6.2. Стратегії та методи управління конфліктами

Конфлікт може бути вирішений в результаті трьох типів дій:

І тип - односторонніх, коли кожен учасник діє на свій страх і ризик;

ІІ тип - односторонніх, коли кожен учасник діє на свій страх і ризик;

ІІІ тип - інтегрованих, які передбачають співробітництво, спільний пошук вирішення проблеми.

Оскільки конфлікти можуть нанести організації як матеріальні збитки, так і моральну шкоду, то керівництво зацікавлене в якнайшвидшому їх подоланні та запобіганні виникненню. Запобігання конфліктам ґрунтується на ефективних способах управління конфліктною ситуацією.

Управління конфліктами – це цілеспрямована дія на ліквідацію (мінімізацію) причин появи конфлікту, або корекцію поведінки учасників.

Моделі поведінки учасників конфліктів:

1. деструктивна (ніхто не йде на поступки);

2. конформна (односторонні і взаємні поступки);

3. конструктивна (взаємний пошук оптимального рішення, вирішення конфлікту з вигодою для обох сторін).

Методи управління конфліктами:

• внутрішньо – особові – це вміння правильно організовувати свою особисту поведінку, виражаючи свою точку зору, не викликаючи захисної реакції зі сторони іншої людини;

• структурні – це методи впливу переважно на організаційні, трудові конфлікти, що виникли через неправильний розподіл повноважень, організації праці, прийнятої системи мотивації. До структурних методів відносяться роз’яснення вимог до роботи; використання координаційних та інтеграційних механізмів; використання системи винагород;

• використання системи винагород. Винагороду можна використовувати як метод уникнення чи управління конфліктом, здійснюючи вплив на поведінку людини (нагородження преміями, підвищення по службі).

Вирішення проблем – це визнання розбіжностей у думках і готовність ознайомитися з іншими точками зору, щоб краще зрозуміти причину конфлікту та знайти вихід, прийнятний для всіх сторін.

Для управління конфліктом існує дві стратегії:

1. Стратегія попередження конфлікту – сукупність заходів організаційного і роз’яснювального характеру: покращення умов праці; більш справедливий розподіл ресурсів; винагороди; службовий етикет; забезпечення виконання правил внутрішньо – трудового розпорядку.

2. Стратегія вирішення конфлікту спрямована на те, щоб змусити або переконати конфліктуючі сторони припинити ворожі дії і приступити до переговорів, знайти оптимальне рішення, яке б виключало поразку будь – якої сторони і визначало б напрям ефективної діяльності: адміністративні методи; переговори – це набір тактичних прийомів, спрямованих на пошук взаєморозумінь між конфліктуючими сторонами.

Існує п’ять стилів розв’язання конфліктів, критеріями вибору яких є міра задоволення власних інтересів та інтересів іншої сторони. Форми поведінки в конкретному конфлікті відповідно до цих критеріїв представлені у вигляді сітки Томаса-Кілмена (рис.6.1).

Міра, в якій людина старається задовольнити інтереси другої сторони

Стиль компромісу Міра, в якій людина старається задовольнити власні інтереси Активні дії Стиль конкуренції	Стиль співробітництва
Пасивні дії Стиль ухилення	Стиль пристосування