6.5. Механізми та методи управління дисципліною

Управління дисципліною – це боротьба з неорганізованістю, пасивністю, нечесністю, безвідповідальністю та лінощами.

Ефективне управління дисципліною дозволяє вирішити такі завдання:

• організувати працю людей, створюючи умови для задоволення їх потреб;

• забезпечити оптимальний розподіл трудових функцій між працівниками;

• створювати мотиваційне поле;

• вирішувати основні завдання підприємства.

Важливою умовою управління дисципліною та дисциплінарними відносинами є ефективне використання впливу, лідерства та влади.

Вплив – це будь – яка поведінка однієї людини, що вносить зміни у поведінку, стосунки, відносини інших людей.

Лідерство – це здатність впливати на групу людей або окрему людину з метою зосередження їх зусиль на досягненні цілей організації.

Влада – це можливість впливати на поведінку інших людей.

Форми управління дисципліною, які використовує керівник:

• влада, що ґрунтується на законі (базується на ієрархічній структурі організації: керівник віддає накази, а підлеглі їх виконують);

• влада примусу (можливість покарання);

• влада винагород і заохочень;

• експертна влада (виконавець вірить, влада знає як вирішити проблему);

• еталонна влада (ґрунтується на основі особистих якостей керівника).

Ідеальний варіант управління – це комплексне використання всіх видів влади для підвищення ефективності роботи організації, зміцнення дисципліни. Управління дисципліною здійснюється через систему двох механізмів:

• прямий (включає використання методів, засобів переконань (виховання), заохочень примусу);

• допоміжні (складаються із змін умов організації праці, рівня управління, самоуправління, кваліфікації персоналу).

Управління дисципліною здійснюється за допомогою таких методів:

• організаційні – створення нормальних умов праці, її організація;

• економічні – дозволяють створити ситуацію, що дає можливість працівникам задовольнити свої потреби, інтереси, соціальну справедливість (система матеріального стимулювання через заохочення та винагороди);

• правові – це примус, переконання, заохочення;

• виховні – переконання працівників у потребі творчого підходу до роботи, відповідальності за результати власної праці.

Людина впливає на іншу або переконанням або силою. Переконання – метод виховання, впливу на свідомість працівників з метою спрямування їх на корисну діяльність або гальмування негативних вчинків. Це завжди процес, діалог, а не монолог. Процес переконання – це складна система взаємодії людей, у процесі якої в об’єкта спілкування під впливом логічно обґрунтованої аргументації суб’єкта проходить зміна оціночних орієнтацій.

Формами переконання є: діалог (форма спілкування, яка вимагає активності від обох сторін); критика; самокритика; політика; дискусія (пошук істини шляхом всебічного зіставлення різних думок).

Заохочення в системі управління – це визнання заслуг працівника перед колективом шляхом надання йому переваг, почестей, підвищення його престижу.

За порушення трудової дисципліни адміністрація може застосувати, згідно із КЗпП , ряд покарань, метою яких є переконати людину відмовитись від порушення трудової дисципліни. В даний час найбільшого поширення набули такі покарання: попередження, догана, сувора догана, переведення на нижчу посаду чи звільнення з роботи. Адміністрація має право передати питання по порушення трудової дисципліни на розгляд трудового колективу, який розглядає справу в термін до 15 днів.

Управління дисципліною ґрунтується:

• на конкретних умовах виробництва;

• поєднання моральних і матеріальних стимулів до праці;

• аналіз і досягнення досвіду інших підприємств з питань зміцнення дисципліни;

• на поєднані відповідальності з заохоченням;

• диференційований підхід (враховується вік, стать та ін.);

• невідворотність мір.

Дисципліна характеризується коефіцієнтом трудової дисципліни К_т:

(6.2)

де П – кількість прогулів;

Q – кількість випуску продукції за зміну;

і - запізнення на роботу та з обіду;

- середньоспискова чисельність.