослинність, техніка, різні предмети вкриті краплями ОР різної величини. Колір рослинності майже не змінений. Через 8-12 год після зараження рослинність набуває бурого (до чорного) забарвлення, на техніці й одязі краплі ОР висихають і стають малопомітними.

На ділянках місцевості, заражених більше доби, краплі ОР у більшості випадків відсутні, а рослинність сильно змінює своє забарвлення.

Щоб визначити ОР на місцевості, треба підготувати індикаторні трубки так, як було вказано. Вставити трубку в головку насоса, надіти насадку, залишивши відкинутим притискне кільце, надіти на лійку насадки захисний ковпачок, прикласти насадку до зараженого предмета так, щоб лійка накривала ділянку з найбільш різко вираженими ознаками зараження. Прокачати через

індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків. Зняти ковпачок і насадку. Вийняти з головки насоса ІТ і визначити ступінь небезпеки ОР.

Для виявлення ОР у грунті й сипких матеріалах підготувати і вставити в насос відповідну індикаторну трубку, накрутити на насос насадку і надіти на лійку захисний ковпачок. Зняти з приладу лопатку і взяти пробу з верхнього шару грунту (снігу) або сипкого матеріалу в найбільш зараженому місці. Взяту пробу насипати в ковпачок до країв. Накрити ковпачок із пробою протидимним фільтром і закріпити його, прокачати через індикаторну трубку повітря, роблячи необхідну кількість качків. Відкинути притискне кільце, зняти про-тидимний фільтр, пробу, ковпачок і насадку. Вийняти з головки насоса індикаторну трубку і визначити ступінь небезпечності ОР.

Індивідуальний та стаціонарний газосигналізатор "Сирень" є представником серії ІГС-98 і призначений для визначення сірководню. Ним можна оснащувати персонал, робочі місця підприємств і аварійно-рятувальної бригади. Прилад здійснює автоматичний контроль концентрації сірководню в атмосфері та оповіщення про небезпечні рівні концентрації протягом першого року без заміни елемента живлення.

Комплект-лабораторія "Пчелка-Р" застосовується для комплексного обстеження об'єктів навколишнього середовища з метою визначення хімічного зараження аміаком, сірководнем, діоксидом сірки, дДоксидом азоту, моноксидом азоту, хлором, ацетоном, бензолом, толуолом, моноксидом вуглецю.

Безперервний автоматичний контроль концентрації моноксиду вуглецю СО в атмосфері та виробничих приміщеннях можна здійснювати за допомогою індивідуального та стаціонарного газосигналізатора МАК-С.

Для вимірювання концентрації вибухонебезпечних, токсичних газів і кисню можна застосовувати переносний портативний газоаналізатор МІСИОРАК, РАС ЕХ і МиШіягагп II. Наявність насоса в останньому дає можливість проводити вимірювання на глибині до 45 м.

Експрес-контроль небезпечних концентрацій хімічних речовин у повітрі, промислових викидів у атмосферу, витікання з ємностей, при аваріях на підприємствах, транспорті та в населених пунктах зручно використовувати портативні газосигналізатори РасШ, АНТ-2М.

У разі зараження повітря органічними та неорганічними речовинами (парами нафти і нафтопродуктів, спиртами, амінами, аміаком, сірководнем та ін.) робочих зон підприємств при зберіганні та транспортуванні їх, для швидкої оцінки при надзвичайних ситуаціях, пошуку витікання і виявлення слідів, при розслідуванні пожеж доцільно користуватись портативним газоаналізатором КОЛЮН-І, КОЛЮН-1В.

Оперативний контроль складу газів газотурбінних установок, печей, котлів, шкідливих викидів у навколишнє середовище - концентрації кисню, моноксидів вуглецю і азоту, диоксидів сірки і азоту, температури газів, що виходять, розрідження і тиск газів (статичне і надмірне) - можна здійснювати переносним газоаналізатором "ГАЗОТЕСТ".

їй

17

Хімічне забруднення середовища та його вплив на здоров'я людини

Людство є незначною частиною біосфери, а людина лише одним із видів органічного життя. У теперішній час господарська діяльність людини все частіше стає основним джерелом забруднення біосфери. В природне середовище у все більшій кількості надходятьгазоподібні, рідкі та тверді відходи виробництва. Різні хімічні речовини що знаходяться у відходах, попадають до грунту, в повітря або воду, переходять по екологічних ланках від одного природного ланцюга до іншого, і в кінці кінців надходять до організму людини. Вони можуть викликати різні небажані наслідки. Короткотермінова дія таких речовин може викликати запаморочення, нудоту, кашель. Тривала дія таких речовин у більших концентраціях може призвести до втрати свідомості, гострого отруєння і навіть смерть. Прикладом такої дії можуть бути смоги, що мають місце у великих промислових містах у безвітрильну погоду, або аварійні викиди токсичних речовин промисловими підприємствами в атмосферу. Реакція організму на забруднення залежить від індивідуальних особливостей: віку, статі, стану здоров'я. Як правило, більш уразливими є діти, літні та хворі люди.

При тривалому надходженні до організму порівняно невеликої кількості токсичних речовин має місце хронічне отруєння, ознаками якого є порушення нормальної поведінки, звичок, швидка втома, сонливість або, навпаки, безсоння, апатія, послаблення уваги, тощо. При цьому часто ушкоджуються нирки, печінка, нервова система та інші внутрішні органи.

Високоактивні в біологічному відношенні хімічні сполуки можуть викликати ефект віддаленого впливу на здоров'я людини: хронічні захворювання різних органів, порушення нормального внутрішньоутробного розвитку плоду тощо.

Погіршення екологічних обставин сприяє розвитку алергії, бронхіальної астми, а забруднення такими відходами виробництва, як хром, нікель, берилій, азбест, ядохімікати призводять до ракових захворювань.

Поведінка персоналу під час аварії на хімічно-небезпечних об'єктах

3. Зачинити вікна, двері в приміщеннях, якщо можна, здійснити їх герметизацію.

4. З отриманням команди (сигналу) про евакуацію негайно залишити будівлю банку, якщо це не можливо, піднятись на верхні поверхи, в жодному разі не укриватись у підвалах.

5. Перед тим, як вийти з приміщення, необхідно одягнути пов'язку із мокрої тканини, закрити всі відкриті ділянки тіла.

6. Евакуацію з місця аварії треба здійснювати перпендикулярно вітру.

7. Прибувши в безпечне місце, зняти з себе одяг і прийняти душ. Одяг підлягає спеціальній обробці (дегазації).

ВИМОГИ ДО ВИКОНАННЯ РОЗРАХУНКОВО-ГРАФІЧНОЇ РОБОТИ

ТЕОРЕТИЧНА ЧАСТИНА

В теоретичній частині дається стисла характеристика небезпечній речовині, яка розглядається за даними варіанта. Опис проводиться за наступною схемою.

ХАРАКТЕРИСТИКА НХР

Ступінь токсичності

8. Основні властивості:

9. Вибухо- та пожежонебезпечність:

10. Небезпека для людини:

11. Ступінь захисту:

12. Дезактивація:

13. Заходи першої допомоги:

а) долікарська:

б) лікарська:

ПРАКТИЧНА ЧАСТИНА

Під час виникнення аварії за даними розвідки для визначення можливих наслідків аварії та порядку дій в зоні можливого забруднення здійснюється аварійне прогнозування.

Завдання. На хімічно небезпечному об'єкті (населений пункт) відбулася аварія. В результаті аварії викинуто в атмосферу небезпечна хімічна речовина (НХР). Від зруйнованої ємності на відстані X знаходиться населений пункт, який може потрапити в зону хімічного зараження (3X3).

Під час аварії виникла хмара НХР. Вона складається з повітря, зараженого внаслідок його випаровування з площі розлиття.

Задача 1. Визначити ступінь вертикальної стійкості повітря.

Ступінь вертикальної стійкості повітря характеризується трьома складовими: інверсією, конвекцією, ізотермією. Вона залежить від даних прогнозу погоди на момент аварії та визначається за таблицею 1.

Задача 2. Визначити еквівалентну кількість речовини.

Кількісна характеристика викиду НХР для розрахунків масштабів зараження визначається за еквівалентними значеннями.

Визначення еквівалентної кількості речовини відбувається по первинній та вторинній хмарі.

18

іч

З адача 2.1 Еквівалентна кількість речовини по первинній хмарі

визначається за формулою:

а, = ^_;х К₃х К,х К₇х 0„ (1)

де /<"; - коефіцієнт, який залежить від умов зберігання НХР; К₃ - коефіцієнт граничної токсодози НХР (табл.З); К₅ - коефіцієнт, який враховує ступінь вертикальної стійкості повітря (табл..

2);

К₇ - коефіцієнт, який враховує вплив температури повітря; 0₀ - кількість викинутої (розлитої) при аварії НХР (т).

Задача 2.2 Еквівалентна кількість речовини по вторинній хмарі

визначається за формулою:

<2_е:=(1-К,)х К₂х К₃х К₄х К₅х К₆х К₇х йоІЦіх сі) (2)

де К₂ - коефіцієнт, який залежить від фізико-хімічних властивостей НХР

(табл.З);

К₄ - коефіцієнт, який враховує швидкість вітру (табл. 4);

К₆- коефіцієнт, який залежить від часу, що пройшов після початку аварії N. Значення Кв визначається після розрахунку тривалості випаровування речовини Т за формулою:

к_б=№-⁸

При Т<1 години Кб, приймається для 1 години

Задача 3. Визначити глибину розповсюдження хмари забрудненого повітря.

Розрахунок глибини зони зараження ведеться за допомогою даних, наведених у таблицях 8-13, в залежності від кількісних характеристик викиду та метеорологічних умов.

Задача 4. Визначення площі зони зараження. Задача 4.1 Розрахувати площу можливого зараження.

Площу зони зараження 8змхз для первинної (вторинної) хмари НХР визначають:

8змхз = 8,72х 10 "³ х Г²х <р, км² (3)

Де §_ЗМхз — площа зони можливого хімічного зараження, км²; Г - глибина зони зараження, км (таблиці 8-13);

Ф - коефіцієнт, який умовно дорівнюється кутовому розміру зони (табл. 7) Глибини розповсюдження для НХР, значення глибини яких не визначено в таблицях, розраховуються з використанням коефіцієнтів таблиці 5.

Для розрахунків в цьому разі береться значення глибини розповсюдження хмари забрудненого повітря хлору, яке відповідає умовам, за яких виникла аварія з НХР і множиться на коефіцієнт для даного НХР.

Задача 4.2 Розрахувати площу фактичного зараження після аварії.

Зпзхз = К X Г² X №'², КМ² (4)

де 8_ПЗХЗ - площа прогнозованої зони хімічного забруднення;

К - коефіцієнт, який залежить від ступеня вертикальної стійкості повітря

(табл. 2); Г - глибина зони забруднення, км; N — час, який пройшов після початку аварії, год. Ширина ПЗХЗ: при інверсії Ш = 0,3 • Г °'⁶, км; при ізотермії Ні = 0,3 ■ Г °'^7:', км; при конвекції Ш = 0,3 • Г °'⁹\ км.

Задача 5. Визначити тривалість дії НХР.

Тривалість хімічного зараження залежить від багатьох факторів, насамперед таких, як фізико-хімічні властивості НХР, характер виливу, метеорологічні умови, рельєф місцевості та інші.

Для прогнозування розлив "вільно" приймається, якщо вилита НХР розливається підстільною поверхнею при висоті шару (Ь) не вище 0,05 м. Розлив "у піддон" приймається, якщо вилита НХР розливається поверхнею, яка має обвалування, при цьому висота шару розлитої НХР має бути п = Н - 0,2 м, де Н - висота обвалування (табл. 14).

Нхй ^{Т =} ~К^хК~х~К₁ ⁽⁵⁾

де Ь - товщина шару розливу НХР (м), & - питома вага НХР (т/м³) (табл. 3)

Задача 6. Визначити час підходу забрудненого повітря до об'єкта.

Час підходу хмари НХР до заданого об'єкта залежить від швидкості перенесення хмари повітряним потоком і визначається за формулою:

1=— ,год (6)

де X - відстань від джерела забруднення до заданого об'єкта, км; V- швидкість переносу переднього фронту забрудненого повітря в залежності від швидкості вітру, км/год (табл. 6).

Задача 7. Визначити можливі втрати населення, службовців і робітників від НХР в осередку ураження, %.

Орієнтовна структура втрат може розподілятися за такими даними:

• легкі - до 25 %;

• середньої тяжкості - до 40%;

» зі смертельними наслідками — до 35 %.

Розрахунок проводять за допомогою таблиці 15.

20

2]

Г РАФІЧНА ЧАСТИНА

Порядок нанесення зон зараження НХР на схему.

Прогнозування масштабів зараження - це визначення глибини та площі можливого і фактичного зараження території ПХР, часу підходу зараженого повітря, небезпеки ураження людей, тварин і рослин.

У результаті руйнування ємності та миттєвого (1-3 хв.) переходу в атмосферу хімічної речовини утворюється первинна хмара зараження.

Випаровування речовини, що розлилася на підстеляючу поверхню, утворює вторинну хмару небезпечної хімічної речовини.

Площа зони фактичного зараження - це територія з небезпечними для життя людей і тварин межами.

При швидкості вітру, меншій за 1 м/с, зараження має вигляд кола, точка 0 відповідає джерелу зараження, (р = 360°. Радіус кола дорівнює Г. Зображення еліпса (пунктиром) відповідає зоні фактичного зараження на певний момент часу.

При швидкості вітру 1 м/с зона зараження має вигляд півкола, точка 0 відповідає джерелу зараження, (р = 180°. Радіус півкола дорівнює Г. Бісектриса півкола збігається з віссю сліду зараженої хмари і орієнтована за напрямом вітру.

При швидкості вітру за прогнозом від 1 до 2 м/с зона зараження має вигляд сектора, точка 0 відповідає джерелу зараження, ер = 90°. При швидкості вітру за прогнозом більше ніж 2 м/с (р = 45°, радіус сектора дорівнює Г (рис. 6) Бісектриса сектора збігається з віссю сліду хмари й орієнтована за напрямом вітру.

СТРУКТУРА НАКАЗУ НАЧАЛЬНИКА ЦЗ

НА ПРОВЕДЕННЯ

РЯТУВАЛЬНИХ І НЕВІДКЛАДНИХ АВАРІЙНИХ РОБІТ

Основою для проведення рятувальних і невідкладних аварійних робіт на об'єкті є рішення начальника ЦЗ, яке оформлюється як наказ.

14. Вступна констаційна частина. В ній доводиться коли, де і що трапилось, масштаб аварії, втрат, якщо на цей час відомі. Короткі висновки з оцінки обстановки, мотивація.

15. Розпорядча частина, де визначаються:

16. Об'єкт і термін виконання рятувальних і невідкладних аварійних робіт.

17. Сили та засоби, що залучаються до цих робіт. Сили та засоби, шо виводяться у резерв.

18. Завдання силам (формуванням) і структурним підрозділам.

19. Порядок взаємодії органів управляння сил ЦЗ, які беруть участь у ліквідації аварії.

20. Порядок матеріально-технічного, медичного забезпечення та інші питання.

5. Організація управління і зв'язку під час рятувальних і невідкладних аварійних робіт.

6. Місце знаходження НЦЗ.

Північ